1.6. Цех первинної обробки шкурок

Обробку шкурок хутрових звірів проводять у спеціально обладнаних цехах (пунктах). Типовий проект 806-29 цеху первинної обробки шкурок хутрових звірів розрахований на продуктивність 100 тис. штук шкурок за сезон. Розташування його займає двоповерхову будівлю. На першому поверсі обладнують кімнати: для охолодження тушок, для знімання та обезжирення шкурок, а також відділення для правки, дві сушильні камери, відділення по відкатці шкурок по міздрі та шерсті, протряски шкур, побутові кімнати. На другому поверсі розташовуються приміщення для сортування та подальшої обробки шкур, склади готової продукції, вентиляційна.

Перед сезоном забою у цеху проводять ремонт, механічну очистку, дезінфекцію. Залежно від виду дезінфекції та її мети, використовують різні дезінфікуючи речовини: 2 % розчин формальдегіду, 2 % освітлений розчин хлорного вапна, 2 % розчин їдкого натру та ін.

На сезон забою' із кваліфікованих працівників господарства формуються тимчасові бригади для первинної обробки шкурок. Дані працівники повинні виконувати всі операції у суворій відповідності до інструкцій та настанов, правил охорони праці та техніки безпеки.

Для забою хутрових звірів (норок, песців, лисиць) використовують сильно діючі отруйні речовини: дитилін, карбохолін, диплацин, гемоспоридин, прозерін, ефір та ін. препарати, їх дія проявляється однаково як на тварин, так і на людей, тому при їх застосуванні потрібно бути дуже обережним і виконувати всі операції по забою під пильним контролем та безпосередньою участю ветеринарного спеціаліста.

Забивати нутрій при допомозі вище перерахованих препаратів не можна через те, що їхнє м'ясо використовується в їжу людей. Для забою цих тварин використовують в основному механічний спосіб.

В цехах первинної обробки шкурок щоденно після закінчення роботи по забою та обробці сировини, проводять ретельну механічну очистку та профілактичну дезінфекцію приміщення, обладнання, знарядь праці, спецодягу.

Звірів хворих і підозрілих в захворюванні забивають окремо (ізольовано) від решти поголів'я, з подальшою обробкою хутра, тушок, місць утримання та ін. згідно діючих інструкцій по боротьбі з інфекційними хворобами хутрових звірів. Після санітарного забою обов'язково проводиться механічна очистка з вимушеною дезінфекцією приміщень, обладнання, знарядь праці та спецодягу.

1.7. Ізолятор та ветеринарний пункт

Ветеринарний ізолятор повинен бути обов'язковим елементом комплексу споруд будь-якого звірогосподарства. Його призначення полягає у забезпеченні окремо відведеного (ізольованого) місця для своєчасної ізоляції хворих і підозрілих у захворюванні тварин, проведення там відповідних діагностичних, лікувально-профілактичних та інших маніпуляцій, карантинного перебування новоприбулих (закуплених) тварин. Шеди ізолятора мають забезпечувати 5 % місць від кількості поголів'я основного стада.

Типовий ветеринарний пункт будують у звірогосподарствах в комплексі з ізолятором на відстані 100‑200 м від звіроферм з підвітряної сторони. За рельєфом місцевості їх розташовують нижче житлових комплексів та водозабірних споруд, огороджують парканом висотою 2 м. У ветеринарному пункті обладнують аптеку для зберігання лікарських речовин, інструментів, засобів та іншого обладнання, кімнати для проведення патологоанатомічних та лабораторних досліджень, кімнату для персоналу.

Біологічні препарати (вакцини, сироватки та ін.) зберігають у спеціально відведених, сухих, переважно підвальних приміщеннях, де підтримується постійна температура 2‑8 °С. У невеликих господарствах для цієї мети можна використовувати холодильник.

Всі працівники ізолятора повинні пройти спеціальні навчання про правила роботи з інфекційно хворими тваринами.