1.3. Розміщення фермських споруд

Раціональне розміщення споруд на ділянці звіроферми є однією із запорук економії ресурсів. Це значно полегшує роботу звіроводів, підвищує їх продуктивність праці, дозволяє забезпечити необхідні ветеринарно-санітарні умови утримання звірів.

Розміщення споруд на звірофермі проводять згідно з генеральним планом господарства, враховуючи при цьому перспективи його розвитку.

Шеди розташовують паралельними рядами, вони можуть бути об'єднані в групи (бригади). У бригаду входить від 6 до 18 споруд. Як правило, шеди на фермах орієнтують по меридіану (в залежності від місцевих умов можуть бути незначні відхилення в орієнтації). Ветеринарно-санітарні і протипожежні розриви між групами шедів дерев'яної конструкції повинні становити не менше 20 м, залізобетонної і металевої — 16 м. В південних районах України (південніше широти 50°) допускається широтна орієнтація шедів і відхилення від неї в межах до 45°.

Довжина шедів може бути різною і залежить в основному від виду та поголів'я звірів, навантаження на обслуговуючий персонал (звіроводів), рельєфу місцевості. В шеді встановлюють два ряди кліток з проходом між ними шириною 1,8‑2 м. Шеди можуть бути розділені поперечними проходами, їх роблять переважно від 1 до 3. Кращим матеріалом для шедових стійок є конструкції із залізобетону чи заліза, для покрівлі — шифер. Розміщують шеди один від одного на відстані 5‑6 м. Клітки для самців лисиць і песців розміщують окремими групами, переважно в кінці шедів.

Допоміжні приміщення будують, як правило, біля центрального заїзду на ферму (бригаду) таким чином, щоб вхід у приміщення був і входом на ферму. З метою покращення організації праці та скорочення шляхів транспортування кормів та ін., основне стадо звірів розміщують ближче до допоміжних приміщень.

Кормоцех, котельню, холодильник, автомобільну вагову, гаражі та інші споруди господарського призначення розміщують в одному комплексі, щоб забезпечити найкоротший шлях зв'язку між різними об'єктами.

Кожна ферма господарства (норкова, песцева, лисиць) має бути відділена одна від одної огорожею (бажано з металевої сітки).

1.4. Облаштування ферми для норок

Для будівництва норкових шедів використовують типові проекти. Найбільш вигідними є проекти універсального і норкового шедів. Шеди, призначені для утримання основного стада і молодняка, влаштовуються окремо, частіше по обидві сторони центрального фермського проїзду (для господарств великих, промислового типу). Ширина такого проїзду повинна становити 16 м, а відстань між сусідніми шедами 5‑6 м.

Довжина шедів може залежати від кількості поголів'я та якісного складу стада норок. Для утримання норок основного стада проектна довжина шеду складає 90 м, з розміщенням 7 кліток на триметровий проліт. Відстань між боковими стінками вигулів сусідніх кліток становить ‑ 5,3 см. В такому шеді можна розмістити 392 клітки. Довжина шеду для утримання молодняка становить 120 м. В триметровому прольоті вміщено блок із 10 кліток. Сусідні вигули такого блоку відгороджені один від одного одинарною сітчастою перегородкою. Всього в шеді розміщується 760 кліток.

Для кормового проходу в шедах відведено 117 см, а в середній частині його влаштовано поперечний прохід. На одному із країв шеду, краще ближнього до дороги, обладнують площадку для зберігання технічного інвентарю, підстилки.

Норкові шеди по всій довжині зовнішніх сторін, від карнизу покрівлі до верху вигулу і від низу вигулу до землі, обтягують сіткою із заглибленням її на 20 см. На входах в шеди та в поперечних проходах монтують сітчасті двері. Якщо роздачу корму проводять на верх вигулу, то його необхідно накривати сітчастим каркасом. Вигідно, якщо довжина каркасу дозволяє накрити один проліт. Перераховані заходи не дозволяють проникненню птиці та домашніх м'ясоїдних тварин в шеди, а відтак сприяють профілактиці занесення та розповсюдження збудників інфекційних хвороб хутрових звірів.

Безкаркасні клітки для норок роблять з оцинкованої цільнопаяної або скрученої сітки. Розмір клітки для норок становить 90 х 40 х 35 см. Передня стінка повинна мати дерев'яну рамку, до верхньої частини якої кріпляться дверцята з дерев'яною кормовою поличкою. З низу передньої рамки розташований круглий, діаметром 12 см окантований оцинкованою жерстю лаз, для проходження звіра з клітки в будиночок. За необхідності лаз перекривається шифером.

Передню частину кліток кріплять до нижньої зв'язки каркасу шеда, а задню частину підвішують дротами до верхньої зв'язки задніх стійок каркасу. Поїлки вмонтовують ззовні задньої стінки клітки так, щоб сосок її проходив в середину клітки через вічко сітки. Дно поїлки має бути на висоті 8 см від підлоги вигулу. Клітки підвішують на висоті 0,7‑0,8 м від землі.

Будиночок для норок представляє собою ящик з фугованих дощок завтовшки 2 см. Довжина і ширина будиночка становить по 35 см, висота 30 см. Будиночки для одного прольоту монтують блоком. Стінки будиночка мають бути щільними, за виключенням однієї, в якій знаходиться лаз. Кришку, як і дно будиночка, роблять подвійними. Верхня кришка, дерев'яна, має зніматися, друга, із сітки ‑ відкидна. Дно із сітки (нижнє) є постійним, а дерев'яне верхнє, закладним.

Для утримання молодняка можна використовувати вигули і будиночки такі ж, як для звірів основного стада або клітки меншого розміру, виготовлені у вигляді блоків по 10 шт.

Підлогу в шедах асфальтують, бетонують або роблять глинобитною. Середня вісь підлоги вздовж шеду має бути обов'язково припіднята на 15 см вище від рівня підлоги під клітками. Для покрівлі шедів використовують шифер. Дахом повинен бути прикритий прохід і клітки.

Типовий проект норкової ферми 819‑174 розрахований на 10 тис. самок. У розрахункові показники його забезпечують річний приплід на самку — 5 голів, вихід продукції — 54400 шкірок. Шеди виконані в трьох конструктивних варіантах: дерев'яному, залізобетонному, металічному. Проектно-технічне вирішення ферми дозволяє максимально механізувати виробничі процеси, зокрема: годівлю, прибирання гною, проводити бригадне обслуговування звірів.