61. Поняття методів державного управління та їх система. Поєднання переконання та примусу в державному управлінні.

Сукупність методів державного управління розподіляється на види (групи) за різними критеріями. Така класифікація охоплює розмежування методів економічних, адміністративних (або організаційно-розпорядчих, що розглядаються часто як синонім адміністративних), правових, соціальних (соціально-психологічних), політико-виховних. Розрізняють також методи одноосібні (єдиноначальні) і колегіальні. Найбільш поширене розмежування таких універсальних видів методів, як методи переконання і примусу, а також методи прямого та непрямого (опосередкованого) впливу. При цьому дві останні групи методів збігаються в цілому з широковідомими визначеннями адміністративних і економічних методів управління. Універсальність цих видів пояснюється тим, що в основу їх виокремлення покладено найбільш вагомий критерій — характер впливу на дії, поведінку керованих об’єктів. Водночас різниця між наведеними парами видів методів полягає в тому, що:

– перші два види розрізняються залежно від ступеня використання в управлінському впливі юридичної обов’язковості повноважень керуючого суб’єкта;

– інші два види розмежовуються залежно від ступеня врахування в управлінському впливі інтересів і правових можливостей керованих об’єктів.

Переконаний и примус:

Методи Переконаний и примусу Використовують в усіх сферах та на

всех рівнях управління, много в чому визначаючи Зміст та конкретна прояв других методів. Например, економічні та Адміністративні методи державного управління засновані на методі Переконаний.

Переконаний - система методів правового ї неправового характеру, яка здійснюється державної НЕДЕРЖАВНА органами, ї віявляється у застосуванні виховних, Заохочувальна, роз'яснювальну ЗАХОДІВ з метоюформирование у громадян розуміння необхідності виконан пріпісів нормативних АКТІВ.

Примус - додатковий метод державного управління, психологічний або фізичний Вплив державних ОРГАНІВ (посадових осіб) на питань комерційної торгівлі осіб з метою змусіті їх Виконувати Приписами правових норм.

62. Поняття, основні риси та види адміністративного примусу.

Адміністративний примус - це! Застосування уповноваженими суб'єктами до осіб, Які НЕ перебувають в їх підпорядкуванні, Незалежности від Волі и бажання останніх ЗАХОДІВ впліву морального, майнового, особістісного та Іншого характером, передбачення адміністративно-правовими нормами, з метою охорони суспільних отношений путем попередження и пріпінення правопорушення, наказания вінніх у їх вчіненні.

Залежно від конкретної мети застосування заходи адміністративного примусу поділяються на три види:

1) адміністративно-запобіжні заходи (перевірка документів, особистий огляд і огляд речей, обмеження (заборона) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів та ін.);

2) заходи адміністративного припинення (вимога припинити протиправну поведінку, адміністративне затримання, відсторонення водіїв, які перебувають у стані сп'яніння, від керування транспортними засобами, застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї та ін.);

3) заходи адміністративного стягнення (попередження, штраф, адміністративний арешт та ін.).

63. Сутність, мета та види адміністративно-запобіжних заходів. Адміністративно-запобіжні заходи виконують особливі правоохоронні функції, які відрізняють їх від інших заходів адміністративного примусу, що і визначає їх окреме місце в системі останніх. На відміну від заходів адміністративного припинення вони не припиняють безпосередньо правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, а попереджують, відвертають їх вчинення. Водночас окремі запобіжні заходи за своїм характером наближені до заходів адміністративного припинення, у зв'язку з чим у літературі не завжди однозначно вирішується питання про віднесення тих чи інших конкретних заходів до відповідного виду примусу. Основним і єдиним критерієм відмінності тут є наявність або відсутність правопорушення.   Адміністративно-запобіжні заходи не виконують функції покарання особи, до якої вони застосовуються, що характерно для адміністративних стягнень, тому не потребують встановлення вини порушника як обов'язкової умови застосування.    Основною метою застосування адміністративно-запобіжних заходів є їх спрямованість на:   а) недопущення, відвернення правопорушень;   б) забезпечення громадського порядку і громадської безпеки у різних надзвичайних ситуаціях;   в) попередження настання шкідливих наслідків у зазначених ситуаціях.  Отже, адміністративно-запобіжні заходи становлять комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дають змогу виявляти і не допускати правопорушення, забезпечувати громадський порядок і громадську безпеку за різних надзвичайних обставин.ВИДИ: 1) перевірку документів;2) взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки;3)  огляд - особистий огляд і огляд речей, вантажів, багажу, транспортних засобів, зброї і боєприпасів, різних об'єктів;4) відвідування підприємств, установ і організацій;5) входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян;6) внесення подань в державні органи, підприємства, установи, організації, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень;7) тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти (блокування районів місцевості, окремих споруд та об'єктів);8)   обмеження (заборону) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів;9)  адміністративний нагляд за особами, звільненими із місцьпозбавленняволі;10)   використання  транспортних  засобів,  а  також  засобів зв'язку, які належать підприємствам, установам, організаціям.

64. Сутність, мета та види заходів адміністративного припинення. Заходи адміністративного припинення застосовуються у випадках, коли для цього є необхідні і достатні підстави, тобто сукупність передбачених законом обставин, які визначають законність застосування цих заходів. Серед заходів адміністративного примусу, в тому числі і тих, що застосовуються міліцією, найбільш численними є заходи припинення. Головне призначення цих заходів полягає в тому, щоб вчасно відреагувати на ті чи інші антигромадські діяння, припинити, перервати протиправну поведінку і тим самим не допустити настання її шкідливих наслідків. З точки зору етимології припиняти - означає переривати яку-небудь дію, процес, стан, що триває, змушувати кого-небудь перестати робити щось, поводити себе відповідно до встановленого порядку, не давати безчинствувати.Серед заходів адміністративного припинення, які застосовуються міліцією, можна виділити також заходи, які реалізуються шляхом виконання якоїсь разової дії і заходи, пов'язані з певним строком. Залежно від об'єктів впливу існують заходи припинення, які застосовуються тільки до фізичних осіб, окремі - до юридичних осіб, а деякі можуть застосовуватися і до тих, і до інших. Крім розглянутих загальних підстав та процедур законодавство закріплює і інші конкретні обставини, наявність яких необхідна для застосування того чи іншого заходу припинення, про що мова піде в наступних підрозділах.

65.Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Характерними рисами заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення є: по-перше, те, що вони застосовуються з метою припинення адміністративних проступків, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення; по-друге, заходи процесуального забезпечення застосовуються тільки в рамках провадження, що ведеться у зв'язку з правопорушеннями, тобто лише з моменту порушення справи і до її припинення і лише до особи, яка вчинила правопорушення; по-третє, крім вчинення правопорушення, є додаткові підстави застосування цих заходів: неможливість припинення правопорушення іншими засобами, виконання інших процесуальних дій (складання протоколу, встановлення особи тощо), можливе вчинення особою нових проступків; по-четверте, це несамостійні, допоміжні заходи впливу, вони не вважаються санкціями, не тягнуть додаткових обмежень для порушника; по п' яте, встановлено процесуальний порядок їх застосування: перелік уповноважених органів і посадових осіб, які мають право їх застосовувати, строки (в необхідних випадках), процесуальне оформлення (складання протоколу), порядок оскарження.Законодавством про адміністративну відповідальність передбачено наступні заходи процесуального забезпечення (ст.259-266 КУпАП):- доставляння порушника;- адміністративне затримання;- особистий огляд і огляд речей;- вилучення речей і документів;- відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд їх на сп' яніння;- привід правопорушника органом внутрішніх справ до органу, який розглядає справу (ст.268 КУпАП).

66.Спеціальні заходи адміністративного припинення, їх система та правила застосування. Заходи припинення спеціального призначення слід визначити як комплекс виняткових екстраординарних засобів адміністративного впливу. Спеціальний характер зазначених заходів визначає специфіку підстав їх застосування. Це, як правило, невідкладні випадки, коли необхідно припинити протиправні дії, небезпечні для життя і здоров'я людей. Крім того, заходи спеціального призначення застосовуються тоді, коли були використані й не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на правопорушників. Тому застосуванню сили, спеціальних засобів і зброї повинно передувати попередження про намір їх застосувати, якщо зробити це дає змогу ситуація. В тих випадках, коли є реальна небезпека для життя чи здоров'я людей, зазначені заходи можуть застосовуватися без попередження. Застосування сили до людей похилого віку, вагітних жінок, інвалідів і малолітніх дозволяється тільки у випадках вчинення ними групового чи збройного нападу або збройного опору працівникам правоохоронних органів. Якщо застосуванням заходів припинення спеціального призначення завдано шкоди громадянам, має бути забезпечено подання необхідної допомоги в найкоротший строк. Заходи фізичного впливу.Вони застосовуються для припинення правопорушень або подолання протидії законним вимогам міліції чи інших правоохоронних органів. Вогнепальна зброя. Вона може застосовуватися працівниками правоохоронних органів як крайній захід у чітко визначених випадках. Зокрема, Закон України “Про міліцію” (ст. 15) встановив шість таких підстав: 1) для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров'ю, а також для звільнення заручників; 2) для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека; 3) для відбиття нападу на об'єкти охорони, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

67.Поняття та сутність та принципи адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою шляхом видання правових норм, які визначають підстави відповідальності, заходи, що можуть бути застосовані до порушників, порядок розгляду справ про правопорушення і виконання зазначених заходів. Вона потребує оформлення відповідними процесуальними документами і здійснюється державою через уповноважені органи шляхом покарання особи відповідно до чинного законодавства.В адміністративному праві функції покарання правопорушників і, відповідно, заходів покарання виконують адміністративні стягнення.Таким чином, адміністративна відповідальність - це реалізація адміністративно-правових санкцій, застосування адміністративних стягнень.Суть адміністративної відповідальності полягає у впливі, що чинять уповноважені органи або посадові особи на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення і тягне за собою негативні для правопорушника наслідки морального (попередження), матеріального (штраф) або особистого характеру (адміністративний арешт). Під принципами адміністративної відповідальності слід розуміти її основні правові засади, що характеризують її сутність, зміст і призначення:- Юридичну рівність всіх перед законом і судом;- Настання адміністративної відповідальності тільки за протиправну поведінку, а не за думки;- Настання адміністративної відповідальності лише за наявності вини в діях (бездіяльності) правопорушника;- Законність притягнення до адміністративної відповідальності;- Справедливість адміністративної відповідальності та її індивідуалізація;- Своєчасність відповідальності;- Принцип доцільності залучення до адміністративної відповідальності;- Принцип невідворотності покарання за вчинення адміністративних правопорушень.

68.Поняття адміністративного правопорушення та його ознаки. Адміністративне правопорушення- це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за своїм характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відповідальності. Отож, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: суспільну небезпеку, протиправність, винність і покарання. Визначальною з названих ознак є поняття діяння, забороненого адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки певної особи; по-друге, воно має два аспекти поведінки: дію чи бездію. Дія - це активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони (наприклад, порушення правил полювання, користування без дозволу радіопередавачем тощо). Бездія - пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов'язків (скажімо, порушення порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян і осіб без громадянства та оформлення для них документів). Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Слід зазначити, що адміністративне законодавство конкретно не передбачає у свої нормах цієї ознаки як універсальної властивості. Водночас, адміністративні правопорушення посягають на конкретні відносини і завдають шкоди правопорядкові, а до осіб, які їх скоїли, вживаються заходи державного впливу. Особливістю розмежування суспільної небезпеки є той критерій, за яким адміністративне правопорушення є на ступінь нижчим, аніж скоєння злочину. Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства. Доцільно зазначити, що правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права

69.Поняття, значення та елементи складу адміністративного правопорушення.Склад адмын правопорушення:Об’єкт адміністративного правопорушення — це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об’єктом адміністративного правопо­рушення можуть бути також здоров’я, честь і гідність людини. Тобто, об’єктом виступають конкретні норми, приписи, законні вимоги, заборони. Це означає, що форми, в яких проявляється конкретний об’єкт, можуть бути різними. Скажімо, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях — на вулицях, стадіонах, у скверах, парках, всіх видах громадського транспорту і т. д. чи поява в нетверезому вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, є посяганням на громадський порядок, а отже, адміністративним правопорушенням.Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністратив­ним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв’язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об’єктивної сторони адміністративного правопорушення.Суб’єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Особа у віці 16—18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах.Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

70.Обставини, що виключають протиправність і винність діяння та підстави і порядок звільнення від адміністративної відповідальності.  Обставини, що виключають протиправність і суспільну шкідливість діяння (гостра потреба й необхідна оборона) або винність (неосудність) особи. Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. (ст.17КпАП) Зробленим у стані крайньої необхідності зізнається дія, спрямована на усунення небезпеки, що загрожує громадському порядку, власності, іншим об'єктам, які охороняються законом, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобамиі якщо заподіяна шкода є менш значним, чим шкоду відвернений. (ст.18КпАП) Наприклад, у стані крайньої необхідності може бути зроблене порушення правил дорожнього руху водієм, що доставляє травмованої людини в лікарню. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання. (ст.19 КпАП) Не підлягає адміністративній відповідальності особа, що під час здійснення протиправної дії або бездіяльності перебувало в стані неосудності, тобто не могло усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної щиросердечної хвороби, тимчасового розладу щиросердечної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану. (ст.20 КпАП) Особа, яка вчинила адм. правопорушення, звільняється від А. в., якщо з урахуванням характеру вчиненого та особи порушника до неї доцільно застосувати захід громад, впливу. Крім того, при малозначності вчиненого правопорушення орган (службова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від А. в., обмежившись усним зауваженням.(ст.22 КпАП)

71.Особливості відповідальності юридичних осіб в адміністративному порядку. Характерні риси адміністративної відповідальності юридич­них осіб:Деліктоздатність виникає від моменту державної реєстрації.Деліктоздатність втрачається від моменту вилучення з ре­єстру юридичних осіб.Свідчить про можливість держави суттєво впливати на госпо­дарську діяльність юридичних осіб і економічні процеси в цілому.Велика кількість і різноманітність варіантів стягнень, що їх як передбачено, так і не передбачено в КУпАП (штраф, припинен­ня чи призупинення певного виду чи всієї діяльності, вилучення майна тощо).Може виступати як загальним (усі юридичні особи), так і спеціальним суб'єктом (юридичні особи, які діють у сфері громад­ського харчування, у сфері побутових послуг тощо) адміністратив­ного правопорушення.

Потрібно зазначити, що законодавець, встановлюючи адміністративну відповідальність юридичних осіб, вживає терміни “штраф”, “відповідальність у вигляді штрафу”. Незважаючи на те, що стосовно юридичних осіб термін “адміністративна відповідальність” безпосередньо не вживається, є підстави стверджувати: у всіх подібних випадках йдеться саме про адміністративну відповідальність. Це твердження ґрунтується на положеннях теорії права про наявність таких основних, загальновизнаних видів юридичної відповідальності, як дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова.

72.Поняття, сутність та мета адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення — це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння.    Метою адміністративного стягнення, як зазначено в статті 23 КпАП, є виховання особи, яка вчинила адміністративний проступок, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративні стягнення характеризуються тим, що несуть в собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру, як це випливає із ст. 23 КпАП. Крім того, вони мають за мету захист громадської безпеки, власності, встановленого порядку управління та інших суспільних відносин. Кожне адміністративне стягнення - це несприятливі юридичні наслідки, це покарання за шкоду, завдану проступком суспільним відносинам.    Стаття 24 КпАП містить перелік адміністративних стягнень:     - попередження;     - штраф;    - оплатне вилучення предмета;    - конфіскація;    - позбавлення спеціального права;    - виправні роботи;    - адміністративний арешт. До іноземців та осіб без громадянства відповідно до частини четвертої ст. 24 КпАП та ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців” може застосовуватися такий захід, як адміністративне видворення за межі України.    Передбачені в КпАП адміністративні стягнення слід класифікувати за наступними критеріями:    а) характером впливу на особу;    б) порядком застосування;    в) дією в часі;    г) суб'єктами застосування.

73.Види адміністративних стягнень. Види адміністративних стягнень закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення. До них належать:1) попередження - письмове або в іншій формі офіційне застереження уповноваженою посадовою особою громадянина про недопустимість вчинення ним адміністративних правопорушень;2) штраф - майнове стягнення, або вилучення в порушника певної грошової суми на користь держави;3) оплатне вилучення предмета, який був засобом вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виявляється в його примусовому вилученні з наступною реалізацією та передачею одержаної суми власнику за вирахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;4) конфіскація предмета, що був знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виявляється в примусовому невідшкодовуваному вилученні цього предмета у власність держави. Конфіскованим може бути тільки предмет приватна власність порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами;б) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, на строк до трьох років за грубе чи систематичне порушення порядку користування цим правом (стосується тільки права керувати транспортними засобами та права полювання);6) виправні роботи призначаються на строк до двох місяців із відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з утриманням до 20% її заробітку у власність держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) народним судом (народним суддею);7) адміністративний арешт встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) народним судом (народним суддею).Таким чином, адміністративні стягнення як вид і міра адміністративного впливу держави на осіб, що вчинили правопорушення, закріплюються главою 3 КУпАП і поділяються на основні й додаткові і мають на меті виховання особи, що вчинила правопорушення, інших осіб для запобігання правопорушень у майбутньому.

74.Загальні правила накладення адміністративних стягнень. Особливості застосування окремих видів адміністративних стягнень. Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника, забезпечується запобігання вчиненню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно є необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадянин або позбавляється певного суб'єктивного права, або обмежується його правосуб'єктність, або на нього покладаються спеціальні "штрафні" обов'язки. Можна визначити поняття адміністративного стягнення такі це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами, як правило, виконавчої влади, від імені держави до осіб, винних у вчиненні адміністративного правопорушення. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність (ст. 33 КпАП).Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, властиві суб'єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, навчанню тощо. Всі ці обставини мають бути встановлені органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повне уявлення про особу порушника. Накладення адміністративного стягнення тягне для порушника певні несприятливі юридичні наслідки. По-перше, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, визнається обтяжуючою обставиною. По-друге, законодавство про адміністративніправопорушення досить часто розглядає повторність як кваліфікуючу обставину. По-третє, в окремих випадках повторне вчинення однорідного правопорушення тягне кримінальну відповідальність. У зв'язку з цим ст. 39 КпАП встановила строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Цей строк обчислюється з моменту закінчення адміністративного стягнення і становить 1 рік.Для визнання особи такою, що не була піддана адміністративному стягненню, не потрібно видання будь-якогоспеціального документа. Стягнення погашається автоматично після закінчення зазначеного строку і у випадках невчинення протягом цього строку нового адміністративного проступку. Якщо особа вчинить нове правопорушення до погашення стягнення за попереднє, перебіг строку переривається. Давність в цих випадках починається з моменту закінчення виконання адміністративного стягнення, призначеного за новий проступок.

75.Міри відповідальності що застосовуються в адміністративному порядку до юридичних осіб. Аналізуючи ж чинне законодавство, можна знайти велику кількість санкцій, які можуть уважатись адміністративними стяг­неннями, що застосувуються до юридичних осіб У цілому їх мож­на поділити наЗаходи майнового характеруа) фінансові санкції,б) конфіскація майна,в) вилучення прибутку (доходу) або інших незаконно отрима­них сум2 Заходи, пов'язані з обмеженням дієздатності юридичних осіба) зупинення дії або анулювання ліцензії,б) обмеження у здійсненні певних видів діяльності3 Заходи організаційного характеруа) примусова реорганізація юридичної особи,б) ліквідація юридичної особиСеред існуючих проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб доцільно вирізнити основні:відсутність у чинному КУпАП (як основному документі, що присвячений питанням адміністративної відповідальності) норм, які стосуються адміністративної відповідальності юридич­них осіб,необхідність конструювання та наведення в єдиному нор­мативно-правовому акті повного переліку адміністративних стягнень, що можуть застосовуватися до юридичних осіб, з визначен­ням загальних правил накладення вказаних стягнень,необхідність визначення місця та ролі адмшістративно-господарських санкцій у загальній структурі адміністративної відпо­відальності юридичних осіб,потреби теоретико-правового обґрунтування вини юридич­ної особи (як необхідної складової суб'єктивної сторони адмініст­ративного правопорушення) тощо