- •13 Розвиток науки адміністративного права в Україні з кінця іх до середини хх сторіччя.
- •15 Поняття та структура адміністративно-правових норм.
- •17 Дія адміністративно-правових норм в часі, в просторі та за колом осіб.
- •19 Підгалузі та інститути в системі адміністративного права.
- •20 Форми реалізації адміністративно-правових норм.
- •21 Джерела адміністративного права: поняття та види.
- •22 Конституція – основа системи та змісту джерел адміністративного права.
- •23 Систематизація адміністративного права, її види та особливості.
- •24 Поняття, особливості та види адміністративно-правових відносин.
- •37 ПовноваженняКабінетуМіністрівУкраїни.
- •38 ОрганізаціядіяльностіКабінетуМіністрівУкраїни.
- •39 Регламент діяльностіКабінетуМіністрівУкраїни.
- •40 Адміністративно-правової статус членівКабінетуМіністрівУкраїни.
- •41 Адміністративно-правової статус міністерств, загальніповноваження та структура.
- •42 Сутність, особливості та система іншихцентральнихорганіввиконавчоївлади.
- •43 Функції та загальніповноваженняіншихцентральнихорганіввиконавчоївлади.
- •44 Система місцевихорганіввиконавчоївлади.
- •45 Адміністративно-правової статус місцевихдержавнихадміністрацій.
- •46 Система, організація та основикомпетенціїмісцевихдержавнихадміністрацій.
- •47 Основніповноваженнямісцевихдержавнихадміністрацій.
- •48 Структура місцевихдержавнихадміністрацій.
- •49 Поняття, сутність та основніпринципидержавноїслужби.
- •50. Поняття посади державного службовця та її види. Види державних службовців.
- •51. Обов’язки і права державних службовців.
- •52. Обмеження які застосовуються для державних службовці.
- •53. Проходження державної служби (вступ, служба, припинення).
- •54. Стимулювання праці і відповідальність державних службовців.
- •55. Підстави та види дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •56. Форми державного управління: поняття та види.
- •57. Акти державного управління: сутність, особливості, види.
- •58. Відмінність актів державного управління від інших документів.
- •59. Вимоги, що ставляться до актів управління, наслідки їх невиконання. Чинність актів державного управління.
- •60. Адміністративні договори: їх ознаки та види.
- •61. Поняття методів державного управління та їх система. Поєднання переконання та примусу в державному управлінні.
- •62. Поняття, основні риси та види адміністративного примусу.
50. Поняття посади державного службовця та її види. Види державних службовців.
Державний службовець — це особа, яка:
- здійснює професійну діяльність на посаді, визначеній структурою і штатним розкладом, як первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень щодо практичного виконання завдань і функцій держави; виконує організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції; отримує заробітну плату за рахунок державних коштів.
Найбільш поширеною у науковій літературі є класифікація персоналу державної служби на такі види:
1. Допоміжний персонал, діяльність якого пов'язана з виконанням матеріально-технічних дій, що не тягнуть за собою юридичних наслідків. їхня правомірність визначається завданнями забезпечення службової діяльності керівника і спеціаліста шляхом створення матеріальних, інформаційних, дорадчих та інших умов, і необхідних для виконання службовцями своїх функцій. До них можна віднести секретаря-референта, інженера, діловода, бухгалтера, економіста.
2. Спеціалісти — це державні службовці, які мають відповідні професійні знання, що сприяють виконанню ними завдань і функцій державного органу в межах займаної посади. До цієї категорії належать державні службовці, наділені правом здійснювати державні владні функції, але вони не мають права здійснювати юридичні дії в управлінні людьми. їх повноваження пов'язані з підготовкою проектів рішень, юридичних актів та опрацювання питань, які потребують спеціальних знань. Спеціалісти, крім знань теорії державного управління, володіють знаннями у сферах певної професійної діяльності: економіки, медицини, торгівлі, екології, культури, спорту.
3. Представники адміністративної влади — це державні службовці, наділені правом використовувати адміністративний примус або адміністративне стягнення за адміністративні правопорушення.
4. Посадові особи — це державні службовці, на яких покладено здійснення організаційно-розпорядницьких та консультативно-дорадчих функцій, їхня діяльність зумовлює певні юридичні наслідки. Оскільки державні службовці працюють на посадах у державній службі, то найбільший інтерес становить вивчення суті поняття «посадова особа».
51. Обов’язки і права державних службовців.
Для забезпечення належного виконання своїх посадових обов'язків державний службовець має:
- право брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;
- право на одержання від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, які належать до його компетенції;
- право на повагу особистої гідності, справедливого і шанобливого ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
- право вимагати затвердження керівником державного органу чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою;
- право на оплату праці залежно від посади, рангу, якості, досвіду та стажу роботи; и т.д.
Обовязки :
Одним із важливих обов'язків державного службовця є додержання Конституції України та інших актів законодавства України.Цей обов'язок безпосередньо випливає з принципу законності діяльності державної служби. Виконуючи свої посадові обов'язки державний службовець повинен суворо дотримуватись наданих йому повноважень, не зловживати владою, не здійснювати дій всупереч інтересам людини, суспільства і держави.
Одним із важливих обов'язків державного службовця є недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина,який є продовженням обов'язку додержання Конституції України та інших нормативно-правових актів, оскільки перелік основних прав і свобод людини передбачений саме в них.
На державного службовця покладається обов'язок безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов'язки,який проявляється в тому, що він повинен особисто здійснювати ті завдання, які передбачені посадовою інструкцією і не може доручати їх виконання іншим особам.