4. Закон обмежувальних факторів

Ілюстрація «Бочка Лібіха» та аналіз правила Лібіха

Існування лімітуючих факторів, що його описав Лібіх, знайшло своє відображення в законі обмежувальних факторів Блекмана та законі толерантності Шелфорда. Фактори середовища, що мають у конкретних умовах песимальне значення, особливо утруднюють (обмежують) можливість існування виду в даних умовах, усупереч і незважаючи на оптимальне поєднання інших окремих факторів. Головна відмінність законів Блекмана та Шелфорда від правил Лібіха полягає в тому, що ці вчені показали: не тільки нестача (мінімум) фактора, але і його надмір (максимум) можуть утруднювати (обмежувати) розвиток організму.

Будь-який фактор, сила впливу якого перевищує пристосувальні реакції живих організмів, але не настільки, щоб відбулося їхнє миттєве руйнування (смерть), називають екстремальним фактором. Екологічні фактори (особливо абіотичні) надзвичайно непостійні, їхня інтенсивність різна в різний час доби, року, у різних географічних широтах.

Ступінь сприятливості фактора

Межі витривалості виду

Загибель

^{Зона пригнічення}

^{Зона пригнічення}

Зона нормальної життєдіяльності

Загибель

Сила впливу фактора

Згідно із законом обмежувального фактора, найважливішим є той фактор, який найбільше відхиляється від оптимальних для організму значень.

Саме від нього й залежить у даний конкретний період виживання особин. В інші відтинки часу обмежувальними можуть бути інші фактори, і протягом життя організми зустрічаються з найрізноманітнішими обмеженнями своєї життєдіяльності.

Градієнт фактора

Межі толерантності (екологічна валентність)

Ступінь сприятливості

Зона оптимуму

Зона песимуму

Зона песимуму

Закон оптимуму

Абіотичні фактори середовища