1. Поняття про середовище існування та фактори середовища: абіотичні, біотичні, антропогенні

Комплекс навколишніх умов, що впливають на життєдіяльність організмів, називають середовищем існування. Усі елементи середовища існування, котрі для певного організму або виду не є нейтральними й так чи інакше впливають на нього, виступають стосовно нього факторами (вода, світло, температура, живі організми). Фактори середовища мінливі, тому живі організми постійно пристосовуються й регулюють свою життєдіяльність згідно зі змінами зовнішнього середовища. Такі пристосування називають адаптаціями, саме вони й дозволяють організмам виживати та розмножуватися.

2. Екологічні фактори

• Складання короткої схеми на дошці й у зошитах з коментарем учителя.

Е кологічні фактори

Абіотичні	Біотичні	Антропогенні
Усі види впливу факторів неживої природи на організм: — кліматичні (світло, температура, вологість, сонячна радіація, атмосферний тиск, переміщення повітряних мас); — едафічні (ґрунт: щільність, структура, хімізм, аерація, вологість); — гідрографічні (водний: прозорість, щільність, сольовий склад, розчинені гази); — орографічні (рельєф)	Усі форми впливу на організм з боку навколишніх живих істот і вплив живих організмів на навколишнє середовище: —  прямий вплив (харчові зв’язки) МВ ВВ міжвидовий внутрішньовидовий Живі істоти об’єднані між собою різними видами зв’язків, серед яких на першому місці — харчові й хорологічні (об’єднання простором, територією); — непрямий вплив (через середовище: коти — миші — зернові культури)	Різноманітні форми діяльності людини й суспільства, що призводять до зміни природи як середовища існування або позначаються на життєдіяльності живих істот: — пряме знищення людиною видів (наприклад: винищування бізонів у Північній Америці: у 1830 році їх було 40 млн, сьогодні — 30 тис. Швидкість вимирання в 10 разів вища, ніж 200 років тому); — переселення видів (в Австралію вівці завезені навмисно, а кролики — ні; рудий тарган під час Російсько-пруської війни в ранцях солдатів був ненавмисно «переправлений» у Росію); — урбанізація природи (Вплив промисловості, що розвивається, та зростання населення міст призводить до відчуження природи, скупчення великої кількості людей, масовий виїзд у приміську зону — рекреаційний прес: розлякування птахів, зникнення різнотрав’я, збільшення кількості бездомних котів і собак, поява гібридів вовка та собаки, збільшення кількості польових горобців і голубів — переносників грипу, постільних кліщів); — вплив хімічних речовин (Дуст, широко застосовуваний у сільському господарстві в 1970-ті роки, був виявлений у м’ясі пінгвінів в Антарктиді, вилучений з виробництва через шкідливий вплив на нервову систему); — вплив проникаючої радіації (вивчений мало)

1. Наведіть приклади впливу абіотичних факторів: а) на рослини; б) на тварин.

Характеризуючи абіотичні фактори, учні вказують, як кожний з них впливає на рослинний і тваринний організм, які пристосування з’явилися в рослин у ході еволюції до перенесення надлишку або нестачі певного фактора.

2. Наведіть приклади впливу біотичних факторів: а) на рослини; б) на тварин.

3. Діапазон стійкості. Межі стійкості та оптимум. Закон толерантності.

У центрі під кривою — зона оптимуму. При оптимальних значеннях фактора організми активно ростуть, живляться, розмножуються. Чим більше відхиляється значення фактора праворуч або ліворуч, тобто в бік зменшення або збільшення сили дії, тим менш сприятливо це для організмів. Крива, що відображає життєдіяльність, різко спускається вниз з обох боків від оптимуму. Тут розташовані дві зони песимуму. При перетині кривої з горизонтальною віссю утворюються дві критичні точки. Це такі значення фактора, які організми вже не витримують, за їхніми межами наступає смерть. Відстань між критичними точками показує ступінь витривалості організмів до зміни фактора. Умови, близькі до критичних точок, особливо важкі для виживання. Такі умови називають екстремальними.

Якщо накреслити криві оптимуму якого-небудь фактора, наприклад температури, для різних видів, то вони не збігатимуться. Часто те, що є оптимальним для одного виду, для іншого є песимумом або навіть перебуває за межами критичних точок. Верблюди й тушканчики не могли б жити в тундрі, а північні олені й лемінги — у спекотних південних пустелях.

Залежно від ширини діапазону стійкості до тих чи інших факторів, організми поділяють на стенобіонтів та еврибіонтів.

Екологічна різноманітність видів проявляється й у розташуванні критичних точок: в одних вони зближені, в інших — дуже віддалені. Це означає, що ряд видів може жити тільки в дуже стабільних умовах, при незначній зміні екологічних факторів, а інші витримують їхні широкі коливання. Наприклад, рослина розрив-трава в’яне, якщо повітря не насичене водяними парами, а ковила добре переносить зміни вологості й не гине навіть у засуху.

Таким чином, закон оптимуму показує, що для кожного виду є своя міра впливу кожного фактора. І зменшення, і посилення впливу за межами цієї міри призводить до загибелі організмів.

Для розуміння зв’язку видів із середовищем не менш важливий закон обмежувального фактора.