Екологія, її завдання та предмет дослідження. Принципи єдності організму й середовища

Екологія — це наука, що досліджує закономірності життєдіяльності організмів (у будь-яких її проявах, на всіх рівнях інтеграції) у їхньому природному середовищі існування, беручи до уваги зміни, що з’являються в ньому внаслідок діяльності людини.

1. Термін «екологія» запровадив у 1866 році німецький учений-біолог Е. Геккель

Історія науки: Екологія. Становлення екології як науки

— античність;

— новий час;

— перша половина XIX століття;

— екологія тварин після Дарвіна та Геккеля.

Основним змістом сучасної екології є дослідження взаємозв’язків організмів один з одним та із середовищем на популяційно-біоценотичному рівні та вивчення функціонування біологічних макросистем більш високого рангу: біоценозів (екосистем), біосфери, їхньої продуктивності та енергетики.

Біоценоз — це «об’єднання живих організмів, що відповідає за своїм складом, кількістю видів та особин тим чи іншим середнім рівням середовища, об’єднання, у якому організми пов’язані взаємною залежністю й зберігаються завдяки розмноженню в певних місцях» (К. Мебіус).

Предметом дослідження екології є біологічні макросистеми (популяція, біоценози) та їхня динаміка в часі й просторі.

2. Сучасна класична екологія

Екологія — це система наук.

С труктура сучасної екології

Загальна екологія	Аутекологія	Синекологія	Екологія людини	Палеоекологія	Соцекологія
Екологія рослин, екологія комах, екологія птахів, екологія мікроорганізмів, екологія грибів	Вивчає окремі види особин	Екологія угруповань, екологія гір, екологія островів, лісова екологія, екологія тундр і арктичних пустель		Вивчає екологічні зв’язки вимерлих груп

Термін «глобальна екологія» запровадив М. І. Будико (1977).

3. Завдання екології

— Вивчення взаємозв’язків організмів як між собою, так і з факторами неживої природи (вивчення динаміки популяцій, біоценозів та екосистем);

— вивчення причин, що викликають порушення екологічної рівноваги;

— виявлення екологічних закономірностей та використання їх у народному господарстві.

4. Методи досліджень в екології

Польові методи являють собою спостереження за функціонуванням організмів у їхньому природному середовищі існування.

Експериментальні методи включають варіювання різних факторів, що впливають на організми, за розробленою програмою в стаціонарних лабораторних умовах.

Методи моделювання дозволяють прогнозувати розвиток різних процесів взаємодії живих систем між собою та з навколишнім середовищем.

Основні середовища існування:

— водне;

— наземно-повітряне;

— ґрунтове;

— інші організми.

6. Параметри середовища

Узагальнено основні компоненти фізичного (конкретного) середовища включають: ґрунт, атмосферу, воду (гідросферу), природні тваринні й рослинні організми, а також об’єкти, речовини, матеріали й організми, які створила людина. Фізичне середовище є джерелом або носієм взаємодіючих факторів, сукупність яких і становить поняття середовища в екології. При цьому складність оточення кожного організму настільки велика, що не можна дати не тільки вичерпного опису факторів, але часто — навіть простого їхнього переліку. Не всі з факторів мають однакове значення й впливають на організми. Перелік факторів, що мають істотне значення, називають функціональним середовищем. Сукупність факторів, що є складовою частиною функціонального середовища живих організмів, нестала й специфічна для різноманітних організмів.

найважливіші властивості основних середовищ існування

Характеристика середовища	Середовища існування
	наземно-повітряне	водне	ґрунтове	організмене
Щільність	Низька	Середня	Дуже висока	Висока
Освітленість	Висока	Середня	Низька	Відсутня
Коливання температури	Високі	Середні	Слабкі	Слабкі
Кількість води	Мало	Багато	Помірна	Помірна
Кількість кисню	Багато	Помірна	Мало	Дуже мало

Екологічні фактори. Закон оптимуму