- •Короткі теоретичні відомості
- •Завдання до задачі
- •Контрольні запитання
- •Л ітература: [1, с.80-84], [2, с.24-29], [6, с.65-67].
- •Короткі теоретичні відомості
- •Завдання до задачі
- •Функція Лагранжа:
- •Часткові похідні за аргументами функції f:
- •Контрольні запитання
- •Література: [1, с. 88-90], [2, с.32-35], [4, с. 251-261], [6, с.67-70].
- •Короткі теоретичні відомості
- •Завдання до задачі
- •Контрольні запитання
- •Література: [3, с. 60-70], [6, с. 72-75].
- •Короткі теоретичні відомості
- •Завдання до задачі
- •Контрольні запитання
- •Література: [3, с. 49-60], [6, с. 89-98].
- •Короткі теоретичні відомості
- •Завдання до задачі Задача 5.1 Об’єкт описується диференціальним рівнянням:
- •Література: [3, с. 70-81], [6, с. 75-88]. Список літератури
- •Кременчук 2005
Завдання до задачі Задача 5.1 Об’єкт описується диференціальним рівнянням:
, (5.7)
де y(t) - вихідна координата об’єкта;
k - коефіцієнт передачі;
u(t) - керуючий вплив.
Знайти
алгоритм керування, що переводить об’єкт
з положення y(0)=y0,
y(0)=0
до
рівноважного положення (y=0,
y=0)
за
мінімальний час. На керування накладається
обмеження:
Вихідні дані наведені в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1
№ вар. |
y0 |
k |
№ вар. |
y0 |
k |
№ вар. |
y0 |
k |
1 |
-1.8 |
0.001 |
11 |
-2.9 |
0.002 |
21 |
-3.9 |
0.004 |
2 |
-1.9 |
0.0015 |
12 |
-3.0 |
0.0022 |
22 |
-4.0 |
0.0042 |
3 |
-2.0 |
0.0013 |
13 |
-3.2 |
0.0024 |
23 |
-1.7 |
0.0044 |
4 |
-2.2 |
0.0016 |
14 |
-3.1 |
0.0026 |
24 |
-1.6 |
0.0046 |
5 |
-2.3 |
0.0012 |
15 |
-3.3 |
0.0028 |
25 |
-1.5 |
0.0048 |
6 |
-2.4 |
0.0014 |
16 |
-3.4 |
0.003 |
26 |
-4.1 |
0.005 |
7 |
-2.5 |
0.0011 |
17 |
-3.5 |
0.0032 |
27 |
-4.2 |
0.0052 |
8 |
-2.7 |
0.0017 |
18 |
-3.6 |
0.0034 |
28 |
-4.3 |
0.0054 |
9 |
-2.8 |
0.0018 |
19 |
-3.7 |
0.0036 |
29 |
-4.4 |
0.0056 |
10 |
-2.6 |
0.0019 |
20 |
-3.8 |
0.0038 |
30 |
-1.4 |
0.0058 |
Приклад 5.1 Об’єкт описується диференціальним рівнянням:
, (5.8)
де y(t) – вихідна координата об’єкта;
u(t) – керуючий вплив;
Знайти
алгоритм керування, що переводить об’єкт
з положення y(0)=-1,5
y(0)=0
до
рівноважного положення (y=0,
y=0)
за
мінімальний час. На керування накладається
обмеження:
Алгоритм розв’язування задачі містить такі етапи:
визначити передавальну функцію об’єкта управління;
побудувати структурну схему об’єкта;
скласти математичний опис об’єкта у вигляді системи рівнянь, що приведені до нормального вигляду;
визначити складові вектора =(1, 2, … n), i = yi, i=1,2,…n;
визначити складові вектора =(1,2, …n);
записати гамільтоніан H=;
визначити умови максимуму H;
виконати аналіз можливих алгоритмів управління.
Уводимо нові змінні: y = y1; dy/dt = y2.
Тоді рівняння (5.8) в операційній формі, тобто у зображеннях за Лапласом, має вигляд:
(5.9)
Після перетворень отримуємо передавальну функцію за Лапласом:
. (5.10)
Структурну схему об’єкта (рис. 5.2) можна подати у вигляді двох динамічних ланок, що з’єднані послідовно:
Рівняння ланок:
(5.11)
Запишемо рівняння у нормальному вигляді:
(5.12)
Тоді функція Гамільтона буде:
(5.13)
Спряжені рівняння мають вигляд:
(5.14)
Звідси знаходимо:
1 = с1; 2 = - с1t +c2, (5.15)
де с1, с2 – сталі інтегрування.
Ф
ункція
Гамильтона лінійна відносно u(t),
тому для досягнення максимуму необхідно,
щоб 2
і u(t)
були одного знака, тобто
u = umaxsign2. (5.16)
Оскільки функція 2 має один корінь t1=c2/c1, керування u(t) має одну зміну знака (два інтервали керування).
Після
закінчення керування
(рис.5.3).
Оскільки система розімкнута, момент перемикання знаходимо методом стикування розв’язків диференціальних рівнянь. Отже, необхідно знайти моменти часу:
t1 – момент зміни знака керування;
T = t2 – закінчення керування.
У
початковий момент часу (t=t0=0)
об’єкт знаходиться у точці В (рис. 5.3),
тобто S(0) = -S0
= y1(0)
= -1,5;
Кінцеве
значення координат: S(t2)
= y1(t2)=0;
При цьому з рис. 5.3 видно, що перший інтервал керування є додатним (u = +umax), а другий – від’ємним (u = -umax).
Розв’язуємо
диференціальне рівняння:
тобто рівняння зі знакозмінною правою
частиною. Характеристичне рівняння: s2
= 0, тобто маємо два нульових кратних
кореня s1=s2=0.
Тоді розв’язок має вигляд:
(5.16)
де с1 і с2 – сталі інтегрування.
Після диференціювання отримуємо:
(5.17)
Запишемо рівняння (5.16) і (5.17) для різних моментів часу:
для t = t0 = 0 (початок першого інтервалу):
(5.18)
Звідси с10 = 0, с20 = y1(0) = -1,5;
для t = t1 (кінець першого, початок другого інтервалу); оскільки функції
безперервні,
то можна виконати стикування розв’язків
на межі першого і другого інтервалів:
(5.19)
Звідси
отримуємо:
для t = t2 = T (кінець другого інтервалу):
(5.20)
Звідси
Дорівнюємо вирази для с11 , а також для с21. Тоді отримуємо відповідно:
або t2
= T = 2t1;
Після підстановки першого рівняння до другого отримаємо:
,
або
Звідси знаходимо:
момент перемикання керування:
момент закінчення руху:
Задача 5.2 Визначити закон змінювання струму якоря двигуна постійного струму з незалежним збудженням, що забезпечує відпрацювання кутового переміщення 0 протягом мінімального часу Т при статичному моменті Мс=0 і обмеженні струму якоря |i| іmax.
Вихідні дані наведено у таблиці 5.2.
Таблиця 5.2
№ вар. |
0, рад |
с, Нм/А |
J, кгм2 |
imax, А |
T, с |
№ вар. |
0, рад |
с, Нм/А |
J, кгм2 |
imax, А |
T, с |
1 |
6,28 |
19,1 |
0,7 |
4,7 |
1 |
16 |
5,78 |
11,34 |
0,75 |
6,9 |
1,1 |
2 |
9,12 |
12,4 |
0,8 |
5,2 |
0,3 |
17 |
9,54 |
14,65 |
0,77 |
7,2 |
1,2 |
3 |
3,45 |
5,9 |
0,42 |
3,7 |
1,2 |
18 |
7,12 |
8,65 |
0,73 |
5,5 |
0,3 |
4 |
3,14 |
14,2 |
0,6 |
4,3 |
0,4 |
19 |
8,59 |
9,43 |
0,8 |
6,5 |
1,1 |
5 |
6,82 |
8,34 |
0,7 |
4,8 |
0,5 |
20 |
7,31 |
12,54 |
0,56 |
4,8 |
0,2 |
6 |
9,45 |
7,21 |
0,5 |
3,9 |
1,1 |
21 |
6,37 |
16,72 |
0,32 |
3,6 |
0,5 |
7 |
7,12 |
9,26 |
0,2 |
2,5 |
1,2 |
22 |
5,37 |
12,43 |
0,68 |
5,2 |
0,4 |
8 |
9,23 |
7,54 |
0,3 |
2,9 |
1,3 |
23 |
8,46 |
13,9 |
0,92 |
8,1 |
0,3 |
9 |
6,34 |
6,12 |
0,4 |
3,6 |
0,7 |
24 |
9,24 |
7,59 |
1,12 |
9,2 |
0,2 |
10 |
8,32 |
5,23 |
0,4 |
4,1 |
0,6 |
25 |
9,58 |
8,21 |
0,24 |
2,9 |
0,9 |
11 |
9,45 |
8,54 |
1,2 |
8,5 |
0,5 |
26 |
3,12 |
13,12 |
0,75 |
4,6 |
0,5 |
12 |
6,48 |
7,24 |
1,1 |
8,2 |
1,2 |
27 |
4,65 |
14,56 |
0,86 |
7,2 |
0,4 |
13 |
5,23 |
12,4 |
0,9 |
7,5 |
1,3 |
28 |
7,28 |
9,43 |
0,93 |
8,1 |
1,3 |
14 |
9,42 |
15,76 |
0,8 |
7,2 |
0,4 |
29 |
7,81 |
7,49 |
0,56 |
5,4 |
0,6 |
15 |
8,27 |
14,87 |
0,7 |
6,0 |
1,1 |
30 |
5,45 |
8,65 |
0,85 |
8,3 |
0,5 |
Приклад 5.2 Розв’язати задачу 5.2.
Рівняння, що описують динаміку двигуна, мають вигляд:
де - кутова швидкість двигуна; с – струмова стала двигуна; J – момент інерції електропривода.
Позначимо: = y1, = y2, i = u. Тоді рівняння двигуна матимуть вигляд:
(5.21)
за початкових умов y1(0)=0, y2(0)=0 і при кінцевих значеннях змінних y1(Т)=0, y2(Т)=0.
Складаємо
функцію Гамільтона:
Функція Н лінійна відносно u. Запишемо систему спряжених рівнянь:
(5.22)
Звідси отримуємо: 2 = с2; 1 = - с2t + c1,
де c1 і c2 – сталі інтегрування.
Для досягнення максимуму Н необхідно, щоб 1 і u були одного знака, тобто
u = umaxsign1 = іmaxsign1= іmaxsign(c1 - c2t).
Функція
має один корінь t1=c1/c2,
тому керування u
має одну зміну знака:
(5.23)
Визначимо момент перемикання t1. Для цього використаємо перше рівняння системи (5.21). На першій ділянці при t < t1 керування u = imax, тому dy1/dt = cimax/J.
За початкових умов y1(0) = 0 отримуємо розв’язок цього рівняння:
При t = t1 швидкість у кінці першої ділянки обчислюємо за формулою:
(5.24)
На другій ділянці при t t1 керування u = - іmax, тому dy1/dt = -cimax/J.
Розв’язок цього рівняння знаходимо за формулою:
Сталу інтегрування c3 визначимо з умови, що функція y1(t) при t=t1 безперервна і на другій ділянці слушна формула (5.24). Тоді отримуємо:
При
t = T маємо y1(T)
= 0, тобто
звідки t1=
T/2.
Час Т визначимо з умови, що за цей час кутове переміщення дорівнює 0. Тоді з другого рівняння системи (5.21) маємо:
або
звідки знаходимо:
З урахуванням позначень струму якоря і кутової швидкості запишемо закони їх змінювання під час відпрацювання двигуном заданого переміщення:
Закон змінювання напруги на якорі можна визначити з рівняння: uя=іR+c.
Цей закон має вигляд:
Висновок
Принцип максимуму Понтрягіна є найдоцільнішим з усіх методів знаходження оптимальних керувань при розв’язуванні задач про швидкодію. Але цей метод дає тільки якісну сторону зміни керуючої дії, тобто визначає кількість інтервалів керування, і не дає кількісної оцінки закону керування. Це є його суттєвим недоліком.
Контрольні запитання
Сформулюйте принцип максимуму Понтрягіна у загальному випадку.
Що таке функція Гамільтона?
Наведіть математичний запис принципу максимуму.
У чому полягає фізичний зміст оптимального керування?
У якій послідовності розв’язують задачу про максимальну швидкодію за принципом максимуму Понтрягіна?
Як визначають моменти перемикання керувань у разі замкнутої системи? Розімкнутої системи?
У чому полягає основний недолік принципу максимуму?
Сформулюйте теорему про n-інтервалів.
