3. Методичні підходи до визначення ризику (статистичний, аналогій та експертний метод оцінювання ризику).

Під час розроблення проблем техногенного ризику значну увагу зосереджують на системному підході до вивчення всіляких чинників, щовпливають на порівняння ризику. Оцінка ризику охоплює аналіз частоти, аналіз наслідків та їхнього поєднання. Визначено 4 методологічні підходи до оцінки ризику на ПНО:

Перший – інженерний. Як правило, цей підхід є розрахунком ймовірностей аварій. Основні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов’язані з ними викиди токсичних сполук у навколишнє середовище.

Другий – модельний. Розробляють математичні моделі процесів, якіпризводять до небажаних наслідків для людини та навколишнього середовища в разі використання шкідливих хімічних сполук.

Третій – експертний. Використовуючи перші два підходи для оцінки ризику часто трапляється, що недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних – експерти.

Перед ними ставиться завдання імовірнісного оцінення тих чи інших подій, пов’язаних із аналізом ризику.

Четвертий – соціологічний. За допомогою цього методу визначають сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику.

Широко відомі дослідження, в яких визначалась оцінка ризику для різних видів діяльності під час соціологічного опитування. Відтак виявлено цікаві явища. Наприклад, люди віддають перевагу добровільному ризику(наприклад, альпінізм, куріння) перед примусовим. Охочіше погоджуються на ризик, якщо вони можуть на нього впливати.

Розглядаючи всі чотири підходи до оцінки ризику, слід зауважити, що вони мають різні галузі застосування та не позбавлені недоліків.

Наявні підходи повинні супроводжуватися концепцією, методами та методиками аналізу та оцінювання ризику. В роботі подано методологічний апарат оцінення ризику (рис. ).

Рис. Методологічний апарат оцінювання ризику

У джерелах ризиків необхідно розбиратися методом систематичного аналізу. Допоміжним засобом є “дерево помилок”, яке будують за аналогією з “деревом рішень”.

Логіко-графічний метод аналіз “дерева відмови”. Виникнення і розвиток великих аварій, як правило, характеризується комбінацією випадкових локальних подій, що виникають з різною частотою на різних стадіях аварії (відмови устаткування, людські помилки, зовнішні впливи, руйнування, викид, протоку речовини, розсіювання речовин, займання, вибух, інтоксикація тощо).

Для виявлення причиново-наслідкових зв’язків між цими подіями використовують логіко-графічний метод аналізу “дерева відмови”. Під час аналізу дерев відмов виявляються комбінації відмов (несправностей) устаткування, помилок персоналу та зовнішніх (техногенних, природних) впливів, що призводять до основної події (аварійної ситуації, нещасного випадку). Метод використовується для аналізу можливих причин виникнення аварійної ситуації тарозрахунку її частоти (на основі значення частоти вихідних подій). Метод дерева відмови застосовується, як правило, для аналізів або модернізаціїскладних технічних систем і виробництв.

Оцінка ризику (імовірності) виникнення аварій:

1. Для кожної ініціюючої аварію події на потенційному джерелі аварії виконується оцінка ймовірності її реалізації протягом одного року. Оцінка може виконуватися побудовою й аналізом логіко-ймовірнісної схеми виникнення (ініціювання) аварії (“дерева відмов”).

2. “Дерево відмов” є формою упорядкованого графічного зображення логіко-ймовірнісного зв’язку випадкових подій (порушень, відмовлень, помилок тощо), що призводять до реалізації небажаної кінцевої події (“верхня подія”).

3. Побудова “дерева відмов” виконується з використанням стандартизованого графічного представлення подій і логічних символів зв’язку між подіями.

4. Для побудови “дерева відмов” послідовно розглядаються:

– можливі відхилення параметрів (порушення режимів) процесу;

– причини цих відхилень;

– механічні поломки та відмови елементів устаткування;

– відмови систем КВП і А, сигналізації, автоматичних систем

– управління (АСУ) і систем протиаварійного захисту (ПАЗ);

– помилки персоналу.

5. Під час розгляду можливих відхилень параметрів процесу можуть використовуватися методи аналізу небезпеки, перераховані вище.

6. Під час розгляду причин відхилень розглядаються відмови устаткування, арматури, поломки, а також можливі технологічні причини, зумовлені порушенням режимів роботи функціонально пов’язаних систем.

Для кожного процесу чи технологічної системи, що розглядається, після розгляду можливих відхилень і причин цих відхилень проводиться аналіз контрольно-вимірювальних приладів, систем сигналізації, автоматичного управління та протиаварійного захисту, інших систем, що забезпечують контроль і захист від небезпечних відхилень параметрів. Це робиться послідовно для кожного аналізованого відхилення.

7. Проводиться аналіз взаємодії людини й аналізованої системи. Перед визначенням можливих помилок людини необхідно визначити її функції у створенні технологічної системи, контролі та управлінні процесом, зокрема:

– помилки в розробленні та проектуванні системи;

– помилки під час виготовлення, монтажу та будівництва;

– помилки під час ремонту та реконструкції;

– помилки під час експлуатації.

8. У процесі аналізу можливих відхилень і помилок поряд з виявленням кожної з цих подій установлюється логічний зв’язок між ними (“І”, “АБО”, що виключає “АБО”, “ЗА УМОВИ”). У кожному конкретному випадку “дерево відмов” будується з урахуванням особливостей аналізованої системи відмов, що виникають в ній (як приклад див. рис. 2).

9. Для початкових (елементарних або складних нерозкритих) подій у “дерева відмов” необхідно визначити імовірність їх реалізації (імовірність відмовлення або помилки). Дляцих цілей може використовуватися інформація, що міститься в технічній документації, довідковій чи нормативній літературі, у комп’ютерних базах даних. Імовірність відмови може бути визначена на основі статистичних даних про відмови в процесі експлуатації (експлуатаційна надійність). На основі зібраних даних про імовірність реалізації елементарних подій у “дереві відмов” для логіко-ймовірносної моделі відмов, отриманої під час аналізу, розраховується ймовірність виникнення аварії.

10. Якщо ймовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то виконується аналіз “дерева відмов” і відшукуються рішення щодо її зниження.

11. Для подій, що ініціюють аварію з відомою ймовірністю виникнення, на наступному етапі необхідно визначити кожний з можливих наслідків розвитку аварії для виділених об’єктів “турботи”.

Одним із методів оцінювання ризику є метод порівняння цієї ризикованої ситуації з аналогічною, що була в минулому – метод аналогій. Такепорівняння дає надійніші вихідні передумови.

Ймовірнісно-статистичний метод є основним методом для майбутніх інфраструктур з оцінення ризику в галузях господарського комплексу держави. Він спирається на статистичні дані.

Застосування статистичного методу доволі часто неможливе, адже, настання та наслідки ризикових подій не завжди реєстру­ються, або інформація про аналогічні види ризиків взагалі відсут­ня. Для таких випадків найбільш поширеним та доступним для практичного використання методом оцінки рівня ризику є екс­пертний метод.

Оцінка рівня ризику під час застосування даного методу прово­диться на основі якісного визначення ймовірності ризикових подій завдяки вивченню та оцінки факторів, що впливають на їх виник­нення. Таким чином, необхідною та достатньою умовою практично­го застосування даного методу є визначення переліку факторів, що обумовлюють певний вид ризику, а також встановлення, зв’язку між характером дії фактору та мірою ризику, яку цей фактор обумовлює.

Роботу по визначенню та оцінці характеру прояву для більшої об’єктивності результатів повинні проводити спеціальні експер­ти, які мають необхідну підготовку та досвід роботи з цього пи­тання.

Алгоритм застосування експертного методу оцінки рівня ризику:

1. Визначення кола експертів, які мають необхідну кваліфіка­цію та досвід для оцінки рівня даного ризику.

2. Визначення переліку факторів, що обумовлюють рівень пев­ного виду ризику та вагових коефіцієнтів кожного з них для уза­гальненої оцінки рівня ризику. Є найбільш важливим етапом ро­боти з оцінки рівня ризику, оскільки саме повнота визначення ризик-факторів і обумовлює точність та об’єктивність отриманого результату. Визначення переліку ризик-факторів є результатом «мозкового штурму» експерта з точки зору ймовірності виникнен­ня ризикової події. Ця робота носить інтелектуальний характер і не піддається формалізації. Одночасно не можна вважати прове­дену роботу остаточною, оскільки можуть виникнути зміни, що обумовлюють необхідність корегування встановленого переліку факторів.

3. Встановлення відповідності між характером дії факторів та рівнем ризику (у балах з кожного фактора). Це завдання найчас­тіше вирішують за допомогою низки методів. При використанні найпростішого методу, рівень ризику характеризують якісно та дають опис характеру дії кожного фактору при такому рівні ризи­ку. В результаті отримують експертну таблицю для оцінки рівня ризику (фактор-карту).

Це найбільш простий спосіб формалізації відповідності між характером дії фактора та рівнем ризику, який має місце при та­кому значенні фактора.

Будучи найуніверсальнішим методом оцінення безпеки, кількісний аналіз ризику на сьогодні використовується в ядерній та в хімічній галузі США, Європи. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) розробилорекомендації щодо визначення безпеки АЕС на основі ймовірнісних моделей.

До українських методик аналізу ризику та його оцінювання належать: “Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин під час аварій на промислових об’єктах і транспорті”;“Методика визначення ризиків та їхніх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки”;“Методика оцінювання збитків від надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру”;запропоновано (не чинну) “Методику оцінювання ризику техногенної таприродної небезпеки в регіональному вимірі”;“Методика оцінювання безпеки складного об’єкта в умовах невизначеності”.

Етапи управління техногенною безпекою основуються на методології управління техногенним ризиком:

1 етап: збір/аналіз інформації про техногенну небезпеку;

2 етап: аналіз/оцінювання ризику;

3 етап: контроль ризику.

Переважно для людей, які працюють на потенційно небезпечному підприємстві, ризик від аварій на цих підприємствах є добровільним, а для населення, що проживає поблизу підприємства, – примусовим. Ризик запримусом люди розцінюють як додатковий ризик і вони вимагають зниження його до дуже незначного рівня. Допускаючи подібний ризик, люди хочуть одержувати інформацію про методи управління в потенційно небезпечних галузях промисловості та контроль за небезпечними чинниками з метоюзменшення подібного ризику.