7. Психологічна надійність людини. Види поведінки людини та її психологічна діяльність. Психотипи людини за реакцією на небезпеку.

1. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

2. Захисні властивості людського організму.

3. Види поведінки людини та її психологічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.

4. Психотипи людини за реакцією на небезпеку.

5. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.

1. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

Нервова система людини забезпечує функціонування організму якєдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем.Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна – діяльністю внутрішніх органів.

Психіка є властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування упросторі, розрізняння музичних тонів (художній, емоційний тип). Уразіуражень (травм) певних ділянок мозку порушується відповідний видфункціональної діяльності людини.

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності.

Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.

Внутрішні психологічні чинники– це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.

Зовнішні психологічні чинники – це реакція людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.

Основні психологічні особливості людини з погляду БЖД:пам’ять, увага, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, воля.

В останні роки все більше зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофункціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. В такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей. Більшість нещасних випадків пов’язана саме з психофізіологічними чинниками.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:

– недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);

– порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);

– дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);

– підвищена емоційність;

– відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:

– недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

– необережність;

– втома (фізіологічна і психологічна);

– емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси).

Будь-який вид діяльності людини викликає втому – зниження продуктивності працічерез витрату енергетичних ресурсів організму. Об’єктивним показником втоми є уповільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома настає під час статичної фізичної діяльності людини меншою мірою – під час динамічного.

Психологічна втома частіше виникає під час напруженої розумової діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.

У разі перевтоми період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих чинників довкілля. Такий стан може викликати, з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого – створити небезпечні ситуації для інших людей.

Активний відпочинок – це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.

Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І.П. Павловим чотири: сильний неврівноважений – холерик, сильний врівноважений рухливий – сангвінік, сильний врівноважений інертний –флегматик та слабкий – меланхолік.

Тип нервової системи є природженим і незмінним упродовж життя, алена нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для професійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темпераменті, характері.

Характер – сукупність найстійкіших психічних рис особистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат природжених і набутих форм поведінки і в цьому, за І.М. Сєченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку. Важливими у формуванні характеру є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети.

Темперамент (лат. – співрозмірність, співвідношення) – індивідуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних властивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньо-грецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов’язував прояви темпераменту з рухами чотирьох видів рідин в організмі. Холерик – рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик – його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характеру, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їхню фізіологію.

Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи – екстраверти – (відкриті люди), інтроверти (людина в собі – скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на 100% збігався з типом темпераменту. Кожна людина – це сукупність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов’язково переважає один з них. Існують спеціальні методи (тести), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожного виду темпераменту вхарактер людини. З типом темпераменту, характером пов’язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інформації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.