4. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах.

Безпека функціонування хімічно-небезпечних об’єктів залежить від багатьохчинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічногопроцесу, конструкції та надійності обладнання, умов зберігання хімічних речовин,ефективності засобів протиаварійного захисту тощо.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, наяких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300тис. тонн хімічно небезпечних речовин.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

I ступінь – 69 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження відкожного з них мешкає більше 3,0 тис. осіб);

II ступінь – 42 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження відкожного з них мешкає від 0,1 до 0,3 тис. осіб);

III ступінь – 1134 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження відкожного з них мешкає від 0,3 до 3,0 тис. осіб);

IV ступінь – 526 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження відкожного з них мешкає менше 0,1 тис. осіб).

Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах.

Об'єкт господарювання, на якому зберігають перероблюють, використовують або транспортують НХР, при аварії на якому або його руйнуванні може виникнути загибель або хімічне ураження людей, тварин, рослин зараження об'єктів господарської діяльності, довкілля вважається хімічно небезпечним об'єктом (ХНО). До ХНО належать - підприємства хімічної галузі промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або ви­користовують НХР;

— підприємства з переробки нафтопродуктів;

— виробництва інших галузей промисловості, які вико­ристовують НХР;

— підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, що використовують хлор або аміак;

— залізничні станції,та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах розміщення НХР;

— транспортні засоби, контейнери й наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозятьхімічні продукти;

— склади та бази із запасами отрутохімікатів для сіль­ського господарства.

Основними причинами аварій на ХНО є:

• несправність у системі контролю і забезпечення безпе­ки виробництва;

• оломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємностей або окремих деталей;

- пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу;

- несправності в системі контролю параметрів технологічних процесів;

- акти диверсій, обману або саботажу виробничого персоналу чи сторонніх осіб;

- дія сил природи.

Аварія на хімічно небезпечному об’єкті, що призводить до викиду (витоку) НХР, які здатні призвести до загибелі або хімічного ураження людей, продовольства, харчової сировини і кормів, тварин і рослин або до хімічного зараження довкілля, називається хімічною аварією.

5. Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин

Висока швидкість формування та дії уражальних факторів викликаютьпотребу прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічнонебезпечного об’єкта та населення, яке знаходиться поблизу.

Комплекс заходів щодо захисту від НХР охоплює:

1. Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспортування та використання НХР.

2. Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечнихаварій.

3. Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварійпрацівників об’єкта та населення.

4. Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.

5. Щоденний хімічний контроль.

6. Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.

7. Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.

8. Хімічна розвідка району аварії.

9. Тимчасова евакуація працівників на об’єкті та населення із небезпечного району.

10. Пошук постраждалих та надання їм допомоги.

11. Локалізація та ліквідація наслідків аварії.

План захисту працівників від НХР повинен містити два розділи:організаційні заходи та інженерно-технічні заходи.

У розділі організаційні заходи передбачені:

– характеристика об’єкта, його підрозділів, наявні на об’єкті НХР;

– оцінювання можливого становища на об’єкті у разі виникненняможливої аварії;

– організація контролю за хімічним станом на об’єкті у буденних умовахта під час можливої аварії, порядок підтримання сил та заходівхімічної розвідки та хімічного контролю у стані постійної готовності;

– організація оповіщення працівників об’єкта та населення, якепроживає навколо об’єкта;

– організація укриття працівників на об’єкті в захисних спорудахцивільної оборони, порядок підтримання їх у постійній готовності дляукриття людей;

– організація евакуації працівників на об’єкті;

– порядок оснащення та залучення аварійних бригад та формувань наоб’єкті для ліквідації аварій;

– організація забезпечення працівників на об’єкті та формувань засобами індивідуального захисту, порядок їх накопичення, зберігання тавидачі;

– організація транспортного та матеріально-технічного забезпеченняробіт щодо ліквідації наслідків аварії.

У розділі інженерно-технічні засоби заходи відображаються:

– розміщення (обладнання) устаткувань, які запобігають витоку НХР уразі виникнення аварії (клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні або скидні облаштування);

– планування підсилення конструкцій ємностей та комунікацій з НХР,огороджень для захисту від ушкоджень уламками будівельнихконструкцій під час аварії;

– розміщення (будівництво) під сховищами з НХР аварійних резервуарів, пасток та напрямлених стоків;

– розосередження запасів НХР, будівництво для них заглиблених сховищ;

– обладнання приміщень та промислових майданчиків стаціонарнимисистемами виявлення аварій, засобами метеоспостережень та аварійноїсигналізації.

Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів

Рекомендації щодо поведінки населення після отримання сигналу проаварію на хімічно небезпечному об’єкті.

Під час перебування в приміщенні слід загерметизувати приміщення,щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки.

Вхідні двері “зашторити”, використовуючи ковдру або щільну тканину.

Заклеїти щілини у вікнах, стики рам плівкою, лейкопластирем або звичайнимпапером. За можливості потрібно використати індивідуальні засоби захистуорганів дихання. Виходячиз приміщення, вимкнути електроенергію та газ,одягнути засоби індивідуального захисту.

Під час перебування поза приміщенням не можна знаходитися у низьких

місцях, не переховуватися на перших поверхах багатоповерхових будинків тау напівпідвальних приміщеннях.

Під час забруднення середовища хлором треба піднятися вище п’ятогоповерху будинку. Виходити із зони забруднення необхідно у напрямку,перпендикулярному до напрямку вітру.

Під час евакуації транспортом необхідно знати час і місце посадки. Післявиходу із зони забруднення перед входом до приміщення зняти верхній одягдля дегазації, прийняти душ, вмитися з милом, питии чай та молоко.

Необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень.

Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ). Для хімічно небезпечнихоб’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороняється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчихустанов та інших об’єктів, які не належать до хімічно небезпечних.

Відповідно до “Санитирных норм проэктирования промышленных предприятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об’єкта який має об’ємхімічно небезпечної речовини більше 8000 м3, – не менше 1000 м. За наявностіу населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об’єктом місць масовогоскупчення людей (стадіони, базари тощо) – ця відстань подвоюється.

2. Дотримання населенням гігієни харчування, контроль за чистотоюпродуктів та питної води.

Заходи щодо захисту населення та територійу разі виникнення аварії на ХНО

1. Оцінка фактичного хімічного стану в районі аварії за допомогоюприладів та систем контролю хімічного стану, прогнозування його розвитку.

2. Прийняття рішення щодо заходів захисту населення під час аварії.

Основним способом захисту населення під час аварій на ХНО є його укриття взахисних спорудах цивільної оборони та в герметизованих приміщеннях, зодночасним використанням засобів індивідуального захисту. Найефективнішоюможе бути термінова евакуація населення, проведена до наближення первинноїхмари хімічно небезпечної речовини.

3. Оповіщення персоналу хімічно небезпечного об’єкта та населення проаварію.

4. Ліквідаціяаварії. Під час ліквідації аварії проводяться аварійно-рятувальніта інші невідкладні роботи, які враховують специфіку надзвичайної ситуації та локалізацію аварії.

Аварійно-рятувальні роботи передбачають: контроль за виконанням населенням необхідних заходів захисту; виявлення потерпілих, вивезення їх із забруднених територій, надання першої медичної допомоги, санітарне оброблення людей, очищення продовольства та води, дегазація транспорту, споруд та місцевості.