6. Хімічна безпека. Характеристика небезпечних хімічних речовин.

Типологія аварій. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

3. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

4. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах.

5. Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин.

6. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

Об’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічніречовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так званіхімічно-небезпечні об’єкти (ХНО). Під час аварій або руйнування цих об’єктівможуть виникати масові ураження людей, тварин та сільськогосподарськихрослин сильнодійними отруйними речовинами.

Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО)– це промисловий об’єкт(підприємство) або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються,переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо однеабо кілька НХР (до ХНО не належать залізниці).

Небезпеча хімічна речовина (НХР)– це хімічна речовина, безпосереднячи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічнезахворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук використовують поняття токсичної дози (токсодози).

Токсодоза – це кількісна характеристика токсичності НХР, як відповідаєт певному ступеню ураження людини (живої істоти) під час дії на неї НХР.

Токсодози визначаються:

- під час інгаляційних уражень – як добуток середньої за часом концентрації НХР у повітрі (С) на час дії (експозицію) (t).

- під час шкіряно-резорбтивних уражень – це маса рідкої НХР (Д), якавнаслідок потрапляння на шкіру призводить до значного її ураження(на одиницю площі поверхні або одиницю маси).

На практиці часто застосовуються такі токсодози:

Середня смертельна токсодоза (LD50) – це кількість НХР, які під часперорального надходження спричиняють загибель 50% уражених.

Середня смертельна концентрація (LC50) – це кількість НХР, які викликаютьпід час інгаляційного надходження спричиняють загибель у 50% уражених.

Одиницею вимірювання є відповідно: мг/кг, мг/л, та мг/м3.

Класифікацію НХР проводять за:

– ступенем токсичності під час інгаляційного та пероральногонадходження до організму;

– ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;

– агрегатним станом;

– температурою кипіння;

– здатністю до горіння;

– впливом на організм людини.

За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:

– надзвичайно токсичні, з LC50 < 1 мг/л та LD50 < 1 мг/кг;

– високотоксичні, з LC50=1 – 5 мг/л та LD50 = 1– 50 мг/кг;

– сильнотоксичні, з LC50=6 – 20 мг/л та LD50 = 51 – 500 мг/кг;

– помірнотоксичні, з LC50=21 – 80 мг/л та LD50 = 501 – 5000 мг/кг;

– малотоксичні, з LC50 = 81 – 160 мг/л та LD50 = 5001 – 15000 мг/кг;

– нетоксичні, з LC50 > 160 мг/л та LD50 > 15000 мг/кг.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі НХР поділяють нашість груп:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, хлориди сірки) впливають на організм людини через вдихання парів, черездеякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів.

2. Речовини переважно загальної токсичної дії (кислота синильна, вуглецюдіоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організміта поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а такожречовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення.

У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з’являються судоми, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання.

3. Речовини, яким властива задушлива та загально отруйна дія (сірко- водень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильноїопікової дії. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомлення, глибокий наркоз із зникненням усіх рефлексів.

4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення та передавання знервованого імпульсу (сірковуглець) діють на нервову системулюдини. Падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму.

5. Речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразинтощо) – викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання).

6. Метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спиртметиловий) втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєнняними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але упроцес ураження поступово втягується багато органів.

За здатністю до горіння НХР поділяють на:

– горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують горітипісля його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець,оксиди азоту);

– важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатнісамостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністийводень тощо);

– негорючі – не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21 %) за температури до 900 °С (хлор, азотнакислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);

– негорючі пожежонебезпечні – розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяють на: токсичні, подразнювальні, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливої дії, такі, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини — це речовини, що викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До них належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнювальні речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак, хлорацетофенон, адамсит).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо.

Канцерогенні речовини — речовини, що викликають, як пра¬вило, злоякісні новоутворення — пухлини (ароматичні вуглеводи, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову сис¬тему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини призводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (наро- джувальну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозо сполук тощо.