§ 4. Форми організації виробничої діяльності

Для повноцінного функціонування сучасного виробництва потрібні певні форми організації виробничих відносин між підприємствами і принципи створення виробничої продукції. До них належать спеціалізація і кооперування, уніфікація і агрегатування, концентрація і комбінування.

Спеціалізація²- форма організації виробництва, за якої відбувається відокремлення і створення самостійних підприємств, а також окремих цехів або дільниць всередині підприємств, для випуску однорідної продукції чи її частини, або виконання певних технологічних операцій (робіт).

Спеціалізація являє собою одну з форм поділу праці між різними сферами і галузями виробництва та всередині галузі, підприємства на всіх стадіях виробничого процесу. Вона сприяє скороченню номенклатури випуску однотипних виробів, зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції і зниженню її собівартості.

Існує чотири форми спеціалізації сучасних виробництв (рис. 1.5):

1. предметна - окремі підприємства спеціалізуються на виготовленні певних готових для використання виробів (годинники, побутові прилади, автомобілі, верстати, одяг, продукти харчування тощо). Номенклатура випуску при цьому вкрай обмежена Вона є найпоширенішим видом спеціалізації, характерна передусім для великих підприємств, що випускають складну продукцію;

2. детальна - підприємства виготовляють окремі типи деталей або вузлів (комплектуючі частини для конкретних виробів, кріпильні деталі, підшипники кочення, гумові вироби тощо). Вона властива виробничим підрозділам підприємства (цехам, дільницям), на підприємствах в цілому вона поширена дуже рідко;

3. технологічна - відокремлення виробництва на базі виконання певного комплексу технологічних операцій, які є частиною виробничого процесу (підприємства виготовляють певні напівфабрикати або заготовки: виливки, прокат, поковки, штамповки, дошки, цеглу, тощо). З огляду на це технологічну спеціалізацію ще називають стадійною;

4. функціональна - виділення допоміжних і обслуговуючих виробництв у самостійні підрозділи підприємства або у самостійні підприємства (такі підрозділи чи підприємства виготовляють інструменти, тару або ремонтують машини, устаткування тощо).

З розвитком виробництва виникають певні суперечності між між спеціалізацією, розмірами підприємств, їх структурних підрозділів і номенклатурою продукції, розширення якої зумовлене необхідністю задоволення зростаючих потерб споживачів. Ці суперечності мають діалектичний характер, для їх усунення використовують конструктивні, технологічні, технічні та економічні методи.

Кооперування³- форма виробничих зв’язків між підприємствами для виготовлення складної продукції. Вона полягає в тому, що спеціалізовані підприємства постачають свої вироби відповідної

Якості, у погодженій кількості та у визначені терміни підприємствам, які випускають кінцеву продукцію. Підприємства з випуску кінцевої продукції називають головними.

Кооперування зумовлене поділом народного господарства на галузі та спеціалізації на випуску однорідних виробів, виділенням в окремі галузі виробництва частин готових продуктів і стадій технологічного процесу. Воно пов’язане зі спеціалізацією виробництва. З одного боку кооперування безпосередньо зумовлене спеціалізацією виробництва (як формою суспільного поділу праці), з іншого - сприяє поглибленню спеціалізації виробництва.

На основі кооперування, наприклад, автомобілебудівні заводи одержують сталевий прокат, вироби із скла і гуми, двигуни внутрішнього згоряння, прилади, підшипники та інші комплектуючі вироби від спеціалізованих підприємств. Так само меблева фабрика по кооперації отримує деревину, пластмасу, скло, лакофарбні вироби, фурнітуру тощо.

Розрізняють три види кооперування (рис. 1.6):

1. предметне - головне підприємство одержує від підприємств-суміжників готову продукцію, що йде на комплектування його складної продукції (його ще називають агрегатним, коли на головний завод надходять агрегати від інших заводів);

2. детальне - головному підприємству суміжники постачають окремі деталі та вузли:

3. технологічне - одне підприємство постачає іншому напівфабрикати або заготовки чи виконує окремі виробничі операції.

Під уніфікацією⁴розуміють усунення надмірної різноманітності типорозмірів і марок виробничої продукції однакового призначення.

Уніфікація приводить продукцію і засоби виробництва або їхні елементи до єдиної форми, розмірів, структури, складу. Вона сприяє підвищенню серійності виробництва, застосуванню високопродуктивних засобів і прогресивних технологій виготовлення продукції, поглибленню спеціалізації та розширенню кооперування виробництва.

У результаті уніфікації досягається економія трудових і матеріальних ресурсів, скорочуються терміни розробки та освоєння нових видів продукції, зростає продуктивність праці, підвищується якість продукції та ефективність виробництва.

Уніфікація дає змогу використовувати у створюваних виробах деталі й вузли, спроектовані й випробувані раніше, при конструюванні вже існуючих виробів. На основі уніфікації створюють комплекти машин, що включають мінімальну кількість стандартних деталей і вузлів, з яких можна монтувати максимальну кількість видів машин з додаванням спеціальних вузлів (наприклад, агрегатні металообробні верстати, уніфікованими вузлами яких є силові головки і столи, гідропанелі і шпиндельні коробки). Так само уніфікують будівельні конструкції, конструкції побутових приладів, меблів, моделі одягу та багато іншого.

Розрізняють три види уніфікації: заводську, галузеву й міжгалузеву. Заводська уніфікація охоплює номенклатуру виробів, виготовлених одним підприємством; галузева - виготовлених декількома підприємствами галузі; міжгалузева - частину виробів загально промислового призначення.

Агрегатування - метод конструювання, який дає змогу створювати окремі машини або їх системи з конструктивно незалежних стандартних взаемо замінюваних блоків чи вузлів (агрегатів'¹). Під агрегатуванням також розуміють побудову технологічного процесу з використанням машин і механізмів, що виконують певну сукупність поєднаних між собою операцій (втіленням цього є агрегатні верстати).

Ілюстрацією агрегатування може бути створення вантажопідйомних механізмів - лебідок. У загальному вигляді лебідка будь-якої конструкції складається з електродвигуна, гальма, зубчастої передачі і барабана для намотування троса. Ці вузли сполучені між собою муфтами і змонтовані на зварній рамі. Така конструктивна спільність дає змогу стандартизувати і уніфікувати основні вузли лебідки, тобто муфти, барабани, підшипникові вузли барабанів, зубчасті передачі у вигляді редукторів. Завдяки цьому створення лебідок зводиться лише до підбору необхідних стандартних вузлів (тобто агрегатів) за потрібними параметрами, і конструювання рами, на якій вони будуть закріплені.

Уніфікація і агрегатування значно скорочують процес проектування, виготовлення і ремонту виробів.

Концентрація - процес зосередження працівників, засобів виробництва, наукових досліджень та інформаційних систем на великих виробництвах.

Процес концентрації може відбуватися двома шляхами. Перший з них - укрупнення підприємств за рахунок збільшення їх розмірів. Але в кожній галузі існують власні оптимальні розміри підприємств, перевищення яких майже завжди пов’язане із зниженням ефективності виробництва. Тому перевагу надають другому шляху - об’єднанню дрібних і середніх підприємств між собою у єдиний виробничий комплекс. При цьому як правило, об’єднані заводи і фабрики перетворюються у виробництва, цехи або філії крупного підприємства - об’єднання.

Залежно від виду підприємств, їх галузевої належності, розрізняють виробничі і науково- виробничі, галузеві і міжгалузеві об’єднання.

В об’єднаннях концентруються значні матеріальні, технічні і трудові ресурси. Створення виробничих об’єднань дає можливість значно збільшити обсяги продукції високої якості, прискорювати її виготовлення та реалізацію, швидко запроваджувати у виробництво найсучасніші техніку і технологію.

Комбінування - прогресивна форма організації суспільного виробництва, що характеризується технологічним і організаційним поєднанням виробництв різних галузей у рамках одного підприємства або виробничого об’єднання.

Основою розвитку комбінування⁶ є високий рівень концентрації, спеціалізації і кооперування виробництва. Проявом комбінування у виробництві є створення комбінатів - виробничих об’єднань або підприємств, що об’єднують кілька технологічно, економічно й організаційно поєднаних між собою спеціалізованих виробництв різних галузей.

Типовими виробничими комбінатами є хімічні, деревообробні, домобудівні, харчові та багато інших. Наприклад, домобудівний комбінат об’єднує виробництво будівельних матеріалів і конструкцій, здійснення будівельно-монтажних і опоряджувальних робіт тощо. На м’ясокомбінаті поєднується випуск готових до вживання м’ясних виробів найрізноманітнішого асортименту, біологічних і медичних препаратів, первинна обробка шкір та багато іншого.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

• Що забезпечує спеціалізація підприємства?

• Для чого необхідне кооперування підприємств?

• Яке призначення у виробничій діяльності має уніфікація?

• У чому полягає агрегатування виробів?

• * Що забезпечують уніфікація і агрегатування виробів?

• У чому полягає концентрація виробництва?

• Якими шляхами може відбуватися концентрація виробництва?

• У чому полягає комбінування виробництва?

• Що забезпечує комбінування виробництва?