§ 2. Суспільний характер виробництва

Взаємодія людини з природою означає процес праці, який передбачає три основні елементи: 1) працю людини; 2) предмети праці; 3) засоби праці. Це означає, що у будь-якій праці існує три складові (рис. 1.2): сама праця (тобто власне цілеспрямована діяльність людини); предмет праці (тобто все те, на що спрямована праця); засоби праці (те, що сприяє виконанню трудового процесу, насамперед знаряддя праці). Без наявності хоча б однієї з них трудовий процес неможливий, Процес праці відбувається за ^органічної єдності трьох названих моментів, але визначальна роль у ньому належить людині.

Праця людиии являє собою всі її виробничі витрати м’язової та інтелектуальної діяльності. Людина бере участь у процесі праці завдяки своїм фізичним і духовним властивостям (насамперед розумовим здібностям), тобто робочої сили. Праця - це свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між людиною і природою й водночас змінюють власну природу. При цьому людина досягає і своєї свідомої мети, яка визначає спосіб і характер її дії та якій вона підкоряє свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин.

" Предмети праці - це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці. Предмети праці поділяють на: 1) дані самою природою (наприклад риба, яку ловлять; дерево, яке рубають, вугілля, яке видобувають); 2) ті, що підлягають попередній обробці (наприклад, видобута руда на металургійному заводі переробляється в метал). Такий предмет праці називають сирим матеріалом, сировиною.

Засоби праці - це річ або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам (машини, устаткування), що є кістковою і мускульною системою виробництва й ознакою кожної епохи суспільного виробництва. З часу виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці - робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім мускульної системи виробництва (машин, устаткування) виділяють і судинну систему (труби, бочки, посудини тощо).

Залежно від функцій, які виконуються в процесі праці, певна річ може бути і предметом, ? засобом праці. Верстат, що функціонує і на якому обробляють заготовки, належить до засобів праці, а той. що його виготовляють або коли він перебуває у ремонті, - до предметів праці.

Процес праці є органічною єдністю трьох названих моментів і визначальна роль у ньому належить людині. Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він є процесом виробництва, а засоби і предмети праці - засобами виробництва (рис. 1.3). Тобто предмети праці і засоби праці у своєму поєднанні становлять засоби виробництва. Головну роль в засобах виробництва відіграють знаряддя праці, в яких втілюються досягнення людського суспільства, успіхи людини в оволодінні силами природи.

Засоби виробництва і люди з їхнім виробничим досвідом та знаннями в сукупності становлять продуктивні сили суспільства. Між цими елементами продуктивних сил існують глибокий взаємозв’язок і взаємозумовленість. Людина, яка не тільки приводить у рух засоби виробництва, а й виробляє і вдосконалює їх, є головною і визначальною силою продуктивних сил суспільства.

У процесі взаємодії засобів виробництва і праці людини, тобто в процесі виробництва, створюються матеріальні блага, які є єдиним джерелом задоволення людських потреб. Виготовляючи матеріальні блага, люди вступають у певні зв’язки і відносини - виробничі відносини. Тому виробництво завжди є суспільним. Воно має дві сторони: продуктивні сили і виробничі відносини.

Для того, щоб міг початися процес виробництва, має відбутися з’єднання робочої сили і засобів виробництва. Спосіб такого з’єднання визначають форми власності на засоби виробництва.

Суспільне виробництво в цілому охоплює як безпосереднє виробництво, так і розподіл, обмін і споживання. Визначальна роль у їхній взаємодії належить виробництву, оскільки тут створюється об’єкт споживання, а інші стадії активно впливають на нього.

Рівень розвитку продуктивних сил характеризується ступенем розвитку техніки, знарядь праці, виробничого досвіду і наукових знань людей. Відповідно до трьох етапів розвитку техніки розрізняють три технологічні способи виробництва: 1) заснований на ручній праці; 2) заснований на машинній праці; 3) заснований на автоматизованій праці. У розвинутих країнах світу формується технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці. В Україні на сучасному етапі переважає технологічний спосіб виробництва, заснований переважно на ручній та машинній праці.

Предмети праці входять до складу продуктивних сил тією мірою, якою вони йдуть на продуктивне споживання і використовуються як джерела енергії. До продуктивних сил в усіх формаціях належать також використовувані людьми сили природи: вітер, сонце тощо. В сучасних умовах до продуктивних сил відносять і науку (специфічну продуктивну силу), форми й методи організації виробництва. Окремим елементом продуктивних сил все помітніше стає інформація.

В процесі історичного розвитку продуктивні сили загалом, як і окремі їх елементи, постійно збагачуються, наповнюються якісно новим змістом. Так, до використовуваних сил природи нині належить і ядерна енергія. Інформація стала окремим елементом продуктивних сил лише в останні півтора-два десятиліття. Тому до процесу виробництва відносять не лише тих працівників, які безпосередньо впливають на предмети праці, а й учених, конструкторів, технологів, менеджерів, маркетологів та ін.

Взаємодіючи між собою, елементи продуктивних сил перебувають у єдності, кількісно-якісній функціональній залежності. Так, винахід нової техніки вимагає відповідної зміни якості сировини, перекваліфікації працівників тощо. Порушення пропорційності та збалансованості в розвитку продуктивних сил, наприклад, відставання рівня кваліфікації працівників від вимог нової техніки, істотні недоліки в організації виробництва чи порушення технічної дисципліни можуть спричинити аварії та катастрофи в глобальному масштабі.

Системі продуктивних сил властиві свої внутрішні закони розвитку, зокрема закон переміщення робочих функцій від людини до техніки (засобів праці). Якщо в XIV—XV ст. ремісник використовував простий ручний інструмент, у XVIII— XIX ст. працював на окремому верстаті, то сучасний працівник на автоматизованому виробництві приводить у дію десятки одиниць машин і устаткування.

В Японії існують “безлюдні виробництва”, на яких 3 - 4 працівники лише контролюють роботу техніки. Отже, продуктивні сили - це фактори, які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці. Продуктивні сили є однією із сторін суспільного способу виробництва.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

• Які основні елементи включає процес праці людини?

• На що спрямована праця людини у виробничому процесі?

• Що являють собою предмети праці? Які вони бувають?

• Яке призначення у виробничому процесі мають засоби праці?

• Що являють собою засоби виробництва?

• Що таке продуктивні сили суспільства?

• Що впливає на рівень розвитку продуктивних сил?

• У чому полягає суспільний характер виробництва?