65. Система освіти як соціальний інститут

Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну і адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий фактор соціалізації людей. Осягнути суть і специфіку системи освіти як соціального інституту можливо тільки на основі з'ясування її специфічних рис. До них належать: 1. Соціальне значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам. 2. Форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві. 3. Певні групи осіб, які професійно здійснюють функціонування цього інституту, певний статус цих осіб у суспільстві. 4. Регулятори функціонування закладів освіти і персональних суб'єктів освітянської діяльності (закони про освіту, постанови і нормативні акти, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи т.ін.). 5. Спеціальні методи освітянської діяльності — навчання, виховання. 6. Свідомо поставлені цілі. 7. Планомірний, систематичний характер реалізації процесу свідомої соціалізації. 8. Певний зміст освіти — наявність навчальних програм і планів, певне дозування матеріалу як щодо уроків, так і років навчання. 9. Особлива ефективність освітньої діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, у розвитку її мислення. (Прикладом може бути разючий контраст між однолітками, що пройшли через різні системи освіти). 10. Використання освіти як механізму запобігання соціальне небажаним впливам. 11. Зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, заангажованість на роль передумови реалізації цього майбутнього. Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).

66. Поняття громадської думки та її значення для вирішення існуючих проблем

Громадська думка - це оціночне ставлення соціальних спільнот до питань, які є для них цікавими, що відображено в їхніх судженнях чи діях, які відрізняються відносною розповсюдженістю, інтенсивніс­тю і стабільністю. Активність функціонування і фактичне значення громадської думки в житті суспільства визначаються існуючими соці­альними умовами: соціально-економічним і культурним рівнем роз­витку суспільства, а також рівнем розвитку демократичних інститутів і свобод, у першу чергу свободи вираження думки - слова, преси, творчості, зборів, маніфестацій тощо

Особливістю громадської думки є те, що: 1) її об’єктом виступа­ють лише ті події і явища дійсності, які можуть викликати суспільне зацікавлення, є соціально значущими й актуальними; 2) проблеми, щодо яких висловлюється громадська думка, несуть в собі елемент дискусійності; 3) зміст громадської думки визначається як соціальни­ми умовами, так і переконаннями людей; 4) громадська думка ство­рюється і функціонує як в рамках суспільства, так і в рамках діючих в ньому різних (групових і масових) спільностей, а саме: соціальних, регіональних, професійних, політичних, культурних та ін.; 5) джере­лом формування громадської думки виступають численні форми сус­пільного досвіду; 7) зважаючи на різні джерела надходження інфор­мації, громадська думка, яка формується на цій базі, може бути більшою чи меншою мірою істинною або хибною; 8) у демократич­ному суспільстві звичайними каналами вираження громадської думки є: вибори органів влади, безпосередня участь громадян в управлінні справами суспільства, преса й інші засоби масової інформації, збори, маніфестації тощо; 9) активність функціонування і фактичне значення громадської думки в житті суспільства визначаються соціальними умовами, тобто соціально-економічним і культурним рівнем розвитку суспільства, а також рівнем розвитку демократичних інститутів і сво­бод (свободи слова, друку, зборів тощо).

Формування громадської думки проходить три етапи. Так, першим етапом становлення громадської думки є отри­мання певною аудиторією необхідної інформації про події, факти то­що. Другий етап - осмислення отриманої інформації, яка здебільшого є індивідуальною. На третьому етапі відбувається обговорення різних індивідуальних позицій, точок зору з метою прийняття якогось рі­шення та виявлення з приводу цього загальної думки.

Найбільш вагомий чинник формування громадської думки - безпосередній власний досвід людей, набутий під час зіткнення з про­блемами, на перший погляд суто особистими, але які насправді є ві­дображенням проблем спільноти, всього соціуму в цілому.

Громадська думка повинна складатись із думок усіх членів суспі­льства. Громадська думка у світі має дуже вели­ку силу та вплив. Численні факти доводять, що в демократичних краї­нах думка громадськості з тих чи інших питань істотно впливає на державну політику, законодавчі процеси, поведінку політичних партій та діячів, динаміку виборчих кампаній, прийняття рішень суб’єктами економічної діяльності, навіть на планування та проведення різномані­тних культурних заходів.