63.Проблеми оптимізації шлюбно-сімейних відносин.

Основними факторами стабільності шлюбу є:

- Психологічна сумісність, що полягає у взаємодії характерів, темпераментів, особистісно-вольових якостей подружньої пари. Саме від неї залежить емоційний настрій у сім’ї.

- Сексуальна сумісність - забезпечує гармонійність та відповідність потреб у інтимному спілкуванні обох сторін подружжя, яка формується на знаннях з анатомії і фізіології людини, на культурі і техніці статевого спілкування.

- Сімейно-побутова сумісність означає єдність поглядів на стиль життя, на призначення сім’ї, на сімейні ролі. Якщо партнери будуть мати схожі погляди на побутові питання, то у сім’ї завжди буде панувати комфорт і затишок.

Прослідивши сімейні проблеми робимо висновки, що однією з головних є розбіжності в індивідуальних системах ціннісних орієнтацій подружжя. Гострі протиріччя, що виникають на цьому ґрунті, роблять неможливим нормальне внутрісімейне спілкування і створюють небезпеку для існування родини, які призводять до розлучень.

Дослідивши сучасні тенденції трансформації сімейно-шлюбних відносинах, спостерігається тенденція до такої форми сім'ї, як вільні стосунки, які не вимагають офіційної реєстрації і не накладають відповідальності одне перед одним, що призводить до короткочасності таких відносин та збільшенню розлучень.

Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань. Стабільність шлюбу, сім'ї значною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім'ї. Важливу роль відіграє організація взаємодії у сім'ї, заснована на врахуванні реальних можливостей членів сім'ї.

 

64. Мета і завдання соціології освіти

Соціологія освіти — галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокуль-турні процеси у сфері освіти.Освіта як соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку) залучення до життя суспільства через навчання і виховання. Соціальна функція освіти – роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер. Сучасні тенденції оновлення освіти:

• демократизація всієї системи навчання і виховання;

• підвищення фундаментальності освіти;

• гуманізація та гуманітаризація освіти, використання найновітніх технологій навчання;

• інтеграція різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях;

Завдання соціології освіти

 

• оцінка рівня якості знань у контексті їх соціальної значущості;

• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;

• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу особи;

• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;

• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Як соціальна система освіта в Україні існує на трьох рівнях - дошкільна, шкільна (початкова й середня), вища – і у двох формах – непрофесійна (дошкільні дитячі заклади, середні школи, професійної підготовки, професійно-технічні училища, середні-спеціальні навчальні заклади, інститути, університети, курси підвищення кваліфікації, магістратура, аспірантура, докторатура). Освіта як соціальний інститут - один з найдавніших і найважливіших інститутів суспільства, що надає сталості та визначеності суспільним відносинам стосовно нагромадження та передавання знань, соціального досвіду, відтворення та розвитку культури, цілеспрямованого формування особистості, інтелектуального потенціалу суспільства. 

Сутність системи освіти як соціального інституту полягає передусім в її соціальних функціях, які у різних країнах і в різні історичні періоди виявляються неоднаково. Соціальна функція освіти — роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.