Основні вимоги до оформлення графічної частини проекту

Всі листи проекту (загальний вигляд і деталювання) виконуються олівцем. При розміщенні проекції, типів ліній, надписів тощо потрібно керуватися вказівками, наведеними в збірнику стандартів “Креслення в машинобудуванні”.

Креслення виконуються на листах стандартних розмірів:

Позначення формату	0	1	2	3	4	5
Формат після обрізки, мм	814х1152	576х814	407х576	288х407	203х288	144х203

Креслення апаратів, як правило, виконують на листах формату 1:576х814.

На кресленнях необхідно нанести рамку на відстані 5–10 мм від лінії обрізу. У лівому краї листа рамку проводять на відстані 25 мм від лінії обрізу.

Всі креслення проекту повинні виконуватись залежно від складності та величини зображення апаратів і деталей в масштабі:

Масштаб зменшення 1:2, 1:2,5, 1:5, 1:10, 1:15, 1:20,… 1:25, 1:50.

Масштаб збільшення 2:1, 2,5:1, 4:1, 5:1, 10:1.

На кресленнях, незалежно від того, в якому масштабі вони виконані, проставляються тільки дійсні розміри.

Вибираючи масштаб, потрібно враховувати розміри і складність апарата, вузли і деталі, а також прийняті форми креслення.

На кресленнях загальних видів і вузлів необхідно проставляти наступні основні розміри: а) габаритні; б) між геометричними осями; в) основні розрахунки; г) всі розміри, необхідні для установки апарата на фундаменті або підлозі цеху; д) розміри, необхідні для збирання вуз­ла.

Число проекцій повинно бути мінімальним, але без збитку для ясності зображення всіх частин апарата.

Допускається застосування обривів, виривів та інше, що полегшують розміщення апарата або вузлів на листі в масштабі 1:1, а також види по стрілці для елементів конструкції, не досить ясних із основної проекції.

На робочих кресленнях конфорок, нагрівачів та інших деталей потрібно приводити всі розміри, необхідні для виготовлення деталі.

При проставленні розмірів потрібно враховувати спосіб обробки і виготовлення деталі. Всі спряжені розміри необхідно давати з допусками і вказівкою характеру посадки і класу точності.

Кожне креслення повинно мати у правому нижньому куті штамп. На штампі вказують: проектував, консультант, фамілія, ім’я, по батькові, масштаб і номер креслення; вище наводиться назва апарата, ще вище – специфікація, потім рядок, що містить номер по порядку, назва деталі, їх кількість, матеріал, примітка. В специфікації відобра­жають основні частини та деталі в кількості 10–15 штук.

При заповнені специфікації необхідно враховувати наступні положення: в графі “Матеріал” не можна обмежуватись тільки його назвою, наприклад сталь, чавун, бронза, латунь і т. д., потрібно вказувати марку матеріалу, наприклад сталь СТ 3, СЧ 15-32, Л68 (латунь); всі назви деталей, вузлів і виробів вписуються в специфікацію в називному відмінку єдиного числа.

Потрібно віддавати перевагу однослівним назвам “кришка” “вісь” тощо.

Для деталей, назви яких складаються із двох і більше слів, на першому місці потрібно ставити іменник, наприклад “Перемикач пакетний”, тощо.

У написах на кресленнях, так і в пояснювальній записці, не допускається скорочення слів.

Наведемо додаткові вказівки про маркірування матеріалів, що застосовуються у виробництві електротеплових апаратів, їх позначення в специфікаціях.

Чавун. Сірий чавун маркірується СЧ 12–28, СЧ 15–32 тощо. Букви СЧ указують назву чавуну; перші дві цифри дають значення границі міцності при розтяганні _в кг/мм², а другі – границі міцності при вигині _в також в кг/мм².

Ковкий чавун КЧ 30–3, Кч-35–10 тощо. Букви КЧ означають назву чавуну, перші дві цифри дають наближене значення границі міцності при розтяганні _в кг/мм², наступні цифри вказують наближену величину відносного подовження при розриві в процентах.

Антифрикційний чавун маркується АСЧ-1, АСЧ-2, АСЧ-3 (сірий), АВЧ-1, АВЧ-2 (високоміцний), АКЧ-1, АКЧ-2 (ковкий).

Сталь. Сталь вуглецева звичайної якості: сталь Ст. 0, Ст. 3 тощо до Ст. 7. Марки сталі розміщені в порядку зростання границь міцності та плинності.

Цифрові позначення марки сталі не розшифровуються. В специфікації потрібно писати: сталь Ст. 3 тощо.

Сталь вуглецева якісна машинобудівна має марки 05, 08, 10, 15, тощо. Марка сталі вказує на середній вміст вуглецю в сотих долях процента.

Сталь з підвищеним вмістом марганцю позначається 15Г, 20Г тощо.; марганцева – 10Г2, 30Г2 тощо. Числа, що стоять перед буквою Г мають колишні значення. Позначення Г указують на вміст марганцю близько 1%, а Г-близько 2%.

Вуглецева сталь позначається 15Л, 20Л тощо. Цифри вказують на середній вміст вуглецю в сотих долях процента, а буква Л означає, що деталь отримана виливком.

Сталь легована машинобудівна містить різні леговані елементи 12х2Н4 – двозначне число показує вміст вуглецю в сотих долях процента, букви справа від цих чисел позначають: Х-хром, Н-нікель.

Цифри після букв означають процентний вміст присадок. Якщо цифри відсутні, то це значить, що даний елемент міститься в кількості близько 1%.

Бронза та латунь. Бронза поділяється на дві основні групи: олов’яна і безолов’яна. Позначення марок латуней і бронз містить умовне позначення сплаву (Л-латунь, Бр-бронза); Бр. ОЦСН 3-7-5-1 – це олов’яна бронза, що містить приблизно 3% олова, 7% цинку, 5% свинцю, 1% нікелю і 84% міді. Бр. АЖ 9-4 – безолов’яна алюмінієвозалізна бронза, що містить 9% алюмінію, 4% заліза і 87% міді.

Приклад позначення латуні: ЛАЖМЦ 66–6–3–2 – латунь алюмінієвозалізомарганцева, що містить в середньому 66% міді, 6% алюмі­нію, 3% заліза, 2% марганцю; залишок до 100% указує на процентний вміст цинку, тобто приблизно 23%.

Бабіт. Олов’яний бабіт, наприклад Б83. Цифри указують процентний вміст олова.

Кальцієвий бабіт має марки БК і БК2. Перший із них олова не містить, в другому – олова приблизно 2%. Основним компонентом кальцієвого бабіту обох марок є свинець (приблизно 98%).