2 Тематика науково-дослідницьких робіт з дисципліни «Економічна діагностика»

1. Структурно-логічна схема економічної діагностики

2. Системний аналіз як основний метод діагностики діяльності підприємства

3. Методологія та методи економічної діагностики діяльності підприємства.

4. Конкурентне середовище підприємства й діагностика його параметрів

5. Формування системи зовнішньої інформації про конкурентів в ієрархічному ринковому середовищі

6. Системний аналіз інформації про конкурентів підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках

7. Оцінка стратегічної позиції підприємства на внутрішніх і зовнішніх ринках

8. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання в регіональній економіці

9. Оцінка конкурентного статусу підприємства та його вплив на конкурентоспроможність продукції

10. Концептуальні проблеми оцінки конкурентоспроможності підприємства

11. Фактори успіху підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках

12. Формування матриці стратегічного портфеля стратегічних зон господарювання

13. Алгоритми балансування набору стратегічних зон господарювання

14. Синергізм і його роль у формуванні портфеля стратегічних зон господарювання

15. Економічна безпека підприємства, її види та характеристика складових елементів

16. Діагностика економічної безпеки підприємства: методологія й методи її оцінювання

17. Аналіз фінансових проблем діяльності підприємства

18. Методологічна основа фінансової діагностики діяльності підприємства

19. Прийоми та методи фінансової діагностики діяльності підприємства

20. Діагностика антикризового управління підприємством

21. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу

22. Нормативна правова основа оцінки ринкової вартості майна

23. Діагностика ринкової вартості майна

24. Оцінка розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства: необхідність та достатність

25. Оцінка ефективності діагностики в антикризовому управлінні підприємством

26. Методологічні й методичні засади оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства

27. Фактори впливу та критерії оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства

28. Концепція формування іміджу підприємства на визначеному ринковому сегменті

29. Концепція формування й діагностика корпоративної культури підприємства

30. Бізнес-розвідка та її роль у забезпеченні активної діяльності підприємства

3 Методика застосування кореляційного аналізу в економічній діагностиці

Одним із методів економічної діагностики є прийоми кореляційного аналізу. Їх застосовують для виміру впливу факторів у стохастичному аналізі, коли взаємозв’язок показників неповний, імовірнісний.

Розрізняють парну і множинну кореляції. Парна кореляція – це зв’язок між двома показниками, один із яких є факторним, а другий – результативним. Множинна кореляція виникає від взаємодії кількох факторів і результативного показника.

Кореляційний аналіз складається з кількох етапів.

На першому етапі визначають фактори, які справляють вплив на результативний показник і відбирають найсуттєвіші для кореляційного аналізу.

На другому етапі збирають вихідну інформацію про кожний факторний та результативний показник. Її можна перевірити на точність, однорідність.

Однорідність інформації – це характер розподілу інформації навколо середнього значення.

Критеріями однорідності є:

1. Середньоквадратичне відхилення, що показує абсолютне відхилення індивідуальних значень від середньоарифметичного, визначається за формулою

; (1)

2. Коефіцієнт варіації – це відносна міра відхилень окремих значень від середньоарифметичного. Якщо коефіцієнт варіації не перевищує 10 %, то зміна варіаційного ряду незначна; середня – якщо складає 10 – 12 %, значна – якщо більше 20 %, але не перевищує 33 %. Якщо варіація більше 33 %, то інформація неоднорідна і її необхідно виключити. Інформація вважається однорідною, якщо даний коефіцієнт має значення 10 – 12 %.

. (2)

На основі найбільш високого показника варіації легше визначити необхідний обсяг вибірки даних за такою формулою:

, (3)

де n – необхідний обсяг вибірки;

V – варіація, %;

t – показник надійності зв’язку, який при рівні ймовірності Р=0,05 дорівнює 1,96;

m – показник точності розрахунків (для економічних розрахунків допускається показник 5 – 8 %).

На третьому етапі моделюють зв’язок між факторами і результативним показником, тобто вибирають та обґрунтовують математичне рівняння, котре найточніше виражає суть досліджуваної залежності.

Залежність результативного показника від його визначальних факторів можна виразити рівнянням парної і множинної регресії.

При прямолінійній формі вони мають такий вигляд:

рівняння парної регресії ;

рівняння множинної регресії ,

де у – результативний показник;

а – вільний член рівняння при х=0;

– фактори, які визначають рівень результативного показника, що вивчається;

– коефіцієнти регресії при факторних показниках, що характеризують рівень впливу кожного фактора на результативний показник в абсолютному вираженні.

Якщо зв’язок між результативним і факторним показниками має криволінійний характер, то можна використати ступеневу, логарифмічну, параболічну, гіперболічну та інші функції.

На четвертому етапі роблять розрахунок основних показників зв’язку кореляційного аналізу: рівняння зв’язку, коефіцієнти кореляції, детермінацій, еластичності й ін.

Розрахунок рівняння зв’язку зводиться до визначення параметрів а та b. Їх знаходять із такої системи рівнянь:

. (4)

Рівняння криволінійної залежності розраховується відповідно до вимог методу найменших квадратів для визначення параметрів а, b і с. Параметри знаходять із такої системи рівнянь:

. (5)

Крім параболи, для опису криволінійної залежності в кореляційному аналізі часто використовують гіперболу

. (6)

Для визначення її параметрів необхідно розв’язати таку систему рівнянь:

. (7)

Гіпербола описує таку залежність між двома показниками, коли із збільшенням однієї змінної значення другої підвищується до певного рівня, а потім приріст зменшується.

Для виміру щільності зв’язку між факторними і результативними показниками обчислюють коефіцієнт кореляції.

У разі прямолінійної форми зв’язку між показниками, що вивчаються, його розраховують за такими формулами:

; (8)

; (9)

. (10)

Коефіцієнт кореляцій може набирати значень від -1 до 1. Чим ближча його величина до 1, тим тісніший зв’язок між показниками, і навпаки.

Якщо коефіцієнт кореляцій піднести до квадрата, одержимо коефіцієнт детермінацій, котрий показує, на який відсоток результат залежить від аргументів.

Що стосується виміру щільності зв’язку при криволінійній формі залежності, то тут використовують кореляційне відношення, формула котрого має вигляд

. (11)

П’ятий етап – статистичне оцінювання і практичне використання результатів кореляційного аналізу.

Щоб переконатися в надійності показників зв’язку і правильності використання їх із практичною метою, необхідно дати їм статистичну оцінку. Для цього використовують критерії Стьюдента та Фішера.

Надійність коефіцієнта кореляцій, що залежить від обсягу досліджуваної вибірки даних, перевіряють за критерієм Стьюдента:

, (12)

де – середньоквадратична похибка коефіцієнта кореляцій, які визначають за формулою

. (13)

Якщо розрахункове значення t більше від табличного, то можна зробити висновок про те, що величина коефіцієнта кореляцій є значущою. Табличні значення t знаходять за таблицею значень критеріїв Стьюдента. При цьому враховують число ступенів свободи (v = n-1) і рівень довірчої вірогідності (в економічних розрахунках звичайно 0,05 або 0,01).

Надійність рівняння зв’язку оцінюють за допомогою критеріїв Фішера, розрахункову величину якого порівнюють із табличним значенням. Якщо , то гіпотезу про відсутність зв’язку між досліджуваними показниками відкидають.