10

Лекція № 5 Північні германці і їх мови

1. Давньоскандинавські племена

2. Епоха вікінгів

3. Давньоскандинавська мова

4. Датська мова

5. Шведська мова

6. Норвезька мова

7. Ісландська мова

8. Фарерська мова

1. 1. Давньоскандинавські племена

Факти, що повідомляються античними істориками та географами про германські племена в Скандинавії, досить мізерні і нерідко суперечать один одному, так що відтворити картину розселення там германських племен на початку нашої ери можна тільки приблизно.

Природні умови мало сприяли землеробству, землі не вистачало, через це багато германських племен шукали інші місця для проживання. У II-III ст. на континент переселилися віндильскі (східно-германські) племена. Про германців в Скандинавії згадує Пліній Старший, Тацит, Птолемей, готський історик Йордан та ін.

Про данiв вiдомо, що вони переселилися зi схiдної частини Скандинавського пiвострова в Ютландiю, де до кiнця V ст. поширилися на пiвдень до рiчки Ейдер, яка стала межою мiж пiвнiчними й захiдними германцями. Центр данiв був спочатку на островi Зеландiя, де мiстилися народнi збори i резиденцiя королiв.

Плем’я свеїв (або свіонів) жило в I ст. н.е. в центральнiй частинi теперiшньої Швецiї бiля озера Меларен (вперше про них згадав Тацит). Їхнiм центром була Упсала. На пiвднi Скандинавiї, на схiд i захiд вiд озера Веттерн жило плем’я гаутiв. Десь у X-XI ст. гаути змiшалися зi свеями, а пiзнiше разом з ними створили шведську народнiсть.

У захiднiй частинi Скандинавського пiвострова iснувало багато дрiбних племен i племiнних груп. У 872 р. пiсля тривалої боротьби їх об’єднав вождь Гарольд Чарівноволосий, який почав дуже суворо розправлятися з непокiрними. Тодi частина вождiв, зiбравши своїх прихильникiв, вирушила через море в Iсландiю. Колонiзацiя острова тривала з 870 до 930 р. В Iсландiї довше нiж у Норвегiї, зберiгався патрiархальний родовий лад, що теж мав форму воєнної демократiї.

У перші століття нашої ери скандинавські племена жили в умовах первісно-общинного ладу. Патріархат + пережитки матріархату. Основні заняття - скотарство і землеробство. Общинна власність на землю. Мореплавання. Суспільний устрій - «військова демократія». Вищий орган - народні збори, обирає племінних старійшин і вождя. Поступово виділяється родова знать, складаються племінні союзи.

Н азва Scandinavia (у Плінія) Scadinavia - це латинська форма германської назви:

* skaðin «шкода, небезпека» «небезпечний

острів »

* anjō «острів»

2. Епоха вiкiнгiв

Період історії скандинавських країн з кінця 8 століття до середини 11 століття носить назву «епохи вікінгів». Вона характеризується двома основними ознаками:

• розкладанням родового ладу, що привело до утворення держав;

• потужною і широкою експансією скандинавів.

Походи вікінгів почалися в самому кінці 8 століття. Місцями їх нападів стає вся Європа - від Білого моря до Сицилії. У кінці 9 століття англійському королю Альфреду довелося віддати вікінгам північно-східну частину країни «Данелаг» (в Англії вікінгів називали данами). У 911 р нормани (як їх називали в Західній Європі) захопили область на північному узбережжі Франції, тут утворилося герцогство Нормандія. Оселившись там, нормани швидко асимiлювалися й перешли на французьку мову.

Нормани були в основному вихідцями з Норвегії і Данії. Вікінги, що ринули зі Швеції в Східну Європу, відомі там під назвою варягів (вiд давньошведського varanger). На Русі варяги з'явилися в 9 столітті. Це були морські розбійники, торговці і воїни-найманці. Великим шляхом «iз варяг у греки» (від Балтики до Чорного моря) вони доходили до Константинополя, служили найманцями у вiзантiйському вiйську та в дружинах руських князiв. Легенда про заснування варягами Російської держави знаходиться в протиріччі з історичними фактами. Справа в тому, що у розглянутий період Русь знаходилася на вищій ступені історичного розвитку: тут вже були міста (в Скандинавії - пізніше), на Русі раніше почали складатися феодальні відносини, християнізація Русі теж відбулася раніше.

Ця епоха була важливим iсторичним етапом у розвитку скандинавських країн. Грабiжницькi походи сприяли соцiальному розшаруванню племен, нагромаджували багатства в руках меншостi, змiцнювали владу конунгiв i вождiв, а зрештою сприяли лiквiдацiї патрiархальних родових вiдносин та племiнного ладу i виникненню великих державних утворень. За цей перiод пiвнiчнi германцi перейшли вiд воєнної демократії, родового ладу до феодалiзму.

В середині 11 ст. походи вікінгів припиняються. Основна причина походів вікінгів - у скандинавських країнах не вистачало землі, придатної для землеробства і скотарства. Не випадково, що паралельно з зовнішньою експансією відбувається освоєння земель в глибинних районах Скандинавії. В цей час в скандинавських країнах виникає централізована королівська влада. Створення держави зазвичай супроводжувалося християнізацією.

Об’єднання Норвегії - Гаральд Чарівноволосый ( близько 860 - 940 )

Перше об’єднання Данії - Годфред (до 800 р.)

Датська держава- Горм Старий (помер близько 940)

Об’єднання Швеції -пізніше, християнізація - в 12 ст.

3. Давньоскандинавська (давньопiвнiчна) мова

У Скандинавiї до самої епохи вiкінгiв була поширена єдина давньоскандинавська, або давньопiвнiчна мова. Вона зберiгала ще ряд досить чiтких ознак германської мови-основи. Ще i в епоху вiкiнгiв усi пiвнiчнi германцi сприймають свої племiннi дiалекти як одну й ту саму мову, яку називають donsk tungа, тобто датською мовою. Розмежування пiвнiчногерманської мовної спiльностi на окремi системи починається з епохи вiкiнгiв. У цей час прискорюється розпад родового устрою, зароджуються феодальнi вiдносини, створюються мiжплемiннi полiтичнi об’єднання-королiвства. Разом з цим закладаються основи окремих пiвнiчногерманських мов - датської, шведської (схiдна підгрупа), норвезької, iсландської, фарерської (захiдна підгрупа).

Західні Ісландська Норвезька Фарерська

Східні Шведська Датська

Важливе джерело відомостей про давньоскандинавську – рунічни написи. Їх знайдено більше 100. Зазвичай дуже короткі, датуються 3-9 ст. Ця мова зберігла багато рис спільно германської. Вже к 10 ст. в ній відбулося багато суттєвих змін і з неї поступово розвинултия мови скандинавських народностей – давньонорвезька, давньоісландська, давньодатська давньошведська.