3. Соматовісцеральна сенсорна система

У соматовісцеральну систему входять: шкірний аналізатор, який об'єднує тактильну, температурну та больову чутливість, пропріорецептивний аналізатор, або м’язове відчуття, що стежить за зміною положення та руху суглобів і м'язів, а також вісцеральний аналізатор, що дозволяє одержати інформацію про стан внутрішніх органів.

3.1. Шкірний аналізатор.

За допомогою шкірного аналізатора здійснюється зв'язок організму із зовнішнім світом.

3.1.1.Тактильна чутливість.

При подразненні тактильних рецепторів шкіри виникає відчуття дотику, лоскотання, тиску, вібрації. Вважають, що для кожного виду відчуттів є свої рецептори. У шкірі вони розташовані на різній глибиній у різних її структурних утвореннях. Більшість рецепторів – це вільні нервові закінчення чутливих нейронів, позбавлені мієлінової оболонки. Частину їх укладено в різного роду капсули.

Тільця Мейснера – датчики швидкості. Подразнення в них сприймається лише під час руху об’єкта. Найбільша кількість таких рецепторів розташовується на відкритих ділянках тіла, що беруть участь у пізнанні зовнішнього світу: кінчиках пальців рук, долонній поверхні кисті, кінчику язика, підошвах ніг, облямівці нижньої губи.

За відчуття тиску відповідають диски Меркеля - рецепторні утвори, розташовані невеликими групами у глибоких шарах шкіри та слизової. Вони реагують на прогинання епідермісу під дією механічного стимулу та поволі адаптуються при тривалій дії подразника.

Рецепторами тиску і вібрації є тільця Фатера-Пачіні. Виявлено їх не тільки у шкірі, а й у сухожилках, зв’язках, брижах. Тільця Фатера-Пачіні - це детектори коротких механічних дій. Відчуття вібрації виникає при багатократному подразненні капсули тільця Фатера-Пачіні.

За відчуття лоскотання відповідають вільні неінкапсульовані нервові закінчення, розташовані у поверхневих шарах шкіри. Вони інформують як про наявність стимулу, так і про його пересування по шкірі.

Пороги тактильних відчуттів.

Тактильне відчуття можна одержати у найбільш чутливих тактильних місцях, розташованих на кінчиках пальців, губах, кінчику носа. Поріг тактильного відчуття - це мінімальна сила тактильного подразнення, при якій виникає перше тактильне відчуття. Для його визначення використовують спеціальний набір волосків (прилад Фрея). За допомогою естезіометрії визначають просторовий поріг розрізнення - це мінімальна відстань між двома точками (рецепторами), на якому два одночасно прикладених подразника сприймаються як окремі. Так, на кінчиках пальців, язика та губ він рівний 1-3 мм, що свідчить про високу чутливість цих ділянок тіла. На менш чутливих поверхнях шкіри - на спині, плечах, стегнах просторове розрізнення складає 50- 100 мм.

3.1.2. Температурна чутливість.

Інформація про зміни температури довкілля поступає в організм завдяки терморецепторам, розташованим у різних ділянках шкіри, особливо на шкірі голови (обличчя) і шиї, а також у внутрішніх органах (шлунку, матці, дихальних шляхах, сечовому міхурі), у скелетних м'язах, кровоносних судинах, центральній нервовій системі (гіпоталамусі, корі великих півкуль, ретикулярній формації, спинному мозку).

Розрізняють два види шкірних рецепторів: холодові та теплові. До холодових рецепторів відносяться колби Краузе, теплових - тільця Руффіні. Холодових рецепторів більше, ніж теплових, до того ж розташовані вони поверхнево: в епідермісі й відразу під ним, а теплові – у верхніх і середніх шарах дерми.

Механізм стимуляції терморецепторів полв’язантй зі зміною їхнього метаболізму залежно від дії відповідної температури.

У діапазоні від 30 до 36°С відбувається повне зникнення відчуттів холоду або тепла - це зона комфорту, або нейтральна зона. Якщо підвищити або знизити температуру, то з'являється відчуття тепла або холоду. При невеликих відхиленнях температури та тривалій дії температурного чинника певної величини розвивається повільна часткова адаптація. Великі відхилення температури зовнішнього середовища уповільнюють розвиток адаптації.

Частина температурної інформації поступає в сенсомоторну зону кори великих півкуль, а частина - у гіпоталамічні центри терморегуляції. У корі та лімбічній системі формується відчуття тепла, холоду або температурного комфорту. Відчуття температурного комфорту можна одержати, якщо в умовах високої температури довкілля помістити тіло у прохолодну воду, наприклад при літньому купанні. Можна одержати парадоксальне відчуття холоду, якщо холодові рецептори, що «мовчать» при температурі 40°С, швидко нагрівати до температури вище 45°С.