5.2. Провідні шляхи і центри вестибулярного аналізатора.

На рецепторних клітинах беруть початок і закінчуються аферентні та еферентні нервові волокна. Перший нейрон провідникового відділу - це біполярні клітини, розташовані у вестибулярному ганглії. Периферійні відростки цих клітин контактують з рецепторними клітинами, а центральні - у складі вестибулярного нерва (VIII пари черепномозкових нервів) прямують у вестибулярні ядра довгастого мозку (другого нейрону). Звідси імпульси поступають до таламічних ядер (третій нейрон), мозочку, ядер окорухових м'язів, до вестибулярних ядер протилежного боку, до мотонейронів шийного відділу спинного мозку, через вестибулоспінальний тракт - до мотонейронів м'язів-розгиначів, до ретикулярної формації, гіпоталамусу.

За рахунок вище перерахованих зв'язків здійснюється автоматичний контроль рівноваги тіла (без участі свідомості). За свідомий аналіз положення тіла у просторі відповідають таламокортікальні проекції, які закінчуються у постцентральній звивині кори великих півкуль центрального відділу вестибулярного аналізатора.

Через вестибуло-мозочково-таламічний тракт у моторну кору прецентральної звивини поступає інформація про підтримання тонічних реакцій, пов'язаних з оцінкою пози тіла.

5.3. Чутливість вестибулярного аналізатора.

Вона неоднакова для різних видів рухів. При прямолінійному русі поріг розрізнення прискорення рівний 2 - 20 см/с, для кутового прискорення поріг розрізнення обертання рівний 2 - 3 градусам/с. Поріг розрізнення нахилу голови у бік складає близько 1 градуса, вперед-назад - близько 1,5 - 2 градусів. При вібрації, хитавиці, вібрації відбувається зниження чутливості вестибулярного апарату.

Сильні і тривалі навантаження на вестибулярний апарат викликають у деяких людей патологічний симптомокомплекс, названий «хворобою руху, або морською хворобою». При цьому виникають вестибуло-вегетативні реакції: зміни серцевого ритму, тонусу судин, посилення моторики шлунково-кишкового тракту, салівація, нудота, блювота. Прояви морської хвороби можуть бути зменшені застосуванням деяких лікарських препаратів.

Важливим показником стану вестибулярної системи є вестибулоокоруховий рефлекс (очний ністагм), який проявляється у ритмічному повільному русі очей у бік, протилежний обертанню, і швидкому, стрибкоподібному русі очей у зворотному напрямі. Ністагм з'являється після обертання, він дає можливість огляду простору в умовах переміщення тіла.

Контактні аналізатори.

1.Нюховий аналізатор

1.1. Будова та функціонування нюхового аналізатора.

За допомогою нюхового аналізатора здійснюється сприйняття та аналіз пахучих речовин, хімічних подразників зовнішнього середовища, а також їжі, що споживається.

Периферійний відділ нюхового аналізатора розташований у задній частині верхнього носового ходу і представлений нюховим епітелієм, до складу якого входять нюхові рецепторні клітини, кількість яких у людини сягає 10 млн. (у собаки - вівчарки - близько 200 млн.), опорні та базальні клітини. Нюховий епітелій покритий зверху шаром слизу, що запобігає висиханню епітелію.

Нюхові рецепторні клітини - первинночутливі. Від верхньої частини клітини відходить дендрит, що має війки, занурені у шар слизу. Рухи вій забезпечують процес захоплення молекули пахучої речовини та контакту з нею. Шар слизу запобігає висиханню нюхового епітелію.

Механізм нюхової рецепції полягає в тому, що молекула пахучої речовини взаємодіє зі спеціалізованими рецепторними білками мембрани. Якщо форма молекули речовини, що сприймається, відповідає формі рецепторного білка в мембрані (як ключ до замка), тоді можливий контакт з цією речовиною. Унаслідок складного й поки що недостатньо вивченого ланцюга реакцій, які відбуваються надалі, у рецепторі генерується рецепторний потенціал, а потім потенціал дії нервового волокна.