14.3. Процес стратегічного менеджменту

Зміст процесу стратегічного менеджменту включає розробку стратегії і здійснення стратегії.

Розробка стратегії включає: оцінку зовнішніх факторів; оцін­ку організаційних факторів; визначення поточної місії стратегічних цілей; проведення конкурсного аналізу сильних та слабих сторін, мо­жливостей, методів подолання опору; розвиток спеціальних стратегій ( корпоративної, бізнесової, функціональної).

Здійснення стратегій направлено на виконання стратегічних планів і підтримку стратегічного контролю.

Проектування процесу стратегічного менеджменту починаєть­ся з визначення місії організації, яка полягає в опрацюванні широкого спектра умов для досягнення цілей і реалізації стратегії.

Місія – направлена на задоволення потреб споживачів у різних видах конкурентоспроможної продукції, за рахунок вдосконалення технології, форм і методів господарювання і на цій основі задоволен­ня матеріальних і духовних потреб працівників підприємства.

Основними цілями підприємства є: висока конкурентоспро­можність продукції і ефективність виробництва; раціональне викори­стання наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; вироб­ництво екологічно чистої продукції; створення додаткових робочих місць і належного мотиваційного механізму для високопродуктивної праці; покращення умов праці.

Основні задачі: підвищення конкурентоспроможності проду­кції; визначення ефективних каналів її реалізації; підвищення проду­ктивності праці; поглиблення переробки і реалізації готових для спо­живання продуктів; впровадження енергозберігаючих та екологічних технологій; ліквідація збиткових виробництв.

Програми: впровадження інноваційних технологій; оновлення матеріально-технічного забезпечення; удосконалення форм і методів господарювання і управління; зайнятості місцевого населення; здійс­нення природоохоронних заходів.

Місія підприємства забезпечує єдність напрямків діяльності управлінського персоналу, консолідує інтереси працюючих, підвищує рівень зобов'язань підприємства.

В стратегічних цілях конкретизується місія підприємства, які розробляються на основі спеціальних досліджень технологічного роз­витку і вивчення ринкової кон'юнктури. Прийняттю стратегії передує детальний аналіз зовнішнього середовища, на підставі якого визнача­ється можливий ефект, фінансовий ризик і ціль підприємства. Насту­пним кроком є оцінка альтернативних варіантів досягнення сформу­льованих цілей і завдань, вибір найкращого з них для подальшої реа­лізації.

Виділяють три рівні стратегії – корпоративна, бізнесова і функ­ціональна.

Корпоративна стратегія визначає, якими діловими пропози­ціями буде займатися організація, наскільки ці пропозиції відповіда­ють задачам зміцнення її конкурентних позицій на ринку. Менеджери корпоративного рівня визначають конкурентні переваги підприємства на основі багатопланового підходу до управління і розробки довго­строкових планів.

Бізнесова стратегія концентрує увагу на кращих засобах дося­гнення успіху при реалізації ділових пропозицій. Вона націлена на визначення типу переваг на ринку, передбачає заходи у відповідь на зміну зовнішніх умов і ринкової ситуації.

Функціональна стратегія спрямована на здійснення плану дій по управлінню окремими функціональними підрозділами всередині підприємства і повинна підтримувати стратегію ділового рівня. Ця стратегія спрямована на окремі види діяльності: виробництво, марке­тинг, фінансування, управління трудовими ресурсами, бухгалтерсь­кий облік, дослідження і розвиток, регулювання процесів виробницт­ва. Менеджери цього рівня мають головне завдання – втілити в життя стратегічну політику і виконання стратегічних планів підприємства.

Практика зарубіжного менеджменту виділяє три типи стратегі­чного менеджменту:

Підприємницький – характеризується далекоглядністю керів­ника, який активно шукає нові можливості, йде на різні зміни і при­йняття обґрунтованих рішень. Цей тип менеджменту є найпоширені­шим у підприємствах, які нещодавно створені, або які знаходяться у скрутному фінансовому становищі і мають сильних менеджерів.

Адаптивний – ґрунтується на здійсненні обережних заходів реагування на проблеми і визначення можливостей їх поступового вирішення. Цей тип менеджменту використовується керівниками під­приємств із сталою економікою. Він ефективний при стабільних зов­нішніх умовах. Керівники нижчого рівня мають певну свободу у здій­сненні стратегії.

Плануючий – передбачає систематичний порівняльний аналіз, розробку стратегій і обґрунтування рішень. Цей тип менеджменту властивий переважно великим підприємствам, які мають достатньо ресурсів, щоб здійснювати детальний порівняльний аналіз. До розро­бки цієї стратегії залучають спеціалістів з планування.

Стратегічний менеджмент – буде ефективним і результатив­ним, якщо його тип відповідає конкретній ситуації і наступним умо­вам: вміння змоделювати ситуацію; виявити причини необхідності змін; розробляти стратегію змін; здатність до стратегічного управлін­ня та втілювати стратегію в життя. Важливим завданням є пошук ме­тодів, що дозволяють ефективно здійснювати стратегічне управління.