17 Дія адміністративно-правових норм в часі, в просторі та за колом осіб.

Дія адміністративно-правових норм у часі, як правило, не обмежена певними строками. Це означає, що вони діють до їх офіційної зміни або скасування. Однак можуть передбачатися часові межі дії, наприклад, на період дії надзвичайного стану на визначеній території, тобто на визначений строк. Для дії адміністративно-правових норм існують загальні правила: а) адміністративно-правові норми набувають чинності з часу їх доведення до відома виконавців. У окремих випадках вони набувають чинності в строк, визначений у нормативному акті; б) нормативний акт зворотної сили не має, а винятки щодо цього застерігаються в самому акті. Питання про дію адміністративно-правової норми в часі має велике практичне значення, тому не дивно, що воно є предметом окремого дослідження науковців. Від його правильного вирішення найчастіше залежить, який саме законодавчий або нормативний акт — новий чи старий — застосовуватиметься до конкретних відносин, які імперативні приписи здійснюватимуться. Питання про межі дії нової норми передбачає три варіанти дії: – перспективна — дія щодо фактів, правовідносин, які виникли після вступу норми в силу; – негайна — дія щодо правовідносин, які виникли знову чи раніше, але з дати вступу норми в силу; – із зворотною силою — дія щодо правовідносин, які знову виникли, та правовідносин, які виникли до вступу норми в силу, але з більш ранньої дати. Дія адміністративно-правових норм у просторі пов’язана зі статусом органу, який видав акт. Виходячи з цього, розрізняють: – норми, які діють на всій території України або в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць; – норми загального і галузевого характеру; – норми актів локального (внутрішньоорганізаційного) характеру. 18 Система адміністративного права.

истема адміністративного права - це його внутрішня структура. Вчені-адміністративісти традиційно вже протягом досить тривалого часу вважають, що адміністративне право складається із Загальної та Особливої частин.

Загальна частина об'єднує норми, які регулюють (визначають):

- загальні принципи публічного адміністрування;

- правове становище суб'єктів адміністративного права;

- форми і методи діяльності суб'єктів публічної адміністрації;

- адміністративно-правові режими;

- адміністративну відповідальність;

- адміністративний процес;

- адміністративні процедури;

- адміністративні послуги;

- засоби забезпечення законності і дисципліни у публічному адмініструванні тощо.

Особлива частина включає норми, які визначають засади адміністративно-правового регулювання в окремих галузях народного господарства (економіці, сільському господарстві, транспорті, господарській діяльності, адміністративно-політичній діяльності), міжгалузевому адмініструванні тощо.

19 Підгалузі та інститути в системі адміністративного права.

Підгалузь адміністративного права — це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права.    Поділ відносин, що становлять предмет адміністративного права, на сфери може здійснюватися за різними критеріями. Наприклад, окремі підгалузі адміністративного права можуть формуватися залежно від сфер державного управління. Зокрема, державне управління поділяється на державне управління у сфері економіки, державне управління у сфері соціально-культурного будівництва та державне управління у сфері адміністративно-політичного будівництва. Підгалузь адміністративного права — це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права. Водночас у системі адміністративного права існують певні сукупності норм, які використовуються для регулювання державного управління незалежно від його конкретних сфер, але за умови достатнього рівня однорідності регульованих суспільних відносин. Такі сукупності норм дістали назву інститутів адміністративного права.