1

1

Вимірювання — цезнаходженнязначенняфізичноївеличинидослідним шляхом за допомогоюспеціальнихтехнічнихзасобів. Вимірюваннямщеназиваютьпізнавальнийпроцес, у якомуспеціальнимзасобом є величина об'єктавимірювання.

Старізасобивимірювань (палиця, тінь, мотузка, камінь )

Засобивимірювання — цепристрої, здатні у процесівимірюваннявиявитичисловезначеннявеличинивимірюваногорозміру. Засобивимірюванняздавнаприйнятоподіляти на три основнівиди: міри, вимірювальніінструменти й вимірювальніпристрої.

пристрої та інструментиЗасоби вимірювань:

Лінійка вимірювальна, Кронциркуль, Нутромір, рейсмус, штангенрейсмуса, Штангенциркуль, Мікрометр, Індикатор годинникового типу,

2

Передньо-приводний, задньо-приводний, задньо- і передній приводний, 4-х колісний, 6-ти колісний, вісьмо-колісним

Компонувальна схема автомобіля визначає і передбачає розташування силового агрегату, число провідних мостів і їх розташування, типа кузова, число дверей, розташування багажника. Існує декілька характерних компонувальних схем автомобіля серед яких:

2. Передньопривідна компонувальна схема - силовий агрегат встановлюється в передньому подовжньому або поперечному розташуванні, що веде міст передній, привід здійснюється валами від головної передачі з диференціалами, багажник в задній частині кузова. Характерними представниками передньої пріводной схеми компоновки є легкові автомобілі: ВАТ «АВТОВАЗ» серій «Супутник», «Самара», «Ока», ВАТ «АЗЛК» модель АЗЛК-2141, ВАТ «ЗАЗ» модель Таврія.

3. Заднемоторная компонувальна схема - силовий агрегат заднього подовжнього або по¬перечного розташування, що веде міст задній, привід здійснюється валами від головної передачі з диференціалом, багажник в передній частині кузова. Характерними представниками заднемоторной схеми компоновки є легкові автомобілі: ВАТ «ЗАЗ» серії «Запоріжець»

3

Найбільша кількість зіткнень автомобілів доводиться на передню частину, декілька менше – на задню і найменше – на бічних. Пошкодження кузовів, отримані в результаті зіткнення, ділять на три категорії. До першої відносять дуже сильні пошкодження, в результаті яких необхідна заміна кузова. До другої категорії відносяться пошкодження середнього тягаря, при яких велика частина деталей вимагає заміни або складного ремонту. До третьої відносяться менш значні пошкодження –пробоїни, розриви на лицьових панелях, вм'ятини і подряпини, отримані при ударі під час руху з малою швидкістю. Ці пошкодження не представляють небезпеки для пасажирів і водія приексплуатації автомобіля, хоча його зовнішній вигляд не відповідає естетичним вимогам. Найбільш руйнівні пошкодження кузова спостерігаються при фронтальних зіткненнях – зіткненнях, нанесених автомобілю безпосередньо в передню частину кузова або під кутом не більш 40–45° в районі передніх стійок. Такі зіткнення відбуваються, як правило, між двома рухомими назустріч транспортними засобами, швидкості яких складаються, що і створює високі ударні навантаження.

2

1

Розмічанням називається операція нанесення на оброблювану деталь або заготовку розмічальних рисок, що визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці.

3. Рисувалку використовують для нанесення рисок наметалі. 4. Кутникслюсарний застосовують для розмічанняна металіпрямихкутів. 5. Розмічальний циркуль використовується при розмічаннікресленні кола і дуги.  6. Кернер — цестальний стержень діаметром 8—13 мм іззагостренимкінцем. Вінпризначений для нанесення на заготовціневеликихзаглиблень-лунок в центрінаміченихотворів і на лініяхрозмітки 7. Бородок (пробійник) - стальний стержень діаметром 8—13 мм ізобрізанимконічнимкінцем. Вінпризначений для утворення в заготовці невеликих отворів. При вирубуванніотворів лист жерстікладуть на торецьдерев'яного бруска і ударяють молотком по бородку

2

Пластмасаминазиваютьматеріали, одержуванінаосновіприроднихабосинтетичних смол (полімерів), які за певнихтемпературі і тискунабуваютьпластичність, а потімтверднуть, зберігаючи форму при експлуатації.

До позитивнихвластивостейцихматеріаліввідносяться: мала щільність, що не перевищує 1500 кг/м³; хімічнастійкість у деякихагресивнихсередовищах; вони водостійкі і не піддаютьсягниттю. У процесівиготовленняїмможнадодати ряд необхіднихвластивостей і зробитиелементиконструкційбудь-якоїнеобхідноїформи

Пластмасстійкий проти корозії і він є мало затратним матеріалом на кошти більш дешевий

3

Характерними дефектами деталей кузовів, кабін і оперення є корозійні пошкодження, механічні пошкодження (вм'ятини, облом, розриви, випучини і так далі), порушення геометричних розмірів, тріщини, руйнування зварних з'єднань і ін.

Корозійні руйнування — це основний вигляд зносу металевого кузова і кабін. Тут має місце електрохімічний тип корозії, при якому відбувається взаємодія металу з розчином електроліту, адсорбованого з повітря. Особливо сильно розвивається корозія у важкодоступних для очищення місцях, де волога, що періодично потрапляє в них, зберігається тривалий час, і, у зв'язку з підвищенням температури довкілля, відбувається інтенсифікація реакції окислення.

Корозійні руйнування зустрічаються також в результаті контакту сталевих деталей з деталями, виготовленими з дюралюмінію, пластмаси, вологої деревини і інших матеріалів. Тріщини виникають в результаті втоми металу, порушення технології обробки металу, вживання низької якості вали, дефектів збірки вузлів і деталей, недостатньої міцності конструкції вузла, а також в схильних до вібрації місцях.

3

1

Різання — цепроцесзняттярізальнимінструментом шару металу заготовки (стружки) для наданнявиробупотрібноїформи, заданихрозмірів і чистотиповерхні. Видиобробкиметаліврізаннямрозрізняютьзалежновідконструкціїрізальногоінструмента, щозастосовують, абовід характеру рухуінструмента і заготовки при обробцівручнучи на металорізальномуверстаті.

Різання металу відрізняється від вирубування тим, що при різанні замість ударних зусиль застосовують нажімниє. При різанні металу надають потрібної форми і розміру за допомогою ножиць, ручних ножівок, пріводних пилок і інших інструментів.

При різанні виконують такі операції: відрізання - Повне відділення частини матеріалу; надрізання - Неповне відділення частини виробу; пробивки - Повне відділення частини матеріалу, що є відходом, по замкненому контуру; проколювання - Вирізування у виробі незамкнутого отвору, причому матеріал вирізки, залишається, відгинається в которий- або стороні. Різання металу застосовує при необхідності відокремити від заготівки яку-небудь її частина, при вирізуванні кутів, пазів, розрізанні труб.

Інструменти: Ручная ножівка, Кусачки, або острогубци, болгарка, різак

Труборіз–складається з корпусу, рукоятки і сталевих ріжучих роликів (дисків), встановлювані по зовнішньому діаметру труби і врізаються в її стінки при натисненні гвинта.

Брак, що виникає при різанні заготовок. Розрізняють наступні види браку при різанні заготовок косий зріз — торець нахилений до осі заготівки, задирки і викривлення кінця заготівки

2

Коро́зіямета́лів — процес хімічного руйнування металів і сплавів при їх взаємодії з зовнішнім середовищем: повітрям, водою, розчинами електролітів тощо. До основнихвидівкорозіївідносятьхімічну, електрохімічну, а такожбіологічну.

Причини : У результаті взаємодії металів із зовнішнім середовищем їх поверхня вкривається тонким шаром (плівкою) різних хімічних сполук (продуктів корозії): оксидів, хлоридів,сульфідів тощо. Інколицей шар такийщільний, щокрізьнього не можепроникатиагресивнесередовище. В таких випадках з часом швидкістькорозіїзменшується, а то йзовсімприпиняється. Наприклад, алюміній в атмосфері повітря кородуєзначноповільнішевід заліза, хоч за своїмихімічнимивластивостямивінактивнішийвідзаліза. Цепояснюєтьсятим, щоповерхняалюмініювкриваєтьсясуцільною, доситьщільною і міцною оксидною плівкою, яка ізолює метал від доступу кисню, а оксиднаплівказаліза, навпаки, є крихкою і ламкою, міститьбагато пор і тріщин, через щокисеньповітрякрізьнеї легко проникає до поверхнізаліза, і тимобумовлюєтьсябезперервнейогоруйнування.

Боротьба проти корозії Одним з найпоширенішихспособівборотьби з корозією є покриттяметалу (головним чином заліза) масляними фарбами. Захиснадіяфарбиосновується на тому, щооліфа, піддаючись полімеризації, утворює на поверхніметалусуцільнуеластичнуплівку, яка ізолює метал віддіїатмосферниххімічнихагентів. Інколи для захистуметалувідкорозії (наприклад, алюмінію і деякихстальнихвиробів) штучно створюютьоксиднуплівкуобробкоюїхповерхнісильнимиокисниками.

Значногопоширення одержав такожспосібпокриття одного металуіншим. Наприклад, дахове залізопокривають тонким шаром цинку. Зцією метою залізнілистизанурюють на короткий час у розплавлений цинк. Сам по собі цинк в атмосферіповітря не піддаєтьсякорозії, оскільки на йогоповерхніутворюєтьсядоситьстійказахиснаоксиднаплівкаZnO. При пошкодженні цинкового шару (тріщини, подряпинитощо) цинк з залізом у присутностівологиповітряутворюєгальванічну пару. При цьомуелектрохімічномукорозійномуруйнуваннюпіддається цинк як активніший метал, а залізо не руйнуєтьсядоти, поки не буде зруйнований весь захисний шар цинку. Конкуренціютрадиційному цинкуванню складаєпокриттясталевихлистів алюцинком.

3

Для заміни вітрового скла автомобіля ВАЗ відкидають важелі склоочисників, знімають окантовку ущільнювача і двома руками натискають на верхні кути скла в салоні кузова. Цимвикликаєтьсявисновокущільнювача з отвору, щодозволяєвийнятискло. Помічник повинен підтримуватисклозовні. Встановленняздійснюють у такійпослідовності. Промивають бензином пази ущільнювача. Надягаютьущільнювач з окантовкою на скло, потімнадягають на окантовку облицювання /. Вкладають в паз ущільнювача шнур. Встановлюютьскло в прорізвікна і натягуютьзсередини кузова кінці шнура, щобущільнювачсів на своємісце в отворівікна.

Для полегшенняцієїопераціїкористуютьсявикруткою.

Операції, необхідні для зняття і установки задньогоскла, такі ж, як і для склавітровоговікна. Єдинарізницяполягає в тому, щовийматискло з отворупочинаютьзнизу. При встановленняскла не потрібнагерметизація.

4

1

Випрямля́ння — слюсарна операція з виправлення (вирівнювання) металевих заготовок і деталей, що мають вм'ятини, випини, хвилястість, жолоблення, викривлення тощо.

Випрямляння проводиться шляхом нанесеннячастих але не сильнихударівсталевими молотками або молотками з м'якогоматеріалу по певнихмісцях, сила ударівповинна бути відповідною до величиною опуклості і товщинивиробущо правиться. Поверхняправильноїплити, а також бойки молотківповинні бути рівними, гладкими і добре прошліфованими. При ручному випрямляннізручнішекористуватися молотками з круглим, а не з квадратним бойком, оскільки при неправильних ударах або при перекосах молотка з квадратним бойком на поверхнівиробуможутьзалишитисясліди у вигляді зарубок абонавітьпробоїн. Бойок молотка повинен лягати на лист рівно, без перекосу. Молоток слідтримати за кінець ручки і дляударукористуватисятільки кистю руки. У мірунаближення до опуклостіудариповиннінаноситисяслабкіше

В осей, валів, важелів і матеріалу лозини доводиться усувати вигин і скрученість. Простий спосіб перевірки прямолінійності валу або осі – перекочування їх по контрольній плиті. Для точного виміру прогину вал перевіряють індикатором на биття. Скрученість валу важче відмітити, чим вигин. Її можна виявити лише в тому випадку, якщо на валу є шліци або канавка шпони. Уклавши вал на призми, перевіряють рейсмусом прямолінійність шліцьового паза або канавки шпони

Зігнуті осі, стрижні і довгі вали, а також матеріал лозини різного перетину правлять на призмах, під пресом і в спеціальних пристосуваннях. Якщо погнутий вал випрямляють на призмах молотком. То рекомендується завдавати ударів через металеву прокладку, щоб не пошкодити оброблену поверхню валу.

Інколи вали правлять наклепанням. Для цього під вал, повернений увігнутою стороною вгору, в місці найбільшого прогину підкладають дерев'яну або мідну підставку. Міцно утримуючи вал за допомогою надітого на нього хомута, завдають ударів молотком з м'якого металу в зоні найбільшого прогину. Силу ударів у міру випрямлення валу поступово зменшують.

СПОСІБ ПРАВКИ ЗАГАРТОВАНИХ

CTAJlbH1.lX ВИРОБІВ, що включає вигин вироби і нагрівання у фіксованому стані, який відрізняється тим, що, з метою підвищення продуктивності процесу за рахунок скорочення часу редагування та поліпшення якості шляхом підвищення точності правки і стабілізації результатів правки, виріб иэгибают в протилежну эакалочному прогину бік, нагрівання здійснюють электроконтактним способом зі швидкістю, що не перевищує 15-20 град/с до 200-300 С, але не вище температури відпустки, потім нагрівання припиняють, а иэделие залишають в фиксированимальную пластичність загартованої сталі.

По досягненніцієїтемпературиелект - роконтактнийнагріваннявідключають, а вирібзалишають в примусововигнутомустані 0,5 вЂ" 0,75 мін.

Білет 5 1. Гнуття́ — утворення чи зміна кутів між частинами заготовки або надання їй криволінійної форми.Зазвичай гнуття виконується з використанням пресів (механізоване), а при виконані слюсарних робіт — може виконуватись вручну. Основними параметрами, що визначають вимоги до операції гнуття є кут загину α, товщина листа S і мінімальний внутрішній радіус r загину, а також властивості матеріалу обробки. Згинання прямокутної скоби з штабової сталі виконують так: визначають довжину розгортки заготовки додаючи довжину сторін скоби з припуском на один згин, кий дорівнює товщи­ні смуги, тобто: L= 17,5 + 1 + 15 + 1 + 20 + 1 + 15 + 1 + + 17,5 = 89 мм;визначають довжину з додатковим припуском на обробку торців по 1 мм на сторону і зубилом відрубують заготовку; випрямляють вирубану заготовку на плиті; обпилюють до розміру за кресленням; наносять риски згину;затискують заготовку в лещатах між кутниками-нагубниками на рівні риски і ударами молотком згинають кінець (перший згин),переставляють заготовку в лещатах, затискуючи її між кутни­ком 4 і бруском-оправкою 6 довшим, ніж кінець скоби загинають другий кінець здійснюючи другий загин;знімають заготовку і виймають брусок-оправку;перевіряють і випрямляють за кутником четвертий і п'ятий загини;знімають задирки на ребрах скоби і обпилюють кінці лапок до розміру.Щоб запобігти вм'ятинам і забоїнам від ударів, між молотком і де­таллю кладуть шматок залізної смуги. Гибка металлов применяется для придания заготовке изогнутой формы согласно чертежу. Сущность ее заключается в том, что одна часть заготовки перегибается по отношению к другой на какой-либо заданный угол. Напряжения изгиба должны превышать предел упругости, а деформация заготовки должна быть пластической. Только в этом случае заготовка сохранит приданную ей форму после снятия нагрузки.

Ручную гибку производят в тисках с помощью слесарного молотка и различных приспособлений. Последовательность выполнения гибки зависит от размеров контура и материала заготовки. Гибку тонкого листового металла производят киянкой. При использовании для гибки металлов различных оправок их форма должна соответствовать форме профиля детали с учетом деформации металла. Выполняя гибку заготовки, важно правильно определить ее размеры. Расчет длины заготовки выполняют по чертежу с учетом радиусов всех изгибов. Для деталей, изгибаемых под прямым углом без закруглений с внутренней стороны, припуск заготовки на изгиб должен составлять от 0,6 до 0,8 толщины металла.

При пластической деформации металла в процессе гибки нужно учитывать упругость материала: после снятия нагрузки угол загиба несколько увеличивается. Изготовление деталей с очень малыми радиусами изгиба связано с опасностью разрыва наружного слоя заготовки в месте изгиба. Размер минимально допустимого радиуса изгиба зависит от механических свойств материала заготовки, от технологии гибки и качества поверхности заготовки (см. табл. 6 приложения 2). Детали с малыми радиусами закруглений необходимо изготовлять из пластичных материалов или предварительно подвергать отжигу. При изготовлении изделий иногда возникает необходимость в получении криволинейных участков труб, изогнутых под различными углами. Гибке могут подвергаться цельнотянутые и сварные трубы, а также трубы из цветных металлов и сплавов. Гибку труб производят с наполнителем (обычно сухой речной песок) или без него. Это зависит от материала трубы, ее диаметра и радиуса изгиба. Наполнитель предохраняет стенки трубы от образования в местах изгиба складок и морщин (гофров).

2. В случае столкновения со встречным транспортным средством в дело вступают неумолимые законы физики: скорости автомобилей, участвующих в столкновении, суммируются, а кинетическая энергия, которая выделяется при ударе, является функцией скорости <Е =(mv²)/2>. Именно эта энергия и поглощается при ударе корпусом автомобиля (для автомобиля массой около тонны количество поглощаемой энергии при лобовом ударе составляет около 80 100 кДж!). Время поглощения составляет десятые доли секунды. Естественно, кузов разрушается, а особенно сильной деформации подвергается передняя часть машины - та, на которую приходится удар. Нагрузки передаются также всем смежным деталям каркаса кузова, а через них - лицевым деталям всего кузова. Энергия поглощается за счет деформации лонжеронов, брызговиков, порогов и тоннеля пола. Уменьшаются зазоры в проемах передних дверей, так как на двери давят передние стойки. Двери, в свою очередь, оказывают давление на центральные стойки (через петли и замки). Перекашиваются основание и каркас кузова, а также смещаются точки крепления узлов трансмиссии и двигателя. При аварийном повреждении кузова возникает цепная реакция. Она продолжается до тех пор, пока вся кинетическая энергия, выделившаяся при столкновении, не будет погашена. Чем выше скорости столкнувшихся транспортных средств, тем больше повреждений будет и тем больше кузовных деталей затронет разрушение. К примеру, при лобовом столкновении передней частью кузова в зоне переднего крыла, лонжерона и фары повреждаются панель передка автомобиля, капот, крылья, брызговики, передние лонжероны, рама лобового стекла и крыша. Эти повреждения можно увидеть невооруженным глазом . Кроме того, деформируются передние, центральные и задние стойки с обеих сторон автомобиля, в передней и задней дверях, которые расположены со стороны удара (если соударение произошло в зоне правого переднего крыла, то деформируются стойки правой передней и правой задней дверей), в заднем крыле с той стороны, где произошло соударение, а также в задней панели багажника. Если же удар пришелся на переднюю часть кузова под углом 40-45°, то повреждаются передние крылья, капот, панель передка, брызговики и передние лонжероны. При этих разрушениях деформированные детали приходится заменять новыми, иначе невозможно восстановить базовые точки передней части кузова. Кроме того, требуется ликвидировать перекосы проемов передних дверей, а также передних и центральных стоек кузова. Поскольку при поглощении кинетической энергии удара не происходит сжатия или утолщения металла, то в зоне удара образуются крупные складки или вмятины (металл вытягивается). Степень повреждения зависит от скорости, угла соприкосновения с препятствием, массы автомобиля, его конструкции, возраста, дорожных условий и т. д. 3. Битумная мастика — применяется для создания бесшовного водонепроницаемого покрытия при устройстве и ремонте кровли, дорожного покрытия, гидро- и пароизоляции полов ванн, душевых, бассейнов, обработки перекрытий между этажами, а также как защитный материал для рулонной кровли от воздействия различных атмосферных явлений. В состав битумной мастики входит битумное вяжущее, масла, наполнители, резиновые гранулы и полимеры.

К пассивным средствам защиты относятся также различные мастики для защиты днища кузова. От лакокрасочных покрытий мастики отличаются тем, что готовятся на битумной основе, а иногда на каучуковой или смоляной. Кроме того, в них добавляют графит, волокнистые вещества, масла. Мастику наносят на днище кузова автомобиля толстым слоем. Это обеспечивает устойчивость покрытия к механическим воздействиям летящих из-под колес камней и, что не менее важно, снижает шум из-за амортизирующего эффекта мастики. Однако следует знать, что мастика в щели не попадает, и поэтому до ее нанесения щели необходимо обработать каким-либо антикоррозионным составом, например «Мовилем», НГМ-МЛ.

Наибольшее распространение получили мастики «Автоантикор эпоксидный для днища», «Автоантикор для днища резинобитумный », «Антикор битумный для днища», «Мастика битумная анти­коррозионная», «Мастика сланцевая автомобильная МСА-2». Наиболее прочное покрытие обеспечивается первой мастикой («Автоантикор эпоксидный для днища») , однако ее нанесение связано с большими трудозатратами. В то же время применение МСА-2 легче, но не дает такого эффекта — защитные свойства ее в 1,5... 2 раза слабее.

Опыт эксплуатации показал, что вопреки ранее распространенному мнению о невозможности применения эпоксидных и битумных мастик для ремонта современных диплазольных покрытий они вполне пригодны. Однако при ремонте дефектные участки необходимо полностью очистить до металла, загрунтовать «Автогрунтом» или ГФ-200, ГФ-021, или «Автогрунтом цинконаполненным» и только затем осуществить покрытие мастикой вперехлест.

Нанесение мастики на заводское покрытие является хорошей защитой кузова от неизбежной коррозии в процессе эксплуатации автомобиля. Заметим, что эти покрытия не заменяют, а дополняют друг друга. Однако следует знать, что пассивная защита будет бесполезной, если под слоем мастики останется влажная грязь:

вода и растворенные в ней соли будут творить свое черное дело при видимом наружном благополучии — электрохимическая коррозия станет разъедать металл под ее слоем препарата. Покрытия, применяемые для защиты основания кузова, очень эластичны даже при минусовых температурах, они практически не впитывают влагу, но подвержены эрозии, и поэтому их периодически необходимо обновлять. Это намного дешевле и доступнее, чем окраска, тем более что лакокрасочные покрытия, хотя и обладают большей устойчивостью против эрозии, имеют плохую эластичность, из-за чего быстрее повреждаются от вибрации.

Из активных препаратов защиты от коррозии известен чудодейственный «Мовиль», созданный учеными городов Москвы и Вильнюса, от первых букв городов и получивший свое название.

У «Мовиля» был предшественник — Тектил-309 (141 В), выпускаемый шведской фирмой «Вальволин Ойл», который применялся ВАЗом для защиты внутренних полостей кузовов автомобилей. И все же «Мовиль» не только не уступает своему знаменитому предшественнику, а даже во многом его превосходит.

«Мовиль» хорош тем, что, изолируя поверхность металла от воздуха и влаги, благодаря содержащемуся в нем ингибитору коррозии ведет также активную химическую борьбу с начавшимся ржавлением. Кроме того, он содержит добавки, придающие ему свойства текучести, а также способность вытеснять остатки влаги с окрашенных и неокрашенных поверхностей.

«Мовиль» — прекрасное средство для защиты внутренних полостей кузова. Оно даже иногда используется и для защиты днища автомобиля, при этом снимать предыдущую изоляцию мастики или покрытие не обязательно. Кстати, эту операцию рекомендуют производить, когда автомобиль ставят на консервацию. Если «Мовиль» наносится на поверхность, обработанную битумной мастикой, то он уплотняет ее снаружи и проникает в поврежденные места, надежно консервируя металл. Однако следует учесть, что с синтетическими мастиками «Мовиль» несовместим, особенно новыми, которые он может разрыхлить и отслоить от поверхности металла. И еще, при работе с «Мовилем» не допускайте его попадания на резиновые тормозные шланги и защитные чехлы— он быстро их приводит в негодность.

Из других защитных средств, выполняющих ту же функцию, следует отметить графитовую жидкость «Глобо», консервационные масла К-17, НГ-208, НГ-216-Б, концентрированный раствор нитрита натрия с добавлением 5...15% глицерина, Однако практика показала, что они во многом уступают «Мовилю».

Если же автолюбитель опоздал и своевременно не обработал внутренние полости или днище кузова, а коррозия уже началась, то следует обработать эти места преобразователями ржавчины в грунт. Обычно преобразователи, например «Омега-1», готовят на основе ортофосфорной кислоты, обладающей высокой чистящей способностью, преобразующей ржавчину в твердый грунт, по которому можно наносить краску или мастику без какой-либо дополнительной обработки. Однако учтите, что следы оставшегося препарата «Омега-1», не прореагировавшего с ржавчиной, требуется тщательно удалить, иначе они спровоцируют Коррозию дальше.

Білет 6 1. Рубкою називається слюсарна операція, при якій з допомогою ріжучого інструменту (зубила) з заготовки або деталі видаляють зайві шари металу або заготовку розрубують на частини.

При сучасних способах обробки матеріалу або заготовок рубка металу є підсобної операцією.

Рубання металу виробляють в лещатах, на плиті і на ковадлі з допомогою слюсарного молотка, слюсарного зубила, крейцмейселя, ковальського зубила і кувалди.

Рубка металу буває горизонтальна і вертикальна в залежно від розташування зубила під час операції. Горизонтальну рубку виробляють в лещатах. При цьому задню грань зубила встановлюють до площини губок лещат майже горизонтально, під кутом не більше 5°. Вертикальну рубку виконують на плиті або ковадлі. Зубило встановлюють вертикально, а перерубаемый матеріал укладають на плиті горизонтально.

Для слюсарної рубання застосовують молотки масою 400, 500, 600 і 800 р. Молотки насаджують на ручки з дерева твердих і в'язких порід (береза, клен, дуб, горобина). Ручки повинні бути овальної форми, з гладкою і чистою поверхнею, без сучків і тріщин. 

Заготовки з листової або сортової сталі можна обрубувати в лещатах за рівнем губок або за ризиками понад рівня губок лещат.

При рубанні за рівнем губок лещат (8, а, б) заготовку міцно затискають в лещата так, щоб верхнє ребро виступало понад губок на 3-4 мм і зрубують першу стружку на всю довжину заготовки. Потім заготовку переставляють в лещатах, щоб верхнє ребро виступало на 3-4 мм понад рівень губок лещат, і зрубують другу стружку. Так послідовно обрубують виріб до необхідного розміру.

При рубці понад рівня губок лещат (8, в) за ризиками заготовку затискують у лещата, щоб розмічена ризику була понад рівня губок лещат і паралельна їм. Рубку виробляють по розмічених ризиків послідовно, як і при рубці за рівнем губок лещат. Лезо зубила при рубці повинно бути розташоване під кутом 45° до обрубаемому металу, а головка піднята догори під кутом 25-40°. При такому розташуванні зубила лінія зрубування буде ровцой і рубка буде проводитися швидше.

Великий шар металу на широкій площині заготовки зрубують наступним чином: заготовку затискують у лещата, зубилом обрубують фаску, крейцмейселем прорубують поперечні канавки, а потім зрубують зубилом виступаючі межі. При прорубании канавок крейцмейселем товщина стружки повинна бути не більше 1 мм, а при зрубуванні виступаючих граней зубилом - від 1 до 2 мм.

Смугову сталь перерубують на плиті або наковальня (9). Попередньо на обидві сторони смуги крейдою наносять лінії переруб. Потім, уклавши смугу на ковадло, встановлюють слюсарне зубило вертикально на розміченій ризик і сильними ударами слюсарного молотка надрубают смугу на половину її товщини. Потім смугу перевертають, надрубают з іншого боку і відламують отрубаемую частина.

Круглий метал перерубують таким же чином, з поворотом прутка після кожного удару. Надрубив пруток по всій окружності на достатню глибину, відламують отрубаемую частина.

Вуглецеву і леговану конструкційну сталь товщиною до 20-25 мм можна перерубать в холодному стані на плиті або ковадлі з допомогою ковальських зубил (10, а, б) та кувалд (10, в, г). Для цього на-т*« іпі , Чвтыре сторони заготовки наносять крейдою лінії переруб. Потім укладають метал на ковадлі, встановлюють вертикально ковальське зубило на лінії розмітки і сильними ударами кувалди надрубают метал по всій цій лінії на необхідну глибину, поступово переставляючи зубило. Так само надрубают метал з іншого боку або з усіх чотирьох сторін, після чого відламують отрубаемую частина. Для прискорення і спрощення рубання застосовують допоміжний інструмент - нижиик (підсікання). Підсічку хвостовиком вставляють в квадратне отвір ковадла, потім заготовку кладуть на підсічку, а зверху встановлюють ковальське зубило, як показано на 10, Д і наносять кувалдою удари по зубилу. Таким чином відбувається одночасна рубка металу з двох сторін зубилом і підсічкою.

Чавунні труби перерубують зубилом на дерев'яних підкладках. Спочатку по колу труби крейдою намічають лінію переруби, а потім, підклавши під трубу підкладки, за два-три проходи надрубают трубу зубилом по лінії розмітки (І, а), поступово повертаючи її. Перевіривши глибину прорубаної канавки, яка повинна становити не менше товщини стінки 7з труби, легкими ударами молотка відокремлюють частину труби. Зубило при роботі потрібно тримати перпендикулярно до осі труби (11, б). Торець труби в місці переруби повинен бути рівним, перпендикулярним до осі труби і збігатися з наміченої лінією переруби. Правильність Торця перевіряють на око, а контролюють косинцем.