Залежність норми прибутку на власний авансований капітал від частки позичкового капіталу в загальній вартості авансованого капіталу підприємства

Показники	Підприємства
	№ 1	№ 2
Загальна вартість авансованого капіталу підприємства, тис. грн	8000	8000
в тому числі власний авансований капітал	6000	3000
залучений (позичковий) капітал	2000	5000
За норми прибутку на авансований капітал 20 %:
прибуток підприємства, тис. грн	1600	1600
проценти за кредит при ставці 15 % річних, тис. грн	300	750
прибуток на власний авансований капітал, тис. грн	1300	850
норма прибутку на власний авансований капітал, %	21,7	28,3
За норми прибутку на авансований капітал 11 %:
прибуток підприємства, тис. грн	880	880
проценти за кредит при ставці 15 % річних, тис. грн	300	750
прибуток на власний авансований капітал, %	580	130
норма прибутку на власний авансований капітал, %	9,7	4,3

Як бачимо, підприємства з однаковою загальною вартістю авансованого капіталу, але за різного співвідношення власного і позичкового капіталу досягають різної прибутковості. Перевага залучення більшої частки позичкового капіталу проявляється лише тоді, коли норма прибутку на авансований ка­пітал становила 20 % і була більшою від процентної ставки за кредит на 5 процентних пунктів (20 – 15 = 5 п.п.). При цьому підприємство № 2 підвищило норму прибутку на власний капітал на 6,6 п.п. (28,3 – 21,7). Зрозуміло також, що якби підприємство вело господарську діяльність лише на власному капіталі, то воно досягло б 20 % норми прибутку на цей капітал, тобто навіть менше порівняно з підприємством № 1 на 1,7 п.п. (21,7 – 20).

Зовсім інша економічна ситуація складається у випадку, коли норма прибутку на авансований капітал знижується до 11 %, тобто стає нижчою на 4 п.п. від процентної ставки за кредит. Використання в цьому випадку позичкового капіталу стає економіч­но невигідним, оскільки норма прибутку на власний капітал знижується до 4,3 % проти 9,7 % у підприємстві № 1, яке залучило меншу частку позичкового капіталу (25 % проти 62,5 % в підприємстві № 2). Більше того, якби ці підприємства не залучали позич­ковий капітал, вони змогли б досягти 11 % норми прибутку на власний капітал і одержати по 88 тис. грн прибутку, замість 58 і 13 тис. грн відповідно.

Тепер стає очевидним, що збільшення частки позичкового капіталу підвищує і ступінь ризику підприємств, оскільки при погіршенні кон’юнктури ринку така дія може призвести до істотного зниження прибутковості підприємства або навіть до його збитковості. Водночас при зростанні попиту і цін на сільськогосподарську продукцію, одержанні вищих урожаїв підприємства підвищують норму прибутку на авансований капітал, а значить, перетворюють позичковий капітал у позитивний фактор господарської діяльності.

Тепер розглянемо економіко-математичну інтерпретацію критерію доцільності залучення позичкового капіталу. Цей критерій виводиться з формули норми прибутку на власний капітал (Пвк), яка має вигляд:

Пвк =

де ОП — операційний прибуток; ПП — сума виплачених процентів за кредит; ВК — власний капітал підприємства. Здійснивши необхідні математичні перетворення формули¹, ввівши в чисельник і зна­менник даної формули авансований капітал, одержимо формалізований вираз критерію доцільності залучення позичкового капіталу:

Пвк = Пак +

де Пак — рентабельність авансованого капіталу (норма прибутку на авансований капітал, що визначається з виразу Пак = Пп — ставка за позичковий капітал, коефіцієнт; АК — авансований капітал.

Другий доданок цієї формули характеризує ефект фінансового лівериджу, зумовлений застосуванням позичкового капіталу. Позитивне значення цього ефекту вказує, на яку величину зросте рентабельність власного капіталу, а від’ємне — навпаки, на скільки вона зменшиться. Перший множник даної час­тини формули називають коефіцієнтом фінансового лівериджу. Він характеризує величину позичкового капіталу, що припадає на одиницю вартості власного капіталу. Другий множник (Пак – Пп) називають диференціалом фінансового лівериджу. Якщо він більше нуля, то застосування позичкового капіталу зумовить підвищення рентабельності власного капіталу. За цієї умови загальний ефект фінансового лівериджу зростатиме при збільшенні коефіцієнта фінансового лівериджу.

Якщо диференціал фінансового лівериджу дорівнює нулю, підприємству також може бути вигідним залучення позичкового капіталу, оскільки це сприятиме розширенню масштабів виробництва, створенню нових робочих місць, забезпеченню безперерв­ності виробництва і навіть зростанню маси прибутку. Більше того, підприємство може залучати позичковий капітал навіть тоді, коли диференціал фінансового лівериджу від’ємний — така ситуація можлива, коли втрати від призупинення виробництва чи порушення нормального операційного циклу через нестачу коштів будуть більшими, ніж втрати від використання дорогого кредиту.

Насамкінець зауважимо, що всі висновки щодо доцільності залучення позичкового капіталу стосуються лише тих джерел його формування, які є для підприємства платними.