9.5. Досягнутий рівень продуктивності праці, його оцінка, аналіз і фактори підвищення
У сільському господарстві України до 1990 р. склалася тенденція до підвищення продуктивності праці. Проте воно відбувалося повільними темпами. В наступні роки через кризові явища в економіці, істотне зниження врожайності культур і особливо продуктивності худоби трудомісткість центнера продукції значно зросла. За деякими її видами (приріст живої маси великої рогатої худоби, свиней) затрати живої праці на одиницю продукції збільшилися в кілька разів.
Таблиця 9.3
Динаміка трудомісткості центнера основних видів продукції сільського господарства, людино-годин на 1 ц
Вид продукції |
В середньому за 1986—1990 рр. |
2000 р. |
|
колгоспи |
радгоспи |
аграрні підприємства |
|
Зерно (без кукурудзи) |
1,0 |
0,8 |
1,96 |
Цукровий буряк |
0,9 |
0,6 |
1,69 |
Соняшник |
1,2 |
1,3 |
2,8 |
Картопля |
2,4 |
2,6 |
7,4 |
Овочі |
6,2 |
4,2 |
16,4 |
Приріст живої маси ВРХ |
44,9 |
35 |
105,3 |
Приріст свиней |
37,2 |
18,7 |
183 |
Приріст овець |
72,3 |
35,0 |
226 |
Молоко |
7,9 |
6,0 |
15,8 |
Яйця курячі (на 1000 шт.) |
14,1 |
2,4 |
7,1 |
Вовна |
268,9 |
168 |
464 |
Повільне підвищення продуктивності праці в 1970—1990 рр. та її істотне зниження в 1991—2000 рр. насамперед через різке зниження врожайності культур, продуктивності тварин призвело до того, що її рівень у сільському господарстві України нині є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах Заходу. Наприклад, за даними національної статистики США трудомісткість молока в середньому за 1981—1985 рр. становила 0,44 людино-годин на центнер, або зменшилась порівняно з 1975—1980 рр. у 2 рази. Трудомісткість приросту живої маси великої рогатої худоби відповідно становила 2,2 і 2,8, свинини — 0,66 і 1,1, бройлерів — 0,22 і 0,44, трудомісткість 1000 шт. яєць — відповідно 2 і 3 людино-години.
Основні причини, що зумовили низький рівень продуктивності праці в сільському господарстві, були породжені відривом сільських працівників від засобів виробництва, втратою ними почуття господаря, недостатньою матеріальною заінтересованістю в результатах своєї праці, низьким рівнем механізації та автоматизації виробництва, повільним освоєнням нових технологій, низькою в багатьох підприємствах технологічною і трудовою дисципліною і за останні роки — глибокою економічною кризою.
Проте з виникненням на базі колишніх КСП нових організаційних форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності, з прийняттям важливих нормативно-правових актів, направлених на стимулювання й економічну підтримку розвитку сільськогосподарського виробництва, на селі створено значно сприятливіше соціально-економічне середовище, за якого аграрні підприємства мають можливість істотно підвищити продуктивність праці.
Для пошуку на кожному підприємстві резервів зростання продуктивності праці потрібно проаналізувати її досягнутий рівень, визначивши найважливіші фактори, які впливають на зміну останнього. Скажімо, із формули визначення річної продуктивності праці випливає, що вона може збільшуватися (зменшуватися) за рахунок зменшення (збільшення) кількості працівників, або за рахунок зміни обсягу виробництва продукції, або під одночасним впливом обох цих факторів.
Для обчислення приросту річної продуктивності праці завдяки вивільненню працівників можна скористатися формулою:
де
— приріст річної продуктивності праці
завдяки вивільненню працівників;
і
— кількість працівників відповідно в
звітному і базовому періодах.
Вплив збільшення обсягу виробництва продукції на приріст продуктивності праці визначається за формулою:
де
— приріст річної продуктивності праці
завдяки збільшенню обсягу виробництва;
і
— обсяг виробництва валової продукції
відповідно в звітному і базовому
періодах.
При аналізі трудомісткості центнера продукції потрібно пам’ятати, що рівень цього показника залежить від двох величин: урожайності культур (продуктивності тварин) і затрат живої праці на гектар посіву (голову тварин). Зміна співвідношення цих величин веде до зміни рівня трудомісткості виробництва. Варіанти такого співвідношення (табл. 9.4.) зображено знаком (+), коли зростає врожайність (продуктивність тварин) і продуктивність праці, і знаком (–), коли ці показники знижуються.
Таблиця 9.4