Завдання контролю:

• оцінка культурно-освітньої діяльності за встановленими критеріями;

• висновок про відповідність (невідповідність) культурно-освітньої діяльності вимогам, умовам надання соціально-культурних послуг;

• вчасне вжиття заходів для усунення виявлених недоліків у конкретних видах культурно-дозвільної діяльності (при організації різних культурно-дозвільних заходів).

Принципи контролю: об'єктивність, достовірність отриманої інформації, безперервність, незалежність, охоплення контролем усіх сторін культурно-дозвільної діяльності, послідовність виконання практичних рекомендацій за результатами контролю.

Функція контролю має свої особливості відносно інших функцій. Так, якщо планування ставить завдання, організація приводить культурно-дозвільну роботу в стан можливості виконання цього завдання, то контроль характеризується універсальністю стосовно культурно-дозвільної системи. Контроль покликаний постійно надавати інформацію про дійсний стан справи щодо виконання завдань.

Контроль починається з одержання інформації про дійсний стан керованого об'єкта та закінчується прийняттям рішень, які передбачають відповідну корекцію в системі культурно-дозвільної діяльності для досягнення запланованої мети. Контроль ґрунтується на принципі зворотних зв'язків, які існують за будь-якої взаємодії суб'єкта й об'єкта в системі діяльності.

Тема 4. Соціальна суть і психологічне призначення відпочинку План.

1. Система організації відпочинку як цілісний комплекс послуг, що необхідні для інтенсивного поновлення фізичних та духовних сил.

2. Основні види відпочинку.

3. Різноманітність форм відпочинку (пасивний, активний, фізичний, розумовий).

1. Система організації відпочинку як цілісний комплекс послуг, що необхідні для інтенсивного поновлення фізичних та духовних сил.

У багатьох випадках культурно-дозвіллєве середовище цілком визичається діяльністю. Прикладом такого роду може бути театраіьний спектакль з акторами на сцені, декораціями, костюмами,із залою для глядачів і т. ін. Це усе створює особливу якість певного культурно-дозвіллєвого простору. Діяльнісне освоєння людиною різних культурно-просторових ситуацій і вплив цих ситуацій на її поводження і діяльність є, мабуть, центрально" проблемою віднощення до культурно-дозвіллєвого середовища.

У певному культурно-дозвіллєвому оточенні людина поводиться по-особливому: активно переживає й оцінює це оточення, виробляє до нього емоційне відношення, зберігає в пам'яті його образи, наділяє його різними асоціаціями і символами. Людина сприймає оточення, в якому перебуває і з яким взаємодіє, у нерозривності зв'язків усієї цілісності культурно-дозвіллєвого середовища як системи. Якщо людина зосередить свою увагу на предметі мистецтва для того, щоб його оцінити, то вона свідомо, підсвідомо або несвідомо сприймає його в системі зв'язків з іншими предметами, дією, часом, який розгортається в культурно-дозвіллєвому середовищі.

Специфічними ознаками культурно-дозвіллєвого середовища є предметність і просторовість. За цими ознаками культурно-дозвіллве середовище наповнюється змістом предметних мистецтв: художнього та рекреаційного дизайну. До просторових видів мистецтв культурно-дозвіллєвого середовища відносяться: мистецтво інтер'єра, виставочне мистецтво, музейне мистецтво, мистецтво ансамблю й т. ін. Проміжне місце займають прикладні і декоративні види мистецтв, які, у свою чергу, включають такі підвиди: мистецтво свят, карнавальне мистецтво, різні святкові ходи і т. ін. До спеціалізованих утворень можуть бути віднесені пластичні мистецтва, народні мистецтва, оформлювальні мистецтва: декоративна, прикладна творчість народні й художні промисли та ремесла.

Предметно-просторове оточення в культурно-дозвіллєвій установі, яке насичене творами мистецтва і відповідає дизайнерському задуму високого художнього рівня, не може завжди являти собою культурно-дозвіллєве середовище. Щирий зміст воно здобуває лише тоді, коли людина включається в художнє життя цього предметного простору. Лише у взаємодії з людьми предмети мистецтва, усе культурно-дозвіллєве середовище ніби одухотворюється і починає жити.

Без людей, без людини, без діяльнісного початку культурно-дозвіллєве середовище являє собою неживий предметно-художній простір. Виходячи з цього, дозвіллєві програми установ культури повинні бути орієнтовані на різні форми участі людини в художньому житті. Ігрове розуміння занять, елементи театралізації, реальне або внутрішнє, духовне включення людини в хід спектаклю або концерту, емоційне переживання у виставочних залах і таке інше створюють ситуацію сюжетно-рольового поводження людини. Це дає людині можливість усвідомити, що вона може змінитися, стати кращою.

Отже, культурно-дозвіллєве середовище як самокоштовне явище являє собою органічну єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в ньому людини і несе в собі певне значеннєве навантаження. Культурно-дозвіллєве середовище є чинником активного формуючого впливу на людину. Створюючи стійке культурно-просторове середовище, дозвіллєві установи в цілому формують певне емоційне відношення до навколишнього середовища, і до діяльності людини в цілому. Таким чином, культурно-дозвіллєве середовище виступи в ролі простору для діяльності, де здійснюються переживання ціннісного стану, що виявляє собою культуру і духовні цінності. Це, в свою чергу, є основою особистості і її способу життя.

Створення культурно-дозвіллєвого середовища установами культури - це розроблення культурних, виховних програм і в кінцевому результаті - ситуацій діяльності в цьому середовищі. У цих установах предметне, культурно-дозвіллєве середовище завади повинно формуватися з урахуванням конкретних занять. Людина, знаходячись у контакті з культурними цінностями ніби переноситься в пережитий світ і в той же час зберігає (відомість своєї присутності в реальному світі.

Ще однією важливою умовою удосконалювання діяльності сучасних центрів дозвілля є знання специфічних особливостей сприйняття культурно-дозвіллєвого середовища. Сприйняття можна розглядати як почуттєвий образ зовнішніх характеристик предметів і процесів матеріального світу, що безпосередньо впливають на людину.

Гармонійність культурно-дозвіллєвого середовища зумовлюється дотриманням основних критеріїв її сприйняття й оцінок:

а) усвідомлення (людиною) себе в культурно-дозвіллєвому середовищі, здатність орієнтуватися в ньому, у його культурному значенні; самооцінка, яка виражається у відчутті спокою, упевненості, натхненності, комфорту, ідентифікації себе з естетикою даного культурно-дозвіллєвого середовища

б) власна естетична оцінка, яка спричинює почуття радості, здивівання; образ культурно-дозвіллєвого середовища, його естетичне наповнення визначає відчуття причетності не тільки до культурно-дозвіллєвого середовища, а й до зовнішнього, навколишнього середовища - будинку, міста, краю;

в) оцінювання соціальної значимості культурно-дозвіллєвого середовища включає: усвідомлення значимості історичного культурного минулого, сучасності, пам'ять про події і людей, пам'ятники культури, мистецтва, почуття гордості, поваги і самоповаги, відчуття причетності до культури, мистецтва й історії;

г) оцінка практичної зручності і психологічного комфорту, мікроклімату культурно-дозвіллєвого середовища, що, в свою чергу, формує загальне уявлення про міру взаємної відповідності (або невідповідності) рівня культури людини і культурно-дозвіллєвого середовища.

Культурно-дозвіллєві програми, які розраховані на масову аудиторію, завжди породжують різні ігрові форми поводження як наслідок сприйняття інших присутніх людей як персонажів дії. Це можуть бути групи й окремі знайомі і незнайомі люди. Самітність у публічних заходах не виключає, а скоріше підсилює рольову діяльність.

У наш час йде розвиток позитивних тенденцій по створенню культурно-дозвіллєвого середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства. Створення нових типів установ культури таких, як соціально-культурних центрів і центрів дозвілля, пов'язане з якісними змінами потреб населення. У таких установах культури з метою утворення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища повинно гарантуватися: висока якість наданих населенню культурних послуг; постійне відновлення і розширення форм дозвіллєвої діяльності; демократичність умов включення особистості в активну культурну діяльність.

Таким чином, основні функції сучасного центра дозвілля, які визначають його внутрішню структуру, безпосередньо пов'язані з феноменом культурно-дозвіллєвого середовища і можуть бути виражені такими напрямами своєї діяльності:

- організація і забезпечення умов для проведення культурного дозвілля у всій його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, інтересів і можливостей усіх груп населення;

- розроблення і поширення нових технологій дозвіллєвої діяльності, взаємодія з іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення ефективності, якості й інтенсивності роботи всієї сфери дозвілля в цілому;

- апробація, відпрацьовування і впровадження нової техніки, які розробляються промисловістю для їх використання в сфері дозвілля

- виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого дозвілля в складі клубу;

- об'єднання різних видів розважальних програм (танцювальних, атракціонних, комп'ютерних і т. п.);

- пристосування існуючих будівель, спочатку не призначених для утворення культурно-дозвіллєвого середовища: реконструкція житлових будинків, особняків, дозвіллєвих споруд, використання дворів і т. ін.;

- використання паркових зон, непроїзних вулиць, які прилягають до клубних територій;

- створення спеціалізованих клубів: туристів, молоді, любителів тварин, філателістів, нумізматів тощо, організація аматорських клубів і студій, дискотек, виставок.