5. Інформаційне забезпечення державної служби

Управлінська інформація — це частина соціальної інформації, виділена із її загального масиву за критеріями придатності до обслуговування державно-правових процесів формування і реалізації управлінських дій.

Можна виділити наступні джерела, які формують управлінську інформацію:

норми законодавчих та інших актів;

звернення громадян у державні органи щодо реалізації своїх законних інтересів і суб'єктивних прав;

обов'язкові вказівки вищестоящих державних органів (директивна управлінська інформація);

управлінська інформація про зворотні зв'язки в процесі державного управління;

проблемні, конфліктні, екстремальні та інші складні ситуації.

Методами інформаційного забезпечення державної служби є:

структурно-морфологічний метод, спрямований на пошук інформаційного забезпечення, необхідного для вирішення тієї чи іншої управлінської проблеми;

публікаційної активності, який дає змогу отримувати інформацію на основі вивчення і систематизації матеріалів, поданих у засобах масової інформації;

нагромадження первинної інформації, що базується на акумуляції документів, які визначають поточне функціонування державної установи чи організації у сфері фінансової, статистичної звітності та податкового обліку;

метод показників дає змогу отримувати інформацію на основі аналізу показників в різних типах документів, що формує певну картину про тенденції функціонування державної установи чи організації;

метод термінологічного і лексичного аналізу, який дає змогу виявити інноваційні підходи в управлінській діяльності й оцінити можливості їх ефективного запровадження в практику.

6. Контроль у системі державної служби

Контроль у системі державної служби — це сукупність форм управлінського впливу, спрямованих на забезпечення законності й стабільності суспільного порядку і державного устрою та дотримання Конституції України.

Залежно від свого функціонального призначення контроль поділяється на державний, соціальний (громадський), індивідуальний.

Державний контроль здійснюється всіма органами держави в межах своєї компетенції і полягає у забезпеченні дотримання законів та нормативних актів; в підвищенні ефективної роботи державних органів, в забезпеченні економічнішого використання державних коштів.

На державному рівні контроль поділяється на політичний, адміністративний та судовий і, відповідно, здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, виконавчими органами всіх гілок влади, судовими органами, місцевими органами, політичними організаціями, які підтримує народ.

Політичний контроль здійснюють державні органи і посадові особи, уповноважені владою. Залежно від політико-державного устрою це можуть бути або парламент і місцеві виборні органи, або політичні партії, які підтримує народ.

Адміністративний контроль здійснюють виконавчі органи всіх гілок влади. Як правило, тут реалізується контроль вищих посадових осіб за діями осіб підлеглих; створюються інспекції і наглядові органи, які аналізують виконання законів та нормативних актів, вивчають ефективність і якість адміністративної діяльності.

Судовий контроль здійснюють всі суди України — Конституційний, Верховний, суди загальної компетенції, спеціалізовані суди. Вони розглядають: протести органів державної влади про визнання незаконними актів управління; справи про злочини працівників державного апарату; вимоги про визнання недійсним и актів державних органів, які порушують права та інтереси громадян і організацій тощо.

Соціальний контроль здійснює суспільство через діяльність громадських рухів та організацій, засоби масової інформації, звернення, листи та заяви громадян.

Індивідуальний контроль у системі державної служби спрямований на підвищення відповідальності державних службовців за виконання покладених на них посадових обов'язків.

За формами реалізації контроль у системі державної служби проявляється через:

• негативну форму (санкції);

• позитивну форму (стимулювання певної поведінки державних службовців).

Принципами проведення контролю в системі державної служби є: безперервність, регулярність, систематичність, своєчасність, повнота, об'єктивність, оперативність, дієвість, гласність, здійснення на всіх етапах управлінської діяльності.