Л е к ц і я 6

Екосистеми. Біогеоценози.

1. Поняття про екосистему та біогеоценоз.

2. Обмін речовин та потік енергії в екосистемі.

3. Біологічна продуктивність.

4. Динаміка угруповань. Сукцесії.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Г.О.Білявський та ін. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995, с. 25-64, 89-102.

2. Н.М. Чернова, О.М. Билова. Екологія. С. 174-229.

3. Н.О. Пустовіт, З.Н. Плечова. Екологічні задачі, ігри та вікторини. – К: Наукова думка, 1995, с. 12-14, с. 47.

4. М’якушко В.К., Вольвач Ф.В. Екологія. – К.: Рад. шк. 1984, 15-62, с. 97-158.

5. Г.В. Ковальчук. Зоологія з основами екології. с. 8-10.

1. Поняття про екосистему та біогеоценоз.

Угруповання організмів поєднані з неорганічним середовищем найтіснішими матеріально-енергетичними зв’язками. Рослини можуть існувати тільки за рахунок постійного надходження в них вуглекислого газу, води, кисню, мінеральних солей. Гетеротрофи живуть за рахунок автотрофів, але теж потребують кисню і води. Запасів неорганічних сполук, необхідних для підтримання життєдіяльності організмів, вистачило б ненадовго, якщо б ці запаси не відновлювались. Біогенні елементи повертаються у середовище внаслідок дихання, дефекації, розкладання трупів і рослинних решток. Отже, угруповання утворює з неорганічним середовищем певну систему, в якій потік атомів замикається як кругообіг.

Будь-яку сукупність організмів і неорганічних компонентів, в якій може здійснюватись кругообіг речовин називають екосистемою.

Поняття екосистеми було введено в наукову літературу англійським ботаніком О. Тенслі у 1935 році. За О. Тенслі, екосистема – це "сукупність комплексів організмів з комплексом фізичних факторів, що їх оточують, тобто факторів місця проживання в широкому розумінні". Аналогічні визначення екосистеми знаходимо у К. Віллі, Детьє, Р. Уайтеккера, Ю. Одума та ін.

О Тенслі підкреслював, що при такому підході неорганічні і органічні фактори виступають як рівноправні компоненти і ми не можемо відділити організм від конкретного середовища, що оточує їх. О Тенслі розглядав екосистеми як основні одиниці природи на поверхні Землі, хоча вони й не мають визначеного обсягу і можуть охоплювати простір будь-якої відстані.

Вчення про біогеоценози.

Майже одночасно з розвитком концепції екосистеми розвивається вчення про біогеоценоз. Вперше висловив думку про наявність в природі біогеоценозів академік В. М. Сукачов у 1940 р.

Аналізуючи закономірності розвитку лісових природних угруповань, В. М. Сукачов дійшов висновку, що в природі існують системи, які об’єднують біотичні та абіотичні компоненти. Ці системи приурочені до певної території, що називається екотопом. Єдність біоценозу і екотопу створює природний комплекс, який В. М. Сукачов назвав біогеоценозом.

За визначенням В. М. Сукачова, біогеоценоз – це сукупність на певній території земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, ґрунту, рослинності, тваринного світу і мікроорганізмів) із своєю специфікою взаємодії її компонентів із визначеним топом обміну речовиною та енергії їх між собою та іншими явищами природи, що є внутрішньою суперечливою діалектичною єдністю, яка перебуває в постійному русі й розвитку.

"Екосистема" і "біогеоценоз" – близькі за своєю суттю поняття, однак якщо перше з них придатне для позначення систем, які забезпечують кругообіг будь-якого рангу, то "біогеоценоз" – поняття територіальне і вживається для позначення ділянок суші, зайнятих певними одиницями рослинного покриву – фітоценозами. Наука про біогеоценози – біогеоценологія. В.М. Сукачов дав таку схему будови біогеоценозу. Основні компоненти – біоценоз і екотоп.

Екосистеми бувають:

І – суходільні (діброва, тайга, луки);

– водні (озеро, річка, море);

ІІ – природні;

– антропоекосистеми (агросистеми);

ІІІ – мікросистеми;

– мезосистеми (луки, болота…);

– макросистеми (тайга, тундра, степ).