6.8. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про використані джерела і розміщується після висновків. Такий список складає одну із суттєвих частин дипломної роботи, що свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження.

Список використаних джерел формується одним із таких способів:

– у порядку появи посилань у тексті;

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

– у хронологічному порядку.

Усі джерела повинні мати порядковий номер. Опис іноземних видань здійснюється мовою тексту видання (мовою оригіналу).

Відомості про використані джерела, включені до списку, необхідно

складати відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, державного та міжнародних стандартів:

1. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання [Текст] : (ГОСТ 7.1—2003, IDT) : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — Чинний з 2007—07—01. — К. : Держспоживстандарт України, 2007. — ІІІ, 47 с. ; 29 см. — (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи) (Національний стандарт України).

2. Библиографическая запись [Текст] : Основные стандарты / сост. А. А. Джиго [и др.] ; Рос. кн. палата. — М. : [б. и.], 2006. — С. 93—127.

3. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1—84. — Введ. 01.01.86. — М. : Гос. ком. СССР по стандартам, 1987. — 72 с., включ. обл.; 20 см. — (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

4. Составление библиографической записи на книги и брошюры [Текст] : инструкция / Рос. кн. палата. — М. : [б. и.], 2004. — 150 с.

Взірець подання інформації про джерела у списку використаних джерел наведено у додатку Р.

6.9. Додатки

Додатки оформляються як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. При цьому посередині рядка над заголовком маленькими літерами з першої великої пишуть слово “Додаток” і велику літеру, що позначає додаток (наприклад: Додаток А).

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Текст кожного додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатку А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатку В.

У разі якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому кутку зазначається «Продовження додатку…».

Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння розміщенні в додатках, слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку (наприклад: рис. В.3 – третій рисунок додатку В; табл. Б.2 – друга таблиця додатку Б; формула (Д.1) – перша формула додатку Д).

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.