Діагностика затримки психічного розвитку в дітей та особливості корекційно-виховної роботи з ними

Відрізнити дитину з затримкою психічного розвит­ку від розумово відсталої — нелегка справа, яка під силу лише компетентним спеціалістам. Педагогам масових до­шкільних установ та початкових класів загальноосвітніх шкіл досить часто доводиться мати справу з діть­ми із затримкою психічного розвитку. Тому слід враховувати виявлені в спеціальних дослідженнях особливості їх психічної діяльності та специфіку оволодіння ними шкільними дисциплінами.

Передусім пригадаймо основні показники затрим­ки психічного розвитку дитини, які відрізняють дітей цієї категорії від нормальних, а саме:

• знижена працездатність, швидка втомлюваність;

• уповільненість сприймання та переробки інформа­ції, навіть при сенсорному її сприйманні;

• обмеженість кола загальних життєвих уявлень;

• збіднений словниковий запас; наявність окремих недоліків вимови, хоча в цілому мовлення не має грубих порушень лексики та граматичної будови;

• переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнян­ням, синтезом, узагальненням, встановленням логіч­них зв'язків у інформації, введеній словесно);

• погана пам'ять, невміння використовувати допо­міжні засоби при запам'ятовуванні матеріалу;

• знижений рівень самоконтролю, критичності, мис­лення;

• незрілість емоційно-вольової сфери;

• недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової.

Звичайно, всі ці недоліки характерні й для розумо­во відсталих дітей, але порівняно з дітьми із затрим­кою психічного розвитку в олігофренів вони виражені більш явно і мають певну якісну специфіку.

Вже згадувалось, що на відміну від розумово від­сталих дітей при затримках психічного розвитку ди­тина значно краще використовує сторонню допомогу. Тому при. медико-педагогічному обстеженні для диференціальної діагностики затримок психічного розвит­ку найпоказовішим є метод навчального експерименту. Особливості його полягають у тому, що спочатку об­стежуваній дитині пропонують виконати завдання са­мостійно, а потім послідовно надають певні «порції» педагогічної допомоги. Діагностичним показником є те, скільки таких «порцій» знадобиться дитині, щоб успішно впоратися із завданням. При цьому аналізу­ють якісний бік діяльності: її усвідомленість, довіль­ність, цілеспрямованість, ставлення до допомоги.

Наприклад, у ході дослідження дитині пропонува­лося самостійно проаналізувати й описати об'єкт, що має щонайменше 20 ознак. Дитина з нормальним роз­витком при цьому називала принаймні 12 з них; розу­мово відстала — десь 4—5, а дитина з затримкою пси­хічного розвитку — 6—7. Далі досліджуваній дитині надавалася допомога: пояснювався принцип виконан­ня завдання, використовувався інструктаж при вико­нанні аналогічного завдання. Виконуючи контрольне завдання після одержання педагогічної допомоги, діти з затримкою психічного розвитку виділили вже до 10—11 ознак (тобто майже наблизились до показ­ників нормальних дітей при самостійному виконанні завдання), тоді як результати дітей-олігофренів прак­тично не змінились: вони виділили 5—6 ознак (дос­лідження В. І. Лубовського¹).

За принципом навчального експерименту здійсню­ється й обстеження наявних у дитини шкільних нави­чок. Так, діти з затримкою психічного розвитку стика­ються з труднощами при оволодінні складом числа, лічбою з переходом через десяток, розв'язанні арифме­тичних задач, особливо якщо умову подано у незви­чному оформленні. Проте на відміну від розумово відсталих дітей вони досить швидко і правильно ви­конують відповідні завдання, сприймаючи спеціаль­ну педагогічну допомогу.

Їхні показники зростають також при виконанні ді­агностичних завдань на перевірку навичок читання і розуміння тексту. Тут навіть незначна допомога у ви­гляді навідного запитання дозволяє дитині із затрим­кою розвитку правильно встановити логічний (напри­клад, нескладний причиново-наслідковий) зв'язок між подіями, про які повідомляється в тексті, і передати його у власному переказі, тоді як розумово відсталі діти, як правило, і за, такої умови зробити цього не­спроможні. До того ж, у порівнянні з олігофренами діти з затримкою психічного розвитку, навіть при ни­зькому рівні сформованості техніки читання майже завжди намагаються зрозуміти текст, з власної іні­ціативи повторно прочитуючи його.

Отже, при обстеженні дитини з метою розпізнан­ня затримки психічного розвитку від розумової відста­лості обов'язково звертають увагу на позитивні риси, наявні у дітей першої категорії: кращу здатність до використання зовнішньої допомоги, пристосування ви­робленого способу виконання завдання до нових умов, аналогічних ситуацій, більш продуктивну, усвідомле­ну та цілеспрямовану діяльність тощо.

Якщо в дитини виявлено затримку психічного роз­витку, її направляють до школи чи класу спеціально­го типу. Це має велике практичне значення: створен­ня адекватних педагогічних, лікувальних та охоронних умов, які відповідають особливостям стану здоров'я та розвитку дитини, допомагає боротися з шкільною неуспішністю, запобігає виникненню вторинних ускладнень розвитку, зокрема негативних рис характеру, які певною мірою відбиваються на соціальній поведінці особистості.

У спеціальних школах для дітей цієї категорії ство­рено систему лікування та профілактики погіршення їхнього здоров'я, застосовується щадний медико-педагогічний режим, санітарно-гігієнічний контроль умов навчання, праці, відпочинку учнів. Зокрема, для учнів молодших класів передбачено обов'язковий денний сон (а за рекомендацією лікаря і для окремих старшоклас­ників), під час уроку проводяться фізкультурні пау­зи тощо.

Хоча зміст навчання в спецшколах для дітей із затримкою психічного розвитку базується на програ­мах масової школи, навчальний процес має свої особ­ливості: значна увага приділяється пропедевтичним періодам, протягом яких учнів готують до вивчення наступного матеріалу з основних предметів, збагачу­ють досвід, усувають прогалини в знаннях, навичках організації та здійснення навчальної діяльності; по­мітне місце відведено спеціальним урокам повторен­ня, що сприяє кращому засвоєнню знань, а це є особ­ливо важливим, якщо враховувати послаблену пам'ять дітей цієї категорії; передбачено додаткові спеціальні корекційні заняття для усунення недоліків мовного чи фізичного розвитку, моторної сфери.

Корекційна робота ведеться на кожному уроці. Во­на здійснюється на основі ґрунтовного вивчення особ­ливостей дітей з різними типами затримки психічного розвитку, диференційованого та глибоко індивідуаль­ного підходу до кожного з них з урахуванням цих особ­ливостей.

Важливою вимогою до корекційної роботи в шко­лах цього типу є запобігання виникнення втоми, для чого використовують педагогічні засоби та методичні прийоми, як подання навчального матеріалу невеликими дозами, чергування розумових та практич­них видів діяльності, використання цікавого дидактич­ного матеріалу, яскравої наочності, проведення фізкультпауз, активізація та формування пізнавальних інтересів дітей, їхньої мислительної діяльності, зокре­ма введенням в урок ігрових моментів тощо.

Неабияку роль у корекційній роботі відіграє за­охочення дитини навіть за найменші успіхи, педагогіч­ний такт, уважність та доброзичливість з боку вчителів та вихователів, готовність прийти на допомогу, на­полегливе формування в учнів впевненості у власних можливостях.

Особливу увагу слід приділяти озброєнню дітей уміннями користуватися узагальненими способами ви­конання навчальної діяльності, що дає їм змогу здій­снити її більш самостійно та ефективно, одержуючи задоволення від зростання успіхів у своїх шкільних справах.

Більш ніж десятирічний досвід роботи спеціаль­них шкіл для дітей з затримкою психічного розвитку в Україні свідчить, що функціонування цього типу нав­чальних закладів є досить ефективним: учні, які після певного періоду спеціального корекційно спрямова­ного навчання в них повертаються до масової школи (на підставі рішення педагогічної ради школи за учас­тю медичних працівників після закінчення дитиною початкової спеціальної школи), успішно продовжують навчання в середніх та старших класах за звичайних умов. Ті, у кого спостерігаються глибокі та стійкі фор­ми затримки психічного розвитку, продовжують на­вчання у 4—8-х класах спеціальної школи, здобуваю­чи восьмирічну освіту, а після її закінчення досить успішно адаптуються в суспільстві.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте поняття мовленнєвого порушення.

2. Які сторони мовленнєвого розвитку можуть бути порушені у дітей?

Розкажіть про причини таких порушень.

3. У чому полягає принцип системного підходу до мовленнєвих порушень?

4. Обгрунтуйте вплив мовленнєвих порушень на хід розвитку ди­тини.

5. Назвіть різні типи недорозвинення мовлення.

6. Дайте визначення клініко-психологічної класифікації порушень мовлення.

7. Назвіть види мовленнєвих порушень, використовуючи клініко- психологічну класифікацію.

8. Дайте визначення психолого-педагогічної класифікації та наведіть приклади порушень мовлення згідно з нею.

9. Назвіть основні види логопедичної допомоги.

10. Дайте визначення розумової відсталості.

11. Чим відрізняється олігофренія від інших категорій розу­мової відсталості?

12. Схарактеризуйте основні особливості психічного розвитку дітей-олігофренів,

13. Які ви знаєте форми олігофренії? Що спільного та які якісні відмінності між ними?

14. Як поділяють олігофренів за глибиною інтелектуального дефекту? Чим відрізняється імбецильність від ідіотії?

15. Чому в дітей, у яких розумова відсталість виникла на більш пізніх етапах життя, інтелектуальний розвиток дещо ви­щий, ніж в олігофренів? Назвіть такі категорії розумової від­сталості.

16. На що принципово важливо звернути увагу в роботі з розумово відсталими дітьми з психічними захворюваннями, такими, як епілепсія, шизофренія тощо?

17. Назвіть та обгрунтуйте основні вимоги до корекційної роботи з дітьми-олігофренами.

18. Придумайте 1—2 приклади на кожний вид пізнавальних завдань, які найбільш корисні для корекції інтелектуального розвитку розумово відсталих дітей.

19. Чому діти із затримкою психічного розвитку потребують спеціальних умов навчання?

20. Назвіть основні причини затримки психічного розвитку дитини.

21. Чим схожі і чим відрізняються діти з психофізичним ін­фантилізмом від дітей-астеніків?

22. Схарактеризуйте розвиток дитини з ускладненою фор­мою інфантилізму.

23. Яка основна риса пізнавальної діяльності дітей з асте­нічними станами? Які особливості їхнього розвитку виникають як вторинні ознаки?

24. Чим діти із затримкою психічного розвитку схожі, а чим принципово відрізняються від розумово відсталих?

25. Дайте психолого-педагогічне обгрунтування головних вимог до проведення навчальної та корекційно-виховної роботи з учнями із затримкою психічного розвитку.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Власова Т. А., Певзнер М. С. О детях с отклонениями в развитии.—М., 1983.—

С. 17—29, 25—31, 37—46.

Д е т и с задержкой психического развития / Под ред. Т. А. Власовой, В. И.,

Лубовского, Н. А. Цыпиной.— М., 1984.

Дульнев Г. М. Учебно-воспитательная работа во вспомогательной школе.— М., 1981.

Ерєменко Й. Г. Олигофренопедагогика.— К., 1985.

Катаева А. А., Стребелева Е. А. Дошкольная олигофренопедагогика.— М., 1988.

Коберник Г. Н., Синев В. Н. Введение в специальность «Дефектология».— К., 1984.

Корррекционное обучение й воспитание детей с нарушениями слуха и речи: Сб. науч. трудов,— К., 1989.

Лапшин В. А., Пузанов Б. П. Основи дефектологии.—М„ 1990.

Логопедия/ Под ред, Л. С. Волковой.— М., 1989.

Обучение детей с задержкой психического развития: По-собие для учителей / Под ред. Т. А. Власовой.— М., 1981.

Основи спеціальної дидактики: 2-е вид. / За ред. І. Г. Єре­менка.—К., 1986.

Основи теории и практики логопедии / Под ред. Р. Е. Левиной.— М., 1968.

Правдина О. В. Логопедия.— М., 1973.

Расстройства речи у детей й подростков / Под ред. С. С. Ляпидевского.— М., 1969.

Рубинштейн С. Я. Психология умственно отсталого школьника.— М., 1986.

Стадненко Н. М. Особенности мышления учащихся вспомогательной школы.— К., 1980.

Розділ 4. ДІТИ З КОМПЛЕКСНИМИ