Питання для самостійного опрацювання

1. Встановлення міжнародної підсудності.

2. Міжнародна підсудність та судовий імунітет.

3. Надання правової допомоги за національним законодавством різних країн світу.

4. Надання правової допомоги за міжнародними договорами.

5. Визнання та виконання судових рішень за законодавством і міжнародними договорами України.

6. Конвенція ООН, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (05.10.1961 р.).

7. Правове регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражу на території України.

8. Правове регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражу за законодавством різних країн світу.

9. Вимоги до арбітражної угоди.

10. Арбітражний розгляд інвестиційних спорів.

11. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р.

12. Угода (1992 р.) про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здій­сненням господарської діяльності (СНД).

Теми рефератів та доповідей:

1. Статус іноземних громадян у цивільному процесі.

2. Процесуальний статус іноземної держави.

3. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно–пра­вових актах України.

4. Питання визнання та виконання іноземних судових рішень.

5. Міжнародно–правова регламентація постійно діючих міжнарод­них арбітражів.

6. Міжнародно–правова регламентація арбітражів аd hос.

Індивідуальна робота до теми 8 – 1 година

1. Нотаріальні дії в міжнародному приватному праві.

2. Правове регулювання міжнародного комерційного арбітражу в Австрії.

Завдання до модульного контролю № 2 з дисципліни «Міжнародне приватне право» для студентів ііі курсу

ВАРІАНТ 1

Завдання 1. Теоретичне питання:

Як визначається право країни, що підлягає застосуванню до зовнішньоторговельного контракту?

Завдання 2. Тестові завдання.

1. Сутність процесу уніфікації полягає:

1. в створенні норм, які є міжнародними за своїм характером;

2. у наданні пріоритету застосування норм національного законодавства;

3. у наданні пріоритету застосування норм іноземного законодавства.

2. Без необхідності одержання дозволу на роботу трудову діяльність на території України можуть здійснювати:

1. запрошені іноземні викладачі;

2. іноземні військовослужбовці;

3. іноземні релігійні місіонери;

4. іноземні інженери, що володіють високою кваліфікацією.

3. Судове доручення – це:

1. запит, адресований сторонам, з вимогою надати інформацію про наявність іноземного права;

2. запит, адресований експертові, із проханням про проведення експертизи;

3. запит, адресований судам іноземної держави, із проханням про впровадження процесуальних дій.

4. У випадку, якщо одна зі сторін не призначає арбітра, ці функції

виконуються:

1. іншою стороною;

2. Президентом ТПП;

3. державним господарським судом;

4. міжнародним комерційним арбітражним судом.

5. Відповідно до Віденської конвенції 1980 р. ризик за товар переходить

на покупця в момент:

1. перетинання товаром кордону;

2. передачі товару перевізникові;

3. передачі товару покупцеві;

4. оплати товару.

6. Дозвіл на роботу іноземному громадянинові не видається, якщо він:

1. виступає за насильницьку зміну основ конституційного ладу;

2. не знає українську мову;

3. не має диплома про середню освіту;

4. приїхав з держави, з якою в України відсутні дипломатичні відносини.

7. Український господарський суд має право прийняти до розгляду спір за участю іноземної особи, якщо:

1. суперечка виникла з договору, по якому виконання повинне мати місце або мало місце на території України;

2. суперечка виникла з договору, укладеного на території України;

3. суперечка виникла з договору, у якому український суб'єкт права є

продавцем;

4. суперечка виникла з договору, у якому відповідач у справі має місце проживання в Україні.

8. При тлумаченні Віденської конвенції 1980 р. слід враховувати необхідність:

1. досягнення рішення, найбільш наближеного до рішення, що запропоноване національним цивільним законодавством;

2. забезпечення балансу інтересів сторін;

3. сприяння досягненню однаковості в її застосуванні.

9. Без необхідності одержання дозволу на роботу трудову діяльність можуть здійснювати:

1. журналісти;

2. релігійні проповідники;

3. спортсмени українських спортивних клубів;

4. льотний склад цивільної авіації.

10. У випадку заперечування компетенції міжнародного комерційного

арбітражного суду дане питання вирішується:

1. сторонами;

2. Президентом ТПП;

3. державним арбітражним судом;

4. міжнародним комерційним арбітражним судом.

11. Закон постійного місця проживання використовується для визначення

дієздатності:

1. громадян України;

2. іноземних громадян;

3. осіб без громадянства.

12. Консульський шлюб – це:

1. шлюб, укладений між консулом Римської імперії й жінкою із плебейського роду;

2. шлюб, укладений співробітником консульської установи;

3. шлюб, укладений у консульстві.

13. У сфері приватного права регулюються відносини між:

1. фізичними особами;

2. юридичними особами та державою;

3. фізичними та юридичними особами.

14. Закон України «Про міжнародне приватне право» закріплює, що зміст

правочину може регулюватися:

1. правом, яке обрано сторонами;

2. правом держави суду;

3. правом держави місця вчинення правочину.

15. «Конституцією» міжнародного торговельного права вважається:

1. Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.;

2. Гаазька конвенція 1955 р. про право, застосовне до міжнародної купівлі-продажу товарів;

3. Гаазька конвенція 1964 р. про уніфікований закон щодо укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів.

ВАРІАНТ № 2

Завдання 1. Теоретичне питання:

Які основні колізійні питання виникають при спадкуванні за сучасним МПП?

Завдання 2. Тестові завдання.

1. Для засвідчення дійсності інформації про іноземне право застосовується:

1. процедура апостилю;

2. процедура консульської легалізації;

3. процедура нотаріального засвідчення;

4. процедура видачі аффідавіта.

2. Укладення шлюбу з іноземною особою на території України

регулюється в такий спосіб:

1. умови вступу в шлюб визначаються законодавством громадянства чоловіка, а форма – законодавством громадянства дружини;

2. умови й форма укладення шлюбу регулюються законодавством України;

3. умови укладення шлюбу регулюються законом громадянства для кожного, хто укладає шлюб, а форма – законодавством України.

3. До виняткової компетенції українських судів відносяться:

1. суперечки за участю українських юридичних осіб;

2. суперечки по угодах, укладеним на території України;

3. суперечки відносно нерухомості, що перебуває на території України.

4. Відповідно до Віденської конвенції 1980 р. покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо не дає повідомлення про характер такої невідповідності:

1. у розумний строк;

2. у строк, встановлений у договорі;

3. в 3-місячний строк.

5. Колізійні норми, що регулюють трудові відносини за участю іноземців, містяться в:

1. ЦК України;

2. КЗпП України;

3. ЦК України і КЗпП України;

4. Законі України «Про міжнародне приватне право».

6. Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів розроблена і прийнята в рамках:

1. УНІДРУА;

2. Гаазької конференції по міжнародному приватному праву;

3. ЮНСІТРАЛ;

4. 20-ї конференції Російської асоціації міжнародного права.

7. Lex mercatoria – це:

1. кодекс МПрП Італії;

2. особлива теорія, присвячена розвитку джерел МПрП;

3. особлива галузь права, яка регулює торгові відносини між

комерсантами.

8. Термін «комерційне підприємство» у міжнародному приватному праві

означає:

1. комерційну організацію – суб'єкт цивільного права;

2. основне місце здійснення ділових операцій;

3. підприємство як об'єкт цивільних прав (майновий комплекс).

9. Дозвіл на роботу видається:

1. органами опіки й піклування;

2. органами, що займаються питаннями зайнятості населення;

3. органами Міністерства закордонних справ України;

4. органами внутрішніх справ.

10. Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів не застосовується до договорів купівлі-продажу:

1. з аукціону;

2. товарів, які призначені для перепродажу їх для іншої іноземної особи;

3. матеріалів військового призначення;

4. сировини, яка призначена для виробництва суден водного транспорту.

11. МОП – це:

1. міжнародна організація працівників;

2. міжнародна охорона праці;

3. міжнародна організація праці;

4. Міністерство охорони праці.

12. У виконанні іноземного судового рішення може бути відмовлено, якщо:

1. минули строки давності пред'явлення рішення до виконання;

2. виконання рішення спричинить значні фінансові витрати;

3. виконання рішення спричинить банкрутство української юридичної особи;

4. іноземна держава, на території якого винесене рішення, не є учасником Нью-Йоркської конвенції 1958 р. про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень.

13. Українське законодавство закріплює, що умови зовнішньоторговельного контракту підпорядковуються:

1. закону місця укладення договору;

2. закону держави продавця;

3. закону місця виконання договору.

14. Українське законодавство закріплює, що позовна давність визначається:

1. правом держави місця укладення договору;

2. правом, яке застосовується для визначення прав та обов’язків, учасників відповідних відносин;

3. Конвенцією про позовну давність 1974 року.

15. Українське законодавство закріплює, що до зобов’язань про відшкодування шкоди застосовується:

1. право держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди;

2. право держави постраждалої сторони;

3. право держави, громадянином якої заподіяна шкода.

ВАРІАНТ № 3

Завдання 1. Теоретичне питання:

У чому полягають особливості правового регулювання питань праці мігрантів у МПП?

Завдання 2. Тестові завдання.

1. Головним органом, що сприяє вітчизняному суду у встановленні змісту

іноземного права, є:

1. Міністерство юстиції України;

2. ВАС України;

3. МЗС України;

4. ТПП України.

2. «Застереження Кальво» - це:

1. умова договору про неможливість звернення особи за дипломатичним захистом;

2. умова договору про нерозповсюдження на юридичну особу нового законодавства, що погіршує його положення;

3. умова договору про страхування товару на час його перебування в дорозі.

3. Відповідно до Віденської конвенції 1980 р. допускається наступна форма договору міжнародної купівлі-продажу товарів:

1. усна;

2. письмова;

3. нотаріальна;

4. кожна.

4. Міжнародний комерційний арбітраж – це:

1. державне утворення;

2. судова палата з розгляду цивільних справ;

3. господарський суд;

4. третейський суд як різновид юрисдикційних органів, які вправі вирішувати спори.

5. Особисті немайнові права подружжя регулюються по загальному правилу:

1. правом держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про їх захист;

2. законодавством України;

3. правом держави їхнього спільного місця проживання;

4. правом держави місця реєстрації шлюбу.

6. В Україні основні функції по апостилю здійснює:

1. МЗС України;

2. ТПП України;

3. МВС України;

4. Міністерство юстиції України.

7. Арбітраж ad hoc – це:

1. разовий арбітраж;

2. постійно діючий арбітраж;

3. арбітраж, що діє за кордоном;

4. арбітраж, не зв'язаний нормами права.

8. Відповідно до Віденської конвенції 1980 р. покупець може вимагати замінити товар, коли:

1. відмовляється від відшкодування збитків;

2. мало місце істотне порушення договору;

3. продавцеві був призначений розумний строк для виконання обов’язків і продавець не скористався ним.

9. За загальним правилом права й обов'язки батьків і дітей, у тому числі обов'язок батьків по утримуванню дітей, визначаються законодавством держави:

1. громадянства дитини;

2. місця проживання дитини;

3. спільного місця проживання батьків і дітей.

10. Міжнародний комерційний арбітраж – це:

1. державний арбітражний суд, що розглядає зовнішньоекономічні спори;

2. третейський суд, що спеціалізується на зовнішньоекономічних спорах;

3. особливий досудовий порядок вирішення спорів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

4. міжнародний судовий орган – спеціалізована установа ООН.

11. Розірвання шлюбу з іноземною особою на території України регулюється в такий спосіб:

1. порядок і умови розірвання шлюбу визначаються законодавством України;

2. умови розірвання шлюбу для кожної з осіб, що розривають шлюб, визначаються за законами їхнього громадянства, а порядок –законодавством України;

3. умови розлучення регулюються тим законом, що обере подружжя як таке, що застосовується.

12. Питання про виконання іноземного судового рішення розглядаються:

1. судами загальної юрисдикції;

2. арбітражними судами України;

3. судами загальної юрисдикції й арбітражними судами України.

13. По українському праву відносини спадкоємства визначаються:

1. по праву місця знаходження спадкового майна;

2. по праву останнього місця проживання спадкодавця;

3. по праву громадянства спадкодавця;

4. по праву громадянства спадкоємця.

14. Рішення міжнародного комерційного арбітражу виконуються на підставі:

1. Гаазької конвенції 1954 р. з деяких питань громадянського процесу;

2. Нью-Йоркської конвенції 1958 р. про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень;

3. договорів про правову допомогу;

4. міжнародно-правового звичаю.

15. До трудових відносин за національним законодавством України застосовується:

1. право держави роботодавця;

2. право держави, у якій виконується робота;

3. право держави, місця укладення контракту.

ВАРІАНТ № 4

Завдання 1. Теоретичне питання:

Як класифікуються і які конкретно вимоги стосовно укладення шлюбу у МПП?

Завдання 2. Тестові завдання.

1. Шлюб між громадянином України та іноземцем, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні:

1. за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу;

2. за умови додержання щодо громадянина України форми укладення шлюбу;

3. за умови додержання вимог національного законодавства держави місця реєстрації шлюбу щодо підстав недійсності шлюбу.

2. Іноземне право повинне бути встановлене судом:

1. у розумний строк;

2. в 2-місячний строк;

3. в 6-місячний строк;

4. вимоги на термін установлення іноземного права законодавством України не передбачені.

3. За загальним правилом трудові відносини іноземців регулюються:

1. особистим законом роботодавця;

2. правом держави місця здійснення трудової діяльності;

3. особистим законом працівника;

4. правом держави місця укладення трудового договору.

4. Апостилюванню підлягають:

1. паспорти;

2. договори;

3. митні декларації;

4. документи про утворення юридичних осіб.

5. Виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу здійснюється в Україні за допомогою:

1. судів загальної юрисдикції;

2. Вищого господарського суду України;

3. Конституційного суду України;

4. митних органів.

6. Міжнародний цивільний процес – це:

1. інститут МПрП, що регулює питання розгляду суперечок за участю іноземних осіб;

2. процес розгляду справи в міжнародній судовій установі (наприклад, Міжнародному суді ООН);

3. сукупність міжнародно-правових норм, що регулюють процесуальні відносини.

7. Арбітражна угода повинна бути укладена в:

1. усній формі;

2. простій письмовій формі;

3. нотаріальній формі.

8. Яким моментом обмежує законодавець можливість сторін обрати право для регулювання відносин по договору:

1. моментом подачі позовної заяви;

2. моментом здійснення першої заяви стосовно спору;

3. моментом виникнення спору;

4. моментом винесення судового рішення;

5. ніяк не обмежує.

9. Встановлення й оспорювання батьківства (материнства) визначаються законодавством держави:

1. громадянства батька;

2. громадянства матері;

3. громадянства дитини.

10. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів, укладений російською й білоруською організаціями, регулюється:

1. правом держави місця знаходження сторони, чиє виконання має вирішальне значення;

2. правом держави місця виконання договору;

3. правом держави місця знаходження відповідача;

4. правом держави місця здійснення угоди.

11. Іноземний громадянин має право здійснювати трудову діяльність при наявності:

1. дозволу на роботу;

2. свідоцтва на право здійснення індивідуальної підприємницької діяльності;

3. апостильованного документа про освіту.

12. Відповідно до Віденської конвенції 1980 р. договір міжнародної купівлі-продажу товарів вважається укладеним у момент:

1. відправлення оферти;

2. одержання оферти;

3. направлення акцепту;

4. одержання акцепту.

13. Усиновлення на території України регулюється:

1. правом держави громадянства усиновителя;

2. правом держави громадянства усиновленого;

3. правом держави громадянства усиновителя та усиновленого;

4. правом держави громадянства усиновленого й законодавством України.

14. У спеціальному посвідченні не мають потреби документи:

1. видані в державах-членах СНД;

2. видані іноземними правоохоронними органами;

3. скріплені гербовою печаткою;

4. з нотаріально завіреним перекладом на українську мову.

15. Підсудність судам України є виключною, якщо:

1. на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження;

2. шкоду було завдано на території України у справах про відшкодування шкоди;

3. у справі, яка стосується правовідносин між батьками та дітьми, обидві сторони мають місце проживання в Україні.

ВАРІАНТ № 5

Завдання 1. Теоретичне питання:

Що слід розуміти під міжнародним цивільним процесом і яким чином встановлюється міжнародна підсудність у сучасному МПП?

Завдання 2. Тестові завдання.

1. За національним законодавством зовнішньоекономічна угода повинна бути укладена в наступній формі:

1. усній;

2. письмовій;

3. нотаріальній.

2. Шлюби між іноземцями, укладені за межами України, визнаються дійсними в Україні, якщо вони відповідають:

1. особистому закону подружжя;

2. праву місця укладення шлюбу;

3. праву України.

3. Спадкові відносини регулюються:

1. правом держави, в якій складено заповіт;

2. правом держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання;

3. правом держави, в якій знаходиться рухоме майно спадкодавця.

4. При укладенні шлюбного договору подружжя:

1. може обрати право, яке буде застосовуватись;

2. не може обрати право, яке буде застосовуватись;

3. може обрати право, яке буде застосовуватись, за умови, що воно не буде порушувати права дружини.

5. Встановлення батьківства визначається:

1. особистим законом дитини;

2. особистим законом батька;

3. особистим законом дитини на момент її народження;

4. особистим законом матері дитини.

6. Визначення зовнішньоторговельного договору вміщено:

1. у Цивільному кодексі;

2. у Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.;

3. у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

4. визначення відсутнє в національному законодавстві України.

7. Специфічною умовою зовнішньоекономічних угод є:

1. умова про ціну;

2. пророгаційна угода;

3. базисні умови поставки.

8. Справи про іноземне усиновлення розглядаються в Україні:

1. світовими суддями;

2. судами загальної юрисдикції України;

3. Верховним судом України.

9. Апостилювання здійснюється на підставі:

1. конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р.;

2. Гаазької конвенції з питань цивільного процесу 1954 р.;

3. угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних з здійсненням господарської діяльності, 1992 р.;

4. Гаазької конвенції про одержання за кордоном доказів по цивільних і торговельних справах 1970 р.

10. У випадку наявності угоди про розгляд суперечки третейським судом державний господарський суд:

1. залишає позовну заяву без розгляду;

2. припиняє провадження по справі;

3. розглядає справу по суті.

11. Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів не регулює:

1. форму договору;

2. питання недійсності договору;

3. форс-мажорні обставини.

12. Форма заповіту, складеного за кордоном, у відношенні майна, що перебуває в Україні, визначається:

1. українським правом;

2. загальними принципами права й справедливості;

3. правом держави місця складання заповіту або українським правом.

13. Нормативною підставою виконання рішень іноземних державних судів є:

1. Гаазька конвенція 1954 р. з деяких питань цивільного процесу;

2. Нью-Йоркська конвенція 1958 р. про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень;

3. договір про правову допомогу;

4. міжнародно-правовий звичай.

14. За українським законодавством до договорів перевезення

застосовується:

1. право держави перевізника;

2. право держави відправника вантажу;

3. право держави одержувача вантажу.

15. Права та обов’язки батьків і дітей за українським законодавством визначаються:

1. особистим законом дитини;

2. законом місця проживання дитини;

3. законом місця проживання батьків;

4. законом місця народження дитини.