Тема 9. Аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства

9.1. Абсолютні показники ділової активності

К абсолютным показателям относятся:

1) величина вложенного капитала (активов);

2) выручка (объем) реализации;

3) прибыль.

Абсолютные показатели характеризуют соотношение «затра­ты — прибыль», являющееся основой оценки эффективности деятельности. Затраты представлены вложенным в активы капи­талом, прибыль представляет собой разницу между выручкой от реализации и затратами. Названные показатели целесообразно сравнивать в динами­ке. При этом темпы изменения названных показателей могут быть различными. Известный в финансовом управлении эффект производственного (операционного) рычага состоит в том, что «любое приращение выручки от реализации порождает еще более сильное изменение прибыли». Таким образом, темпы роста при­были могут быть выше темпов роста реализации.

Оптимальное соотношение между темпами роста активов, выручки от реализации и прибыли можно представить следую­щей формулой:

Т_А>Т_В>Т_П,

где Т_А — темпы прироста активов;

Т_в — темпы прироста выручки от реализации;

Т_п — темпы прироста прибыли.

Таким образом, прибыль должна увеличиваться большими темпами, чем выручка от реализации и активы. Однако на прак­тике даже у стабильно работающих предприятий данное соотно­шение может быть нарушено. Темпы роста активов могут быть выше оптимальных по разным причинам. К ним можно отнести крупные капиталовложения на обновление и модернизацию ос­новных средств; реорганизацию производства, структуры управ­ления и т.п. Известно, что капитальные затраты, всегда значи­тельные по объему, окупаются только в долгосрочной перспекти­ве. Поэтому в период их осуществления темпы роста затрат будут выше темпов роста прибыли.

Обсяг господарювання залежать від того, який попит покупців на об’єкти діяльності підприємства. Підприємство має достатній рівень ділової активності, якщо нарощує створення обсягів об’єктів діяльності, реалізує всю їх величину покупцям та одержує оплату відповідно до визначених умов за договорами.

Під час аналізу можна розрахувати середні (місячні, квартальні, річні) темпи зміни обсягів господарювання ( ) або приросту (∆Т). Використовують для розрахунку формулу середньогеометричної:

Аналізуючи динаміку обсягів господарювання, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на зовнішньому і внутрішньому рівні.

На величину обсягу господарської діяльності, що забезпечує ділову активність підприємства, впливають показники використання необоротних майнових ресурсів і зміна асортименту об’єктів із урахуванням кон’юнктури ринку.

Для оцінки впливу на рівень ділової активності підприємства майнових ресурсів застосовують такі показники:

1. Ступінь використання потенціалу майнових об’єктів підприємства (Квп).

де ФОД і МОД — обсяги діяльності підприємства, відповідно, фактичні і максимально можливі при наявній величині майнових об’єктів і діючих параметрів, що забезпечують технологічний процес. Показник інтегрально характеризує всі складові, що забезпечують використання наявних майнових об’єктів за їх екстенсивним та інтенсивним завантаженням.

2. Коефіцієнт оновлення потенціалу за рахунок введення в господарську діяльність нових майнових об’єктів (Коп).

де ОДО — обсяги діяльності, що можуть забезпечуватися новими майновими об’єктами і параметрами технологічного процесу.

Оцінка використання майнових ресурсів має враховувати попит покупців на об’єкти діяльності підприємства.

Змінюваність складу об’єктів діяльності підприємства є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим персоналом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу та його постійне кількісно-якісне оновлення.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів об’єктів господарської діяльності та їх обсяг, що створюється на підприємстві. Структура — це співвідношення окремих об’єктів діяльності підприємства у загальному обсязі. Зміна асортименту веде до асортиментних, а структури — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним і визначають асортиментно-структурні зрушення, що є важливою складовою забезпечення ділової активності підприємства.

Узагальнену характеристику змін в асортименті дає коефіцієнт його оновлення, який розраховують шляхом ділення обсягу створених нових об’єктів діяльності на загальний обсяг господарювання. Для характеристики інтенсивності структурних перетворень в господарській діяльності можна використати коефіцієнт структурної активності (Кса).

де ∆ПВ_і — зміна питомої ваги і-то об’єкта діяльності в загальному обсязі господарювання; п — число об’єктів діяльності в асортименті.

Чим вища величина цього коефіцієнта, тим активніша діяльність підприємства щодо його реагування на зміни кон’юнктури ринку. Зміна структури об’єктів діяльності підприємства справляє вплив на ділову активність через збільшення обсягів господарювання та частки високоприбуткової продукції (товарів, робіт, послуг).

Виконання зобов’язань перед покупцями забезпечуються чіткою, стійкою й збалансованою діяльністю підприємства, яка дає можливість ритмічно створювати об’єкти господарювання. Ритмічною вважається така робота, коли об’єкти діяльності підприємства створюються частинами, що забезпечує максимальне використання виробничої потужності і задовольняє попит покупців.

Узагальнюючим показником ділової активності підприємства у відносинах з покупцями є коефіцієнт ритмічності діяльності, який розраховується шляхом порівняння фактичних обсягів господарювання за асортиментом з наявними зобов’язаннями перед споживачами.

Одним із найсуттєвіших напрямів оцінки ділової активності підприємства є його цінова політика. Ділова активність у ціноутворенні забезпечує підприємству освоєння певної частки ринку та максимізацію прибутку. Цінову політику підприємства належить оцінювати з урахуванням:

співвідношення витрат і цін;

привабливості цін для покупців;

реакції покупців на зміни цін;

порівняльного аналізу з цінами конкурентів

Вплив окремих факторів на динаміку доданої вартості може бути визначений методом ланцюгових підстановок:

• вплив інтенсивного фактора — рівня ефективності

• вплив екстенсивного фактора — обсягу ресурсів

Для розробки заходів щодо збільшення ефективності вивчають закономірності впливу окремих факторів, тобто залежність (еластичність) обсягу і динаміки доданої вартості від обсягу та динаміки ресурсів і результатів.

Тут можливі три випадки:

• фактори збільшуються на меншу кількість раз, ніж додана вартість. Тим самим зростання доданої вартості випереджує зростання ресурсів і результатів. Цей тип господарювання означає зростання ефективності факторів та наявність інтенсивних джерел економічного зростання і поліпшення ділової активності підприємства;

• зростання доданої вартості відбувається в міру зростання факторів. Це суто екстенсивний розвиток ділової активності підприємства;

• створення доданої вартості зростає повільніше, ніж фактори. Знижується ефективність використання ресурсів і одержаних результатів, деінтенсифікується економічне зростання, що приводить зрештою до порушень нормальних умов функціонування підприємства, зменшення ділової активності, збиткової діяльності і банкрутства.

Підвищення економічної ефективності — запорука зростання ділової активності, яка є індикатором можливостей підприємства та інструментів механізму його господарювання.

Динамічність розвитку ділової активності підприємства відносно підприємницької діяльності визначається за приростом активів відповідно до джерел їх формування, щодо власників — дивідендною політикою.

Розраховані показники дозволяють інтерпретувати:

— загальний рівень розвитку підприємства, де СА_П і СА_М — середньорічна вартість активів, відповідно поточного і минулого періодів:

;

— розвиток підприємства за рахунок власних зовнішніх джерел, де СК_П і СК_М — середньорічна вартість статутного капіталу, сформованого за рахунок внесків власників, відповідно в поточному і минулому періодах:

;

— розвиток підприємства за рахунок влас них внутрішніх джерел, де ЧПР_п і ЧПР_М — сума реінвестованого чистого прибутку, відповідно в поточному і минулому періодах:

;

— розвиток підприємства за рахунок довго строкових зобов’язань, де ДЗ_П і ДЗ_М — середньорічна сума довгострокових зобов’язань, відповідно в поточному і минулому періодах:

;

— розвиток підприємства за рахунок поточних зобов’язань, де ПЗ_п і ПЗ_М — середньорічна сума поточних зобов’язань, відповідно в поточному і минулому періодах:

.

Отже, ділова активність підприємства може забезпечуватися приростом власних і залучених фінансових ресурсів. Стійка ділова активність полягає в тому, що:

де ВК_П, ВК_М і З_п, З_м — середньорічні величини власного капіталу і зобов’язань, відповідно в поточному і минулому періодах.

Ділова активність підприємства щодо забезпечення привабливості перед власниками полягає в орієнтації на збільшення розподілу їм коштів для споживання через дивідендну політику. При цьому підприємство повинно забезпечувати приріст дивідендів на 1 грн. статутного капіталу.

де ПРВ_п, ПРВ_М і СК_П, СК_М — величина прибутку, використаного на дивіденди і середньорічна вартість статутного капіталу, відповідно в поточному і минулому періодах.

Загальну оцінку темпів розвитку ділової активності підприємства (Т_р) за наявними співвідношеннями в побудованому економічному механізмі можна дістати на основі такої системи показників:

де ЧП_Р — чистий прибуток, реінвестований в господарську діяльність; ЧП_С — чистий прибуток, створений підприємством; ЧД_П — чистий дохід підприємства; СА_П — середньорічна вартість активів підприємства; ВК_П— середньорічна вартість власного капіталу підприємства.

Показники мають наступну економічну інтерпретацію:

• перший — свідчить про стійкість економічного зростання господарської діяльності;

• другий — визначає прибутковість коштів, що надходять від покупців;

• третій — характеризує рівень завантаження активів;

• четвертий — оцінює місце власних і залучених джерел фінансових ресурсів у формування активів.

Нарощування ділової активності підприємства може здійснюватися виходячи із визначеної величини темпу розвитку, що забезпечується збільшенням на відповідну величину обсягів господарської діяльності.

Якщо передбачається більший темп розвитку, підприємство повинно вдосконалювати економічний механізм господарювання щодо:

• зменшення дивідендів;

• збільшення рентабельності;

• залучення фінансових ресурсів за рахунок зобов’язань;

• поліпшення використання активів.

Узагальнення результатів аналізу за показниками економічного зростання дає змогу з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки факторів, які впливають на рівень ділової активності підприємства, і отримати об’єктивні дані для розробки дійових рішень, спрямованих на збільшення створення і реалізації об’єктів діяльності, зменшення витрат в розрахунку на 1 грн. чистого доходу та побудову ефективної цінової політики, щоб продукція, товари, роботи і послуги знайшли свого покупця.