- •Модуль 1 «теоретико-методичні основи проведення аналізу фінансового стану підприємства»
- •Тема 1. Теоретичні основи фінансового аналізу
- •1.1. Поняття фінансового аналізу в умовах ринкової економіки
- •1.2. Предмет, зміст, завдання та принципи фінансового аналізу
- •1.3. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
- •Інформаційно-аналітичне забезпечення дослідження фінансово-економічних процесів підприємства
- •1.4. Комплексний інструментарій для проведення фінансового аналізу
- •1.5. Організація фінансового аналізу
- •Тема 2. Загальна оцінка фінансового стану підприємства
- •2.1 Необхідність оцінки фінансового стану підприємства в умовах конкурентного середовища
- •2.2. Основні напрямки аналізу фінансового стану підприємства
- •2.3. Поняття комплексного оцінювання фінансового стану підприємства
- •2.4. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства
- •Рейтинговая оценка финансового состояния предприятия
- •Тема 3. Аналіз фінансової стійкості підприємства
- •3.1. Характеристика фінансової стійкості підприємства
- •3.2. Визначення типу фінансової стійкості підприємства
- •3.3. Показники фінансової стійкості підприємства
- •Контрольні запитання для самодіагностики:
- •Тема 4. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства
- •4.1. Сутність ліквідності та платоспроможності підприємтства
- •4.2. Класифікація активів та пасивів в залежності від ступеня ліквідності
- •4.3. Оцінювання платоспроможності підприємства
- •4.3. Аналіз ліквідності балансу
- •Тема 5. Аналіз грошових потоків
- •5.1. Класифікація грошових потоків підприємства
- •5.2. Оцінювання динаміки грошових потоків підприємства
- •Тема 6. Аналіз ефективності використання капіталу
- •6.1. Аналіз достатності власних ресурсів та доцільності одержання кредитів
- •6.2. Узагальнена оцінка привабливості кредитів
- •Тема 7. Аналіз кредитоспроможності підприємства
- •7.1. Особливості організацію процесу кредитування
- •7.2. Критерії оцінки фінансового стану позичальника
- •Національна шкала кредитних рейтингів
- •Тема 8. Оцінювання виробничо-фінансового левериджу
- •Тема 9. Аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства
- •9.1. Абсолютні показники ділової активності
- •9.2. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства
- •Тема 10. Короткостроковий прогноз фінансового стану підприємства
- •10.1. Особливості прогнозування
- •Тема 11. Аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств та запобігання їх банкрутству
- •11.1. Підходи до визначення поняття «банкрутство підприємства»
- •11.2. Огляд існуючих методик діагностики ймовірності банкрутства підприємства
- •12. Стратегічний аналіз фінансового ризику та напрями його зменшення
- •12.2. Аналіз стратегій нейтралізації фінансових ризиків в діяльності підприємства
Тема 9. Аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства
9.1. Абсолютні показники ділової активності
К абсолютным показателям относятся:
1) величина вложенного капитала (активов);
2) выручка (объем) реализации;
3) прибыль.
Абсолютные показатели характеризуют соотношение «затраты — прибыль», являющееся основой оценки эффективности деятельности. Затраты представлены вложенным в активы капиталом, прибыль представляет собой разницу между выручкой от реализации и затратами. Названные показатели целесообразно сравнивать в динамике. При этом темпы изменения названных показателей могут быть различными. Известный в финансовом управлении эффект производственного (операционного) рычага состоит в том, что «любое приращение выручки от реализации порождает еще более сильное изменение прибыли». Таким образом, темпы роста прибыли могут быть выше темпов роста реализации.
Оптимальное соотношение между темпами роста активов, выручки от реализации и прибыли можно представить следующей формулой:
ТА>ТВ>ТП,
где ТА — темпы прироста активов;
Тв — темпы прироста выручки от реализации;
Тп — темпы прироста прибыли.
Таким образом, прибыль должна увеличиваться большими темпами, чем выручка от реализации и активы. Однако на практике даже у стабильно работающих предприятий данное соотношение может быть нарушено. Темпы роста активов могут быть выше оптимальных по разным причинам. К ним можно отнести крупные капиталовложения на обновление и модернизацию основных средств; реорганизацию производства, структуры управления и т.п. Известно, что капитальные затраты, всегда значительные по объему, окупаются только в долгосрочной перспективе. Поэтому в период их осуществления темпы роста затрат будут выше темпов роста прибыли.
Обсяг господарювання залежать від того, який попит покупців на об’єкти діяльності підприємства. Підприємство має достатній рівень ділової активності, якщо нарощує створення обсягів об’єктів діяльності, реалізує всю їх величину покупцям та одержує оплату відповідно до визначених умов за договорами.
Під
час аналізу можна розрахувати середні
(місячні, квартальні, річні) темпи зміни
обсягів господарювання (
)
або приросту (∆Т). Використовують для
розрахунку формулу середньогеометричної:
Аналізуючи динаміку обсягів господарювання, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на зовнішньому і внутрішньому рівні.
На величину обсягу господарської діяльності, що забезпечує ділову активність підприємства, впливають показники використання необоротних майнових ресурсів і зміна асортименту об’єктів із урахуванням кон’юнктури ринку.
Для оцінки впливу на рівень ділової активності підприємства майнових ресурсів застосовують такі показники:
1. Ступінь використання потенціалу майнових об’єктів підприємства (Квп).
де ФОД і МОД — обсяги діяльності підприємства, відповідно, фактичні і максимально можливі при наявній величині майнових об’єктів і діючих параметрів, що забезпечують технологічний процес. Показник інтегрально характеризує всі складові, що забезпечують використання наявних майнових об’єктів за їх екстенсивним та інтенсивним завантаженням.
2. Коефіцієнт оновлення потенціалу за рахунок введення в господарську діяльність нових майнових об’єктів (Коп).
де ОДО — обсяги діяльності, що можуть забезпечуватися новими майновими об’єктами і параметрами технологічного процесу.
Оцінка використання майнових ресурсів має враховувати попит покупців на об’єкти діяльності підприємства.
Змінюваність складу об’єктів діяльності підприємства є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим персоналом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу та його постійне кількісно-якісне оновлення.
Під асортиментом розуміють перелік усіх видів об’єктів господарської діяльності та їх обсяг, що створюється на підприємстві. Структура — це співвідношення окремих об’єктів діяльності підприємства у загальному обсязі. Зміна асортименту веде до асортиментних, а структури — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним і визначають асортиментно-структурні зрушення, що є важливою складовою забезпечення ділової активності підприємства.
Узагальнену характеристику змін в асортименті дає коефіцієнт його оновлення, який розраховують шляхом ділення обсягу створених нових об’єктів діяльності на загальний обсяг господарювання. Для характеристики інтенсивності структурних перетворень в господарській діяльності можна використати коефіцієнт структурної активності (Кса).
де ∆ПВі — зміна питомої ваги і-то об’єкта діяльності в загальному обсязі господарювання; п — число об’єктів діяльності в асортименті.
Чим вища величина цього коефіцієнта, тим активніша діяльність підприємства щодо його реагування на зміни кон’юнктури ринку. Зміна структури об’єктів діяльності підприємства справляє вплив на ділову активність через збільшення обсягів господарювання та частки високоприбуткової продукції (товарів, робіт, послуг).
Виконання зобов’язань перед покупцями забезпечуються чіткою, стійкою й збалансованою діяльністю підприємства, яка дає можливість ритмічно створювати об’єкти господарювання. Ритмічною вважається така робота, коли об’єкти діяльності підприємства створюються частинами, що забезпечує максимальне використання виробничої потужності і задовольняє попит покупців.
Узагальнюючим показником ділової активності підприємства у відносинах з покупцями є коефіцієнт ритмічності діяльності, який розраховується шляхом порівняння фактичних обсягів господарювання за асортиментом з наявними зобов’язаннями перед споживачами.
Одним із найсуттєвіших напрямів оцінки ділової активності підприємства є його цінова політика. Ділова активність у ціноутворенні забезпечує підприємству освоєння певної частки ринку та максимізацію прибутку. Цінову політику підприємства належить оцінювати з урахуванням:
співвідношення витрат і цін;
привабливості цін для покупців;
реакції покупців на зміни цін;
порівняльного аналізу з цінами конкурентів
Вплив окремих факторів на динаміку доданої вартості може бути визначений методом ланцюгових підстановок:
• вплив інтенсивного фактора — рівня ефективності
• вплив екстенсивного фактора — обсягу ресурсів
Для розробки заходів щодо збільшення ефективності вивчають закономірності впливу окремих факторів, тобто залежність (еластичність) обсягу і динаміки доданої вартості від обсягу та динаміки ресурсів і результатів.
Тут можливі три випадки:
• фактори збільшуються на меншу кількість раз, ніж додана вартість. Тим самим зростання доданої вартості випереджує зростання ресурсів і результатів. Цей тип господарювання означає зростання ефективності факторів та наявність інтенсивних джерел економічного зростання і поліпшення ділової активності підприємства;
• зростання доданої вартості відбувається в міру зростання факторів. Це суто екстенсивний розвиток ділової активності підприємства;
• створення доданої вартості зростає повільніше, ніж фактори. Знижується ефективність використання ресурсів і одержаних результатів, деінтенсифікується економічне зростання, що приводить зрештою до порушень нормальних умов функціонування підприємства, зменшення ділової активності, збиткової діяльності і банкрутства.
Підвищення економічної ефективності — запорука зростання ділової активності, яка є індикатором можливостей підприємства та інструментів механізму його господарювання.
Динамічність розвитку ділової активності підприємства відносно підприємницької діяльності визначається за приростом активів відповідно до джерел їх формування, щодо власників — дивідендною політикою.
Розраховані показники дозволяють інтерпретувати:
— загальний рівень розвитку підприємства, де САП і САМ — середньорічна вартість активів, відповідно поточного і минулого періодів:
;
— розвиток підприємства за рахунок власних зовнішніх джерел, де СКП і СКМ — середньорічна вартість статутного капіталу, сформованого за рахунок внесків власників, відповідно в поточному і минулому періодах:
;
— розвиток підприємства за рахунок влас них внутрішніх джерел, де ЧПРп і ЧПРМ — сума реінвестованого чистого прибутку, відповідно в поточному і минулому періодах:
;
— розвиток підприємства за рахунок довго строкових зобов’язань, де ДЗП і ДЗМ — середньорічна сума довгострокових зобов’язань, відповідно в поточному і минулому періодах:
;
— розвиток підприємства за рахунок поточних зобов’язань, де ПЗп і ПЗМ — середньорічна сума поточних зобов’язань, відповідно в поточному і минулому періодах:
.
Отже, ділова активність підприємства може забезпечуватися приростом власних і залучених фінансових ресурсів. Стійка ділова активність полягає в тому, що:
де ВКП, ВКМ і Зп, Зм — середньорічні величини власного капіталу і зобов’язань, відповідно в поточному і минулому періодах.
Ділова активність підприємства щодо забезпечення привабливості перед власниками полягає в орієнтації на збільшення розподілу їм коштів для споживання через дивідендну політику. При цьому підприємство повинно забезпечувати приріст дивідендів на 1 грн. статутного капіталу.
де ПРВп, ПРВМ і СКП, СКМ — величина прибутку, використаного на дивіденди і середньорічна вартість статутного капіталу, відповідно в поточному і минулому періодах.
Загальну оцінку темпів розвитку ділової активності підприємства (Тр) за наявними співвідношеннями в побудованому економічному механізмі можна дістати на основі такої системи показників:
де ЧПР — чистий прибуток, реінвестований в господарську діяльність; ЧПС — чистий прибуток, створений підприємством; ЧДП — чистий дохід підприємства; САП — середньорічна вартість активів підприємства; ВКП— середньорічна вартість власного капіталу підприємства.
Показники мають наступну економічну інтерпретацію:
• перший — свідчить про стійкість економічного зростання господарської діяльності;
• другий — визначає прибутковість коштів, що надходять від покупців;
• третій — характеризує рівень завантаження активів;
• четвертий — оцінює місце власних і залучених джерел фінансових ресурсів у формування активів.
Нарощування ділової активності підприємства може здійснюватися виходячи із визначеної величини темпу розвитку, що забезпечується збільшенням на відповідну величину обсягів господарської діяльності.
Якщо передбачається більший темп розвитку, підприємство повинно вдосконалювати економічний механізм господарювання щодо:
• зменшення дивідендів;
• збільшення рентабельності;
• залучення фінансових ресурсів за рахунок зобов’язань;
• поліпшення використання активів.
Узагальнення результатів аналізу за показниками економічного зростання дає змогу з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки факторів, які впливають на рівень ділової активності підприємства, і отримати об’єктивні дані для розробки дійових рішень, спрямованих на збільшення створення і реалізації об’єктів діяльності, зменшення витрат в розрахунку на 1 грн. чистого доходу та побудову ефективної цінової політики, щоб продукція, товари, роботи і послуги знайшли свого покупця.
