4.2. Класифікація активів та пасивів в залежності від ступеня ліквідності
Фінансовий аналіз ліквідності активів підприємства передбачає вивчення складу його платіжних засобів, відображених в балансі. Для оцінки ліквідності всі об’єкти активів підприємства можна класифікувати за двома ознаками:
що характеризуються умовною ліквідністю;
які безпосередньо визначають рівень ліквідності активів підприємства.
До складу перших — входять елементи групи активів (А4), що забезпечують поточну технологічну діяльність підприємства за його об’єктами, носять постійний характер, а при їх ліквідації суб’єкти господарювання втрачають досягнутий обсяг потенціалу щодо реалізації продукції (робіт, послуг, товарів). Ця група активів відображає об’єкти необоротних активів, виробничих запасів і незавершеного виробництва в межах нормативних обсягів, що забезпечують безперебійну і ефективну роботу підприємства, відповідно до показників бізнес-плану.
Всі об’єкти, що визначають безпосередньо рівень ліквідності активів підприємства, можна поділити на три групи.
Перша група — абсолютно ліквідні активи (А1), які можна використовувати для поточних розрахунків, що виникають протягом місяця. Сюди належать грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та окремі об’єкти дебіторської заборгованості і товарних запасів, які здатні безперешкодно протягом місяця перетворитися на гроші або бути безпосередньо використаними як платіжні засоби.
Друга група — швидколіквідні активи (А2), для перетворення яких на гроші потрібний час більше одного місяця. У цю групу включають дебіторську заборгованість, якщо передбачається, що дебітори оплатять борг у найближчому майбутньому, і товарні запаси, які можуть трансформуватися в гроші протягом року. Ліквідність таких активів залежить від форм розрахунків, платоспроможності покупців і тривалості періоду пошуку покупців.
Третя група — повільноліквідні активи (А3), включає найменш ліквідні поточні активи, що формують товарні запаси, які для перетворення їх на гроші необхідно продати і одержати борг від покупців. Для трансформації таких активів у грошові кошти потрібен час на пошук покупців, передачу їм товарів та здійснення розрахунків. До цієї групи можуть входити необоротні об’єкти, що не беруть участі у формуванні обсягів господарської діяльності, та надлишки виробничих запасів. Ця група активів визначає платіжні засоби підприємства у формі товарних запасів.
Інші автори відображають дещо трансформовану ідентифікацію ліквідності активів та пасивів підприємства.
Так активи розділені на наступні групи:
перша група (А1) – найбільш ліквідні активи включає грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції;
друга група (А2) – швидко реалізовані активи включає: готову продукцію, векселі отримані і дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги);
третя група (А3) – повільно реалізовані активи – виробничі запаси, витрати майбутніх періодів, незавершене виробництво, інші оборотні активи;
четверта група (А4) – важко реалізовані активи - підсумок І розділу активу балансу, крім довгострокових фінансових інвестицій.
Відповідно на чотири групи поділяються і зобов'язання підприємства:
перша група (П1) – найбільш термінові зобов'язання: кредиторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги);
друга група (П2) – короткострокові пасиви – короткострокові кредити і залучені засоби;
третя група (П3) – довгострокові пасиви – довгострокові кредити і зобов’язання;
четверта група (П4) – постійні пасиви (підсумок І розділу пасиву балансу).
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А1 ≥П1 , А2 ≥П2 , А3 ≥П3 , А4 ≤П4.
Якщо виконується хоча б четверта нерівність, то дотримує мінімальна умова фінансової стійкості, тобто наявність у підприємства власного оборотного капіталу.
При оцінці рівня ліквідності розміщених фінансових ресурсів у платіжних засобах підприємства необхідно враховувати тривалість трансформації окремих об’єктів активів у грошові кошти (рис. 7.2.1).
Рис. 7.2.1. Трансформація об’єктів активів при оцінці ліквідності розміщених фінансових ресурсів у платіжних засобах
Перший зв’язок (1) визначається тривалістю технологічного процесу (незавершеного виробництва) щодо забезпечення створення готової продукції і товарів, надання послуг та виконання робіт з відповідних виробничих запасів.
Другий зв’язок (2) забезпечує пошук покупців і перетворення товарних запасів у дебіторську заборгованість, що характеризується відстроченими надходженнями грошових коштів.
Третій зв’язок (3) передбачає реалізацію надлишків об’єктів виробничих запасів.
Четвертий зв’язок (4) визначається тривалістю надходження коштів підприємству від покупців.
Чим менше потрібно часу для перетворення певного виду активу у грошову форму, тим вища його ліквідність. При цьому перш ніж трансформуватися в грошові кошти, об’єкти активів мають пройти відповідні стадії операційного циклу. Таким чином, грошові кошти, вкладені у виробничі запаси, повинні послідовно пройти стадії незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми.
При аналізі варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів підприємства, яка визначається за умови зміни його власника і залежить від привабливості підприємницької діяльності та поточних активів, що формують платіжні засоби підприємства.