3.3. Показники фінансової стійкості підприємства

Для характеристики фінансової стійкості підприємства розраховуються й аналізуються наступні коефіцієнти:

1) коефіцієнт забезпеченості власними коштами

; (4.10)

де НА – необоротні активи

ОА –оборотні активи

ВК – власний капітал

2) коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів ( ) власними засобами

; (4.11)

3)коефіцієнт маневреності, що показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті:

; (4.12)

4) індекс постійного активу, що показує долю необоротних активів у власному капіталі:

; (4.13)

5) коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів

; (4.14)

ДЗ – довгострокові зобов’язання

6) коефіцієнт зношеності (накопичена сума зношеності, віднесена до первинної вартості основних засобів)

7) коефіцієнт реальної вартості майна (відношення суми основних засобів, сировини, матеріалів, незавершеного виробництва і малоцінних і швидкозношуваних предметів до валюти балансу).

Контрольні запитання для самодіагностики:

1. Охарактеризуйте виявлення латентних факторів фінансової стійкості підприємства.

2. Сформуйте систему показників для проведення оцінки та аналізу фінансової стійкості підприємства.

3. Надайте характеристику використання графічного способу для визначення рівня фінансової стійкості підприємства.

Тема 4. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

4.1. Сутність ліквідності та платоспроможності підприємтства

Найважливішими якісними характеристиками фінансового стану підприємств є ліквідність та платоспроможність. Ліквідність і платоспроможність порівняно недавно використовуються як характеристики фінансового стану господарюючих суб`єктів. За радянських часів такі категорії не використовувалися. Ця термінологія почала входити у вітчизняну економічну науку і практику через перекладні зарубіжні підручники з фінансового менеджменту. До того ж, сутності зазначених понять дійсно предметно близькі.

Категорії «платоспроможність» та «ліквідність» є складовою частиною широкого кола економічних знань як на макро-, так і на мікрорівні. Отже, визначимося насамперед із сутністю цих економічних категорій.

Платоспроможність – це поняття, яке визначає стан і готовність до дії. Між ними, як відомо, є відмінності, здатність переважно пов’язана із внутрішньою характеристикою об’єкту, в той час як готовність передбачає ще й дію зовнішніх факторів: у даному випадку це конкретні строки виконання зобов’язань [5]. Якщо ж підприємство не здатне виконати свої зобов’язання в передбачені строки, то воно є неплатоспроможним і може бути ліквідовано, тобто припинити свою діяльність.

Ліквідність і платоспроможність – два самостійних, хоча і тісно пов’язаних поняття, які значною мірою визначають фінансовий стан суб’єкта. Висвітлення цього питання ми знаходимо в працях: В. Ковальова, А. Шеремета, М. Чумаченка, І. Бланка, Г. Савицької, Л. Лахтіонової та ін.

В основу платоспроможності покладена здатність сплачувати, тобто відповідати за своїми зобов’язаннями. В основу виникнення зобов’язань завжди покладена дієздатність, тобто здатність юридичної або фізичної особи своїми діями набувати прав і створювати для себе юридичні обов’язки, нести відповідальність за здійснені правопорушення.

Як зазначає Є. Є. Іонін [5] платоспроможність – це доволі містке поняття, яке включає кредитоспроможність, тобто здатність до отримання і відповідно до погашення кредиту і процентів за банківський кредит; податкоспроможність – здатність до виконання податкових зобов’язань та інше. Платоспроможність знаходить своє відображення в платіжній дисципліні, тобто в дотриманні строків та порядку погашення грошових зобов’язань. Отже, на нашу думку, платоспроможність суб’єкта – це стан грошового забезпечення виробничих та інвестиційних процесів, за якого долаються виникаючі обмеження грошових ресурсів шляхом внутрішньої їх мобілізації та операцій з активами для здійснення поточних платежів.

Термін «ліквідність» походить від латинського (liquidus), що означає «рідкий, що розтікається», а отже, здатний змінювати свою форму. Він характеризується мовною схожістю: англійською – (liquidity), французькою – (liquidite), і німецькою – (die Liquiditдt). Стосовно економічної системи «ліквідність – це здатність будь-яких активів перетворюватись на гроші (що легко реалізуються, перетворюються на готівку), тобто змінювати свою форму в часі» [5, с. 31].

Дослідження літературних джерел показало, що в економічній науці категорія «ліквідність» має довгий період формування та тісно пов’язана з розвитком теорії ціноутворення.

При розгляді ліквідності суб’єкту, ми обов’язково звертаємо увагу на зв'язок даного поняття з поняттям платоспроможності суб’єкта. На практиці ці поняття часто об’єднуються, адже ліквідність суб’єкту – це засіб забезпечення платоспроможності.

Якщо суб’єкт має недостатню ліквідність, то він вже автоматично не буде платоспроможним (крім окремо взятої дати, на яку сума абсолютно ліквідних активів буде не меншою за обсяг зобов’язань на цю ж дату). На рис. 1.1 показано взаємозв’язок між платоспроможністю з кредитоспроможністю, податкоспроможністю, ліквідністю його балансу. Ліквідність підприємства, тобто спроможність своєчасно перетворювати активи на гроші з метою виконання необхідних платежів, становить одну із необхідних умов забезпечення платоспроможності. Тому обґрунтована доцільність підтримки ліквідності підприємства згідно з визначеними пріоритетами його фінансово-господарської діяльності. Кредитоспроможність означає здатність підприємства отримати кредит та повернути його у визначений термін. Спроможність підприємства виконувати свої податкові зобов’язання перед державою характеризується його податкоспроможністю.

Однак можливі ситуації, коли суб’єкт є: ліквідним, але неплатоспроможним: володіє майном, якого достатньо для покриття всієї суми зобов’язань, але не має достатньої суми вільних платіжних засобів для покриття поточних зобов’язань; платоспроможним, але неліквідним: володіє достатньою сумою вільних платіжних засобів для покриття поточних зобов’язань, але не має майна, достатнього для покриття всієї суми зобов’язань.

Відповідно, ліквідність суб’єкта – це його здатність до перспективної платоспроможності, яка на практиці може і не реалізуватися. Дане визначення, на наш погляд, чітко розмежовує поняття «ліквідність» та «платоспроможність», що перешкоджає помилковому об’єднанню цих понять.