Питання 3. Судово-медична характеристика середньої тяжкості тілесних ушкоджень

Обстеження підекспертних зазвичай відбувається в спеціальному підрозділі бюро судово-медичної експертизи - амбулаторії. Однак, в залежності від конкретних обставин, воно Може проводитися в лікувальному закладі, в судовому засіданні, на дому та в інших місцях. Таке обстеження необхідно проводити якомога швидше після події, оскільки наявні на тілі пошкодження і сліди під впливом часу (загоєння, нагноєння, оперативне втручання та ін.) Можуть істотно змінитися, що ускладнить їх судово-медичну діагностику, в тих випадках, коли стан здоров'я потерпілого не дозволяє провести його ретельне обстеження і опис наявних ушкоджень, необхідно обмежитися його зовнішнім оглядом і фіксацією наявних ушкоджень, а потім направити потерпілого до лікувального закладу для надання йому медичної допомоги.

У випадках, коли експертиза живого особи провадиться в амбулаторії при відсутності слідчого, судово-медичний експерт зобов'язаний упевнитися в особі підекспертного за паспортом чи іншому документу з фотографією і відобразити це у своєму висновку. У ході обстеження експерт має право користуватися необхідними консультаціями знаходяться в штаті амбулаторії фахівців (хірург, акушер та ін.), А також проводити ряд додаткових лабораторних досліджень: дослідження крові, сечі, рентгенологічне дослідження, судово-хімічне та ін. Це також має бути відображено в його укладенні. У ході обстеження експерт уточнює у підекспертного окремі деталі, обставини події, що мають відношення до вирішуваних їм питань.

Велике значення при проведенні експертизи надається слідчим даними, належать до обставин події, зокрема, до обставин заподіяння ушкоджень. Вони допомагають уточнити механізм заподіяння ушкоджень і можливість їх отримання в конкретних умовах події. Бели потерпілий перед обстеженням якийсь час перебував у лікувальному закладі, експерт повинен бути ознайомлений з його справжніми медичними документами.

При обстеженні підекспертного кожне з наявних пошкоджень описується окремо (локалізація, характер, наявні накладення і забруднення та інші особливості). Правильне опис пошкоджень дозволяє експерту висловити мотивовану думку з таких питань, як давність і послідовність їх заподіяння, механізм утворення, взаємне положення потерпілого і нападника в момент нанесення ушкодження й ін.

Проведена судово-медична експертиза живого особи оформляється у вигляді висновку експерта, яке висилається судово-слідчим органам, на вимогу яких проводилася експертиза. На руки підекспертними висновок не видається.

Згідно ст. 122 КК України юридичними критеріями (ознаками) тілесного ушкодження середньої тяжкості є: 1) відсутність небезпечності його для життя; 2) ушкодження, яке не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України; 3) ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я; 4) ушкодження, що викликало значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Перші дві ознаки не вимагають тлумачення, вони зрозумілі з вищенаведеного тексту про тяжкі тілесні ушкодження. Щодо третьої ознаки, то необхідно зазначити, що в ній передбачений розлад здоров’я.

Розлад здоров’я – це порушення нормальної діяльності ор­ганізму будь-якої людини: працюючої і непрацюючої, дитини і старця, здорової і інваліда. Не потрібно плутати розлад здоров’я з тимчасовою непрацездатністю. Розлад здоров’я може супро­во­джуватись, а може і не супроводжуватись тимчасовою непра­цездатністю. Людина може отримати ушко­дження, наприклад – перелом кісток носа, що є розладом здоров’я, але продовжувати працювати і одночасно лікуватися (тобто, не мати тимчасової втрати працездатності).

Ось чому листок непрацездатності або термін перебування в стаціонарі чи на амбулаторному лікуванні самі по собі ще не свідчать про тривалість порушення функцій будь-яких органів чи тривалість розладу здоров’я. Було б ідеальним, якби експерт чи лікар при огляді живої особи з приводу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, брав до уваги не тривалість тим­часової непрацездатності та лікування, а об’єктив­но встановлював тривалість розладу здоров’я на основі загального стану потер­пілого і терміну, необхідного для його видужання.

За змістом ст. 122 КК України, ушкодження буде вважатись середньої тяжкості при умові, що розлад здоров’я був тривалим. “Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень” (1995) роз’яснюють, що “тривалим нале­жить вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні (більш як 21 день)”. Такого терміну розлад здоров’я звичайно виникає при закритих переломах кісток кінцівок, нижньої щелепи, кіль­кох ребер, термічних опіках, що загоюються більше 3-х тижнів, та при інших аналогічних ушкодженнях.

 До середнього ступеня тяжкості відносяться також ушкодження, які спричинили значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Згідно зазначених вище Правил під значною стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33,3%. У таких розмірах втрату загальної працездатності викликають, наприклад, деякі залишкові явища травми черепа– 10-20%, пониження гостроти зору на одне око до 0,4 – 10%, глухота на одне вухо – 25%, відсутність правого вказівного па­льця – 20%, лівого – 15%, значно виражена контрактура в ліктьовому суглобі – 25-30% і т.д. Відсоток стійкої втрати працездатності визначають за вказаними вище таблицями.

Прикладом заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є такий:

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 9 січня 2007 р. А. було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено покарання 1 (один) рік обмеження волі...

Встановлено, що 19 червня 2006 р. близько 20 год. А., перебуваючи в під’їзді буд. 27 по вул. Карнаухова м. Кременчука умисно заподіяв потерпілому Е. середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді хімічного опіку ІІ ступеня роговиці та слизистої лівого ока, бризнувши рідиною для зняття лаку в очі останнього.