11. Психологічний запит та його види

Запит клієнта. Терапевтичний процес розпочинається запитом клієнта – його ініціативною дією, яка полягає у добровільному (за власним бажанням, із власної ініціативи) зверненні до спеціаліста з проханням допомогти йому вирішити певну психологічну проблему.

Запит має 2 рівні: 1) поверховий (клієнт найчастіше усвідомлює і готовий обговорювати саме цей рівень проблеми: наприклад, очевидні труднощі в стосунках із дитиною, чоловіком, іншими членами родини); 2) глибинний (саме цей рівень проблеми цікавить терапевта: він дає можливість ідентифікувати проблему клієнта і знайти шлях її розв’язання).

Запит завершується скаргою – формулюванням клієнтом того, що є джерелом його неблагополуччя, виводить його із стану душевної рівноваги і спонукало його звернутися по допомогу психотерапевта.

Скарга містить такі елементи: 1) суб’єктивний та об’єктивний локус – вона завжди орієнтована на когось чи на щось; 2) самодіагноз – вона завжди базується на поясненні клієнтом причин його труднощів; 3) формулювання психологічної проблеми як усвідомлення клієнтом бажання змінити себе, травмівну ситуацію, своє ставлення до неї; 4) прохання про допомогу.

Класифікація запитів:

1) маніпулятивні запити (найчастіше клієнт хоче: контролювати відносини, почуття і поведінку інших людей, змінити ситуацію чи вийти із неї; змінити себе, знайти нові способи жити в цій ситуації); завдання терапевта – трансформувати маніпулятивний запит у конструктивний, допомогти клієнту усвідомити причини його проблем і труднощів);

2) запити про інформацію (найчастіше – це отримання відомостей про межі норми); завдання терапевта – безпосереднє та опосередковане інформування (повідомленні інформації, пояснення, бібліотерапія, переконування, в т.ч. застосування як аргументу даних психодіагностики);

3) запити на допомогу в самопізнанні (визначення індивідуальних особливостей); завдання терапевта – аналіз життєвого шляху, діагностика здібностей і т.ін., емпатійне і рефлексивне слухання тощо);

4) запити на допомогу в саморозвитку (прагнення клієнта до розвитку комунікативних та інших здібностей); завдання терапевта – аналіз поведінки, вироблення нових поведінкових патернів, запобігання неконструктивних дій і реакцій, розвиток навичок саморегуляції тощо;

5) запити на трансформацію (або екзистенційні запити про смисл життя і т.ін.); завдання терапевта – застосовувати всі можливі засоби – психоаналіз, йоготерапію, психосинтез, транзактний аналіз, медіативні техніки, емпатійне слухання – які можуть просувати клієнта на шляху особистісного розвитку;

6) запити на зняття симптомів (скарги на страхи, емоційні розлади, проблеми комунікації, енергетичну слабкість і т.ін.); завдання терапевта – інтерпретувати психологічний смисл симптому та умов, які провокують симптомоутворення, робота з образами і т.д.

12.Загальна структура консультативного процесу (еклектична) (б.Е.Гілланд у співавт.). Завдання консультанта та основні психотехніки до кожної стадії.

Жодна зі шкіл консультування не відображає всі можливі ситуації взаємодії клієнта і консультанта. Тому, Р. Кочюнас, слідом за Б. Гілландом, пропонує розглядати загальну модель структури консультативного процесу, званого еклектичної, і що включає кілька етапів: 1) Дослідження проблеми. На цій стадії консультант встановлює контакт з клієнтом і досягає обопільної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, проявити максимальну щирість, увагу, співчуття. Слід заохочувати клієнта розкриватися, заглиблюватися в свою проблему;  2) Двовимірне визначення проблем. На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблему клієнта. Уточнення проблеми ведеться до тих пір, поки клієнт і консультант не досягнуть однакового розуміння проблеми. Маркування цій стадії інтерв'ю: «У чому проблема?».Психолог вирішує такі питання: навіщо клієнт все таки прийшов? Як бачить свою проблему? У чому його можливості у вирішенні проблеми? На матеріалі заявленої теми психолог з'ясовує позитивні можливості клієнта у вирішенні проблеми. Коли цілі клієнта будуть чітко зрозумілі, психолог повертається до визначення теми

3) Ідентифікація альтернатив. На цій стадії з'ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи рішення проблем. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукає клієнта назвати всі можливі варіанти, які той вважає підходящими і реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи рішення проблем. Можна скласти список можливих рішень. Слід знайти такі рішення, які клієнт може використовувати безпосередньо.  4) Планування. На цій стадії здійснюється критична оцінка обраних альтернатив рішення. Консультант допомагає клієнту розібратися, які рішення є реалістичними з точки зору його, клієнта, досвіду та бажання змінитися. Реалістичність перевіряється засобами рольових ігор, репетицій дій та ін Г.С. Абрамова, описуючи інтерв'ю в структурі консультування, зазначає: «На цій стадії інтерв'ю завдання психолога полягають у тому, щоб сприяти зміні думок. Дій і почуттів клієнтів у повсякденному їх життя.

5) Діяльність. На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Консультант допомагає клієнту побудувати діяльність з урахуванням обставин, часу, емоційних затрат, а також з розумінням можливості невдачі у досягненні мети. Клієнт повинен засвоїти, що часткова невдача - ще не катастрофа.  6) Оцінка і зворотній зв'язок. На цій стадії клієнт разом з консультантом оцінює рівень досягнення мети та узагальнює досягнуті результати. У разі потреби можливе уточнення плану рішення.  13.Морально-етичні принципи та відповідальність психолога- консультанта

Психотерапевти та психологи поважають достоїнство та цінності особистості та виступають за охорону та захист фундаментальних прав людини. Вони сприяють зростанню знань про поведінку людини, розумінню самих себе та інших і пропагують ці знання для покращення психологічного благополуччя людей. Психотерапевти та психологи поважають представників своєї професії та представників суміжних професій і зобов’язані вчиняти дії, які не вступають у протиріччя з інтересами їх клієнтів, та створюють конструктивну взаємодію між спеціалістами. Вимагаючи для себе свободи комунікації, психологи та психотерапевти приймають на себе відповідальність, якої вимагає ця свобода та включає компетентність, об’єктивність у застосуванні набутих професійних навичок, турботу про колег, студентів та членів суспільства.

Переслідуючи ці ідеали, психологи та психотерапевти підписують детальні етичні принципи в наступних галузях:

1. Відповідальність;

2. Компетентність;

3. Моральні та етичні норми;

4. Конфіденційність;

5. Благополуччя клієнта;

6. Професіональні взаємовідносини;

7. Публічні заяви;

8. Техніка асесменту.

Психологи та психотерапевти підтримують співробітництво із професійними організаціями та об’єднаннями своєї галузі, в повному обсязі відповідають на запити етичних та професійних комісій тих об’єднань чи організацій, членами яких вони є, або до яких вони належать.

ПРИНЦИП 1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Засадничий принцип: Надаючи послуги, психологи та психотерапевти повинні підтримувати найвищі стандарти своєї професії. Вони приймають відповідальність за наслідки своїх дій і докладають усіх зусиль, щоб переконатися, що їх послуги використовуються правильно.

ПРИНЦИП 2. КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Засадничий принцип: Підтримка високих стандартів компетентності є зобов'язанням, яке розділяють усі психологи та психотерапевти в інтересах професії і суспільства в цілому. Психологи та психотерапевти визнають межі своєї компетентності і обмеження своєї техніки. Вони повинні надавати лише ті послуги і використати тільки ту техніку, для застосування яких вони отримали достатню кваліфікацію завдяки навчанню і досвіду.

ПРИНЦИП 3. МОРАЛЬНІ І ЗАКОНОДАВЧІ НОРМИ

Засадничий принцип: Моральні і етичні стандарти поведінки є для психологів та психотерапевтів особистою справою в тій же мірі, в якій і для інших громадян за винятком випадків, коли вони можуть завдати шкоди виконанню їх професійних обов'язків або зменшити довіру суспільства до психології та психотерапії, психологів і психотерапевтів. Відносно своєї особистої поведінки психологи та психотерапевти мають бути чутливі до пріоритетних в суспільстві стандартів і тому, як може наслідування цих стандартів або відступ від них вплинути на їх роботу в якості психолога/ психотерапевта.

ПРИНЦИП 4. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

Засадничий принцип: Першочерговим зобов'язанням психологів та психотерапевтів є повага до конфіденційності інформації, яку вони отримали про людей в процесі власної роботи. Вони можуть відкрити таку інформацію іншим тільки з відома людини(чи її законного представника), за винятком тих обставин, в яких замовчування такої інформації явно може призвести до небезпеки для цієї людини або інших. Психотерапевти повинні повідомити своїх клієнтів про юридичні межі конфіденційності. Згода на повідомлення інформації стороннім особам, як правило, має бути отримана від людини, до якої вона відноситься, письмово.

ПРИНЦИП 5. БЛАГОПОЛУЧЧЯ КЛІЄНТА

Засадничий принцип: Психологи та психотерапевти повинні поважати недоторканість і захищати благополуччя людей і груп, з якими вони працюють. Якщо виникає конфлікт інтересів між клієнтами і організацією, в якій працюють психологи/психотерапевти, вони повинні роз'яснити природу і спрямованість своєї лояльності і відповідальності і тримати усі сторони в курсі своїх зобов'язань. Психологи та психотерапевти повинні надавати клієнтам повну інформацію про цілі і природу будь-яких оціночних, терапевтичних, освітніх або тренінгових процедур і відкрито підтверджувати, що клієнти, студенти, практиканти або учасники дослідження мають свободу вибору і можуть відмовитися від них. Примушення людей брати участь або продовжувати користуватися послугами неетично.

ПРИНЦИП 6. ПРОФЕСІЙНІ СТОСУНКИ

Засадничий принцип: Психологи та психотерапевти повинні поводитися з належною повагою по відношенню до потреб, спеціальних знань і зобов'язань своїх колег в галузі психології, психотерапії, медицини і інших професій. Вони повинні поважати прерогативи і зобов'язання інститутів і організацій, які об'єднують цих фахівців.

ПРИНЦИП 7. ПУБЛІЧНІ ЗАЯВИ

При оголошенні або рекламі професійних послуг, психологи та психотерапевти можуть перерахувати наступну інформацію для опису того, хто надає послуги і послуг, що надаються: ім'я, наукова ступінь (за наявності) у відповідній галузі, документ про професійну освіту, сертифікати, отримані в акредитованих організаціях, членство в психологічних/психотерапевтичних організаціях, а також в професійних або пов'язаних з професією органах, адреса, номер телефону, години прийому, короткий перелік видів психологічних послуг, відповідним чином подана інформація про оплату, а також інша коротка інформація, яка відноситься до справи і не заборонена розділами даного «Положення про етичні принципи». При оголошенні або рекламі про наявність психологічних/психотерапевтичних послуг або публікацій психологи/психотерапевти не повинні наводити свою належність до якої-небудь організації таким чином, що створюється неправдиве враження про спонсорство або сертифікацію в цій організації.

Психологи/психотерапевти не повинні платити і давати щось цінне представникам преси, радіо, телебачення або іншого посередника комунікації заради отримання права виступати на професійні теми в інформаційних сюжетах або за те, що таке право було надане раніше. Сплачена реклама має бути визначена як така за винятком випадків, коли з контексту очевидно, що це сплачена реклама. При спілкуванні з громадськістю по засобах радіо або телебачення реклама має бути записана заздалегідь і затверджена психологом/психотерапевтом для ефіру. Психолог/психотерапевт повинен зберігати копії реклами і записів ефірів. Психологи/психотерапевти, пов'язані з розробкою і просуванням психологічних, продуктів, книг і чого-небудь іншого, пропонованого для комерційного продажу, повинні зробити необхідні зусилля, щоб упевнитися, що оголошення і реклама представлені в професійній, прийнятній з наукової точки зору, етичній і інформативній формі.

ПРИНЦИП 8. ТЕХНІКА АССЕСМЕНТА

Засадничий принцип: При розробці, публікації і застосуванні психотерапевтичної або психологічної техніки асесменту психотерапевти/психологи повинні докладати усіх можливих зусиль, щоб забезпечити благополуччя клієнтів і діяти в їх інтересах. Вони повинні захищати результати асесменту від неправильного застосування. Вони зобов'язані поважати право клієнта знати результати, інтерпретації і підстави для висновків і рекомендацій. Психологи/психотерапевти повинні докладати усіх можливих зусиль у рамках законних повноважень для захисту тестів і іншої техніки асесменту. Вони повинні боротися за те, щоб забезпечити відповідне застосування техніки асесменту іншими.