Шкідливий вплив чадного газу на організм людини

Чадний газ (СО) утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку – карбоксигемоглобін, яка нездатна постачати тканини організму киснем. В результаті зростає кисневе голодування організму, що супроводжується такими симптомами: головний біль, дзвін у вухах, блідість, нудота, запаморочення, при незначному отруєнні – втрата свідомості і смерть.

Смерть настає при вдиханні протягом 30 хв. повітря, що містить 1300 чнм (частка на мільйон) СО. Симптоми отруєння у людини, що постраждала, виявляються поступово, оскільки карбоксигемоглобін відновлюється до попереднього стану (оксигемоглобіну) дуже повільно – протягом кількох годин.

Ознаки отруєння чадним газом у людини з’являються вже при нетривалому перебуванні в приміщенні, повітря якого містить 10 чнм СО.

Як показують досліди, восьмигодинне дихання людини повітрям, що містить 80 чнм СО, знижує кисневе постачання організму на 15 % (рівноцінно втраті 0,5–0,6 л крові).

Санітарними нормами, що діють в Україні, ГДК СО в повітрі становить 0,003 чнм (мг/л).

Вимірювання вмісту СО в місцях напруженого автомобільного руху, особливо о безвітряну погоду, на напружених перехрестях, в місцях автомобільних заторів тощо можуть показати концентрацію СО в приземному шарі повітря до 400 чнм.

Дослідженнями встановлено, що у водія автомобіля, який протягом 1 години дихає повітрям із вмістом 120 чнм СО, значно уповільнюються реакції, знижується увага і здатність адекватно сприймати дорожню ситуацію.

Вміст СО в сигаретному димі досягає 1–1,5 % (100–150 чнм)! Лікарями встановлено, що у “затятих” курців постійно до 5 % гемоглобіну крові знаходиться в стані карбоксигемоглобіну, тобто людина, яка багато палить, весь час перебуває у стані кисневого голодування. Тому курці більше схильні до респіраторних і серцево-судинних захворювань.

Додаток 10

Основні засоби індивідуального захисту

Цивільний фільтруючий протигаз ГП–5 комплектується сумкою, зовнішніми утеплюючими манжетами НМУ–1 і коробкою з плівками, що не запотівають. Усередині фільтруючо-поглинаючої коробки ГП–5 розташовані протиаеро-зольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ–62у є шоломом-маскою, виготовленою з натурального або синтетичного каучуку. В шолом-маску вмонтовані окулярний вузол і клапанна коробка. Клапанна коробка має один вдихальний і два видихальні клапани та служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовляються з целюлози. Вони встановлюються з внутрішньої сторони скелець протигазу желатиновим покриттям до очей і фіксуються притискними кільцями. Желатин рівномірно вбирає конденсовану вологу, тим самим зберігаючи прозорість плівки. Манжети використо-вуються тільки взимку при температурі нижче –10° С. Манжета надягається на обойму окулярів із зовнішньої сторони. Простір між скельцями манжет і окулярів оберігає окуляри шолом-маски від замерзання.

Цивільний фільтруючий протигаз ГП–5: 1 – фільтруючо-поглинаюча коробка ГП–5; 2 – лицьова частина ШМ–62у; 3 – сумка; 4 – коробка з плівками, що не запотівають; 5 – зовнішні манжети

Респіратори застосовуються для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Респіратор Р–2 є фільтруючою напівмаскою з оголів’ям. Маска забезпечена двома клапанами вдиху і одним клапаном видиху із запобіжним екраном. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня – з тонкої повітронепроникної поліетиленової плівки, в яку вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і поліетиленом розташований фільтр з полімерних волокон. Респіратор має носовий затиск, призначений для притиснення напівмаски до обличчя в області перенісся.

Принцип дії респіратора заснований на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить через фільтруючий поліуретановий прошарок маски, де очищається від грубодисперсного пилу, а потім через фільтруючий полімерний волоконний матеріал, в якому відбувається очищення повітря від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря, що вдихається, через клапани вдиху потрапляє в підмасковий простір і до органів дихання. При видиху повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

4

Респіратор Р–2: 1 – напівмаска; 2 – клапан вдиху; 3 – клапан видиху; 4 – носовий затиск; 5 – оголівь’я

Легкий захисний костюм Л-1 складається з сорочки з капюшоном, брюк, зшитих разом з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломника. Розміри Л-1 аналогічні розмірам захисного комбінезона (костюма).

Легкий захисний костюм Л-1: 1 – брюки з панчохами; 2 – підшоломник; 3 – сорочка з капюшоном; 4 – двопалі рукавички; 5 – сумка для зберігання костюма. Справа – захисний костюм в “бойовому” положенні

Загальновійськовий захисний комплект (З3К) складається із захисного плаща ОП-1, захисних панчіх і рукавичок. Захисні рукавички зимові – двопалі, літні – п’ятипалі (гумові). Захисний плащ має рукави і капюшон. Плащ випускається п'яти розмірів: 1-й – для людей зростом до 165 см, 2-й – від 165 до 170 см, 3-й – від 171 до 175 см, 4-й – від 176 до 180 5-й – вище 180 см. Підошва захисних панчіх має гумову основу. Панчохи надягаються поверх звичайного взуття і кріп-ляться до ніг за допомогою хлястиків, а до поясного ременя – за допомогою тасьм. Панчохи випускаються трьох розмірів: 1–й – для взуття № 37–40, 2-й – № 41–42, 3-й – № 43 і більше. Рукавички випускаються двох розмірів.

ЗЗК залежно від того, для яких цілей його використовують, може бути застосований у вигляді накидки (а) (при захисті від РР, ОР і БЗ), надітим в рукави (б) (при діях на місцевості, зараженій РР і БЗ, а також при виконанні робіт по знезараженню техніки і транспорту) і у вигляді комбінезона (в).

б в

Загальновійськовий захисний комплект: а – у вигляді накидки; б – надітий в рукави; в – у вигляді комбінезона

Аптечка індивідуальна (АИ-ІІ) призначена для надання самодопомоги при пораненнях, опіках (знеболення), профілактики або ослаблення ураження РР, БЗ і ОР нервово-паралітичної дії .

Протибольовий засіб знаходиться в шприц-тюбику (гніздо 1). Його використовують в цілях профілактики шоку у враженого або при шоку. Засіб, що використовується при отруєнні або загрозі отруєння, розміщується в гнізді 2. Його приймають: одну таблетку при небезпеці хімічної ураження (одночасно надягають протигаз) і ще одну таблетку при наростанні ознак ураження. Протибактеріальний засіб № 2 розміщується в гнізді 3, його приймають після опромінення, при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7 таблеток в один прийом в першу добу і по 4 таблетки в подальші дві доби. Радіозахисний засіб № 1 (гніздо 4) приймають при загрозі опромінення по 6 таблеток за один прийом; при новій загрозі опромінення через 4-5 годин приймають ще по 6 таблеток. Протибактеріальний засіб № 1 (гніздо 5) використовується при застосуванні БЗ і в цілях попередження інфекції при пораненнях і опіках; спочатку приймають 5 таблеток, через 6 годин ще 6 таблеток. В гнізді 6 розміщується радіозахисний засіб № 2; його приймають після випадання радіоактивних опадів по одній таблетці щодня протягом десяти днів. Протирвотний засіб (гніздо 7) застосовується по одній таблетці на прийом при появі первинної реакції на опромінення.