Контрольні запитання

1. Екологічне забезпечення Збройних Сил України (визначення, мета).

2. Основні завдання екологічного забезпечення ЗСУ.

3. Об’єкти екологічного забезпечення.

3.6. Охорона природного середовища в ході підготовки та проведення навчань військ

У забрудненні навколишнього природного середовища не останню роль, відіграють війська зв’язку, оскільки кожна військова частина зв’язку (підприємство, установа, організація) деякою мірою являє собою промислово-аграрний комплекс, в якому є немало потенційних джерел забруднення:

• бойова, автомобільна та інженерна техніка;

• пункти чищення і миття техніки;

• бази і склади пального;

• пункти заправки ПММ;

• акумуляторні зарядні станції;

• котельні;

• пункти технічного обслуговування та ремонту техніки;

• лакофарбувальні пункти;

• лазні та комбінати для прання білизни;

• комунальні споруди;

• тваринницькі комплекси, підсобні господарства та ін.

Все, що викидається ними а атмосферу, скидається у водойми, потрапляє в ґрунт без нормативного очищення, забруднює довкілля. Тому обов’язок кожного командира (начальника) – до мінімуму зменшити вплив забруднювачів на довкілля в ході повсякденної діяльності і підготовки, особливо під час проведення навчань.

Враховуючи те, що у навколишньому природному середовищі всі елементи (атмосферне повітря, водні ресурси, ґрунти, рослинний і тваринний світ) тісно пов’язані між собою обміном речовин та енергії, природоохоронні заходи слід використовувати комплексно, не зупиняючись на охороні якогось одного елементу навколишнього природного середовища.

Негативний техногенний вплив на атмосферне повітря виявляється у вигляді хімічного та енергетичного забруднення. Основними джерелами хімічного забруднення (викидів шкідливих хімічних речовин) є автомобільна і спеціальна транспортна техніка, джерела електроживлення (бензинові та дизельні), пункти обслуговування і зарядження акумуляторів, пункти зберігання (заправки) паливно-мастильних матеріалів (ПММ).

Зниження шкідливих викидів хімічних речовин в атмосферне повітря можна досягти, по-перше, при чіткому додержанні природоохоронних, санітарно-гігієнічних норм (зокрема, гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин), а по-друге, при застосуванні заходів, які можна розбити на три групи: технічні, організаційні та будівельно-планувальні.

До технічних заходів боротьби із забрудненням атмосферного повітря усіма видами автомобільної техніки відноситься утримання її в технічно справному стані. У викидах автомобіля з несправним двигуном міститься окису вуглецю в 10–20 разів більше норми, тобто один такий автомобіль викидає в атмосферне повітря стільки окису вуглецю, скільки 10–20 автомобілів із справними двигунами.

Регулювання двигунів – один з основних і найважливіших заходів зниження викидів шкідливих речовин. В автомобілі повинні регулюватися система запалення, система живлення (паливна апаратура дизелів), підтримуватися у справному стані двигун.

Для того, щоб техніка була технічно справна, необхідно чітко дотримуватись правил її експлуатації, технічного обслуговування, збереження та ремонту. За рахунок чіткого додержання всіх цих вимог можна значно знизити рівень надходження шкідливих речовин в атмосферне повітря.

До організаційних заходів зниження викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря належать:

• раціональне територіальне розташування транспортних засобів;

• створення системи контролю за викидами шкідливих речовин;

• раціональний рух машин, раціональна робота двигунів (особливо на холостому ході).

Важливим організаційним заходом є контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря. З метою контролювання викидів шкідливих речовин, повинні бути створені контрольно-вимірювальні пункти. Вони повинні бути добре обладнаними в технічному плані.

Безумовно, контрольно-вимірювальні пункти не зменшать надходження шкідливих хімічних речовин в атмосферне повітря, але вони дозволять контролювати ситуацію, швидко виявляти найбільш небезпечні джерела атмосферного забруднення та приймати ефективні рішення щодо розв’язання проблеми.

Основними будівельно-планувальними заходами зниження викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря є:

• чітке функціональне територіальне зонування з необхідним віддаленням автомобільної техніки, пунктів зберігання і заправки ПММ, обслуговування акумуляторів від житлових споруд;

• використання екрануючих нежитлових споруд (наприклад, господарських об’єктів) між зонами джерел забруднення і житловими спорудами.

Все це стосується джерел хімічного забруднення атмосферного повітря. Але існує ще і енергетичне забруднення, основними джерелами якого є знову ж таки автомобільна та спеціальна транспортна техніка (робота двигуна, електро-обладнання, систем зчеплення і передачі); станції електроживлення (розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформа-тори); РТО, які працюють у смузі радіочастот. Негативний техногенний вплив цих джерел виявляється у поширенні в атмосферному повітрі шумів, низькочастотних коливань, вібрації (інфразвуку), електромагнітного випромінювання.

Уникнути цього енергетичного впливу неможливо, бо забезпечення ефективного зв’язку і автоматизованого управління залежить від роботи вищеназваних джерел. Тому тут необхідно:

• чітко дотримуватися існуючих норм гранично допустимих рівнів електромагнітного випромінювання, шуму, вібрації, а також правил роботи з цими джерелами;

• контролювати рівні енергетичного забруднення за допомогою контрольно-вимірювальної апаратури (різноманітних приладів, датчиків тощо як вітчизняного, так і іноземного виробництва).

У військовій частині існує два шляхи забруднення водних об’єктів – забруднення зливовими стічними водами, що стікають з її території у найближчі водні об’єкти внаслідок випадання атмосферних опадів і особливостей рельєфу місцевості (похилу території) та забруднення водних об’єктів за рахунок безпосереднього розташування джерел забруднення біля водного об’єкту.

Для того, щоб запобігти (зменшити) забруднення водних об’єктів при експлуатації господарсько-побутових об’єктів, необхідно:

• збирати нечистоти (за умов відсутності каналізаційних споруд) у спеціально обладнані ізольовані місткості-приймальники (вигрібні ями) або відстійники-накопичувачі;

• будувати вигрібні ями із застосуванням матеріалів, що затримують воду, з обов’язковим обмащенням дна і стінок цеглою, бетоном або залізобетоном із гідроізоляцією, що перешкоджає фільтрації та проникненню забруднених стоків у ґрунтові води;

• не допускати переповнення вигрібних ям;

• дезінфікувати, очищувати вигрібні ями та вивозити нечистоти асенізаційними машинами на очисні споруди;

• не допускати вивозу та скиду нечистот у водоймища.

Для запобігання або зменшення забруднення водних об’єктів при експлуатації пунктів для миття автомобільної та спеціальної транспортної техніки, пунктів обслуговування акумуляторів, пунктів зберігання і заправки ПММ, необхідно:

• обладнати їх у вигляді спеціальних технічних майданчиків із використанням матеріалів, що затримують воду;

• побудувати спеціальні колодязі (резервуари) для збору хімічно забруднених стічних вод (нафтопродуктами, відходами від миття техніки та ін.) на зразок вигрібних ям;

• обладнати спеціальні технічні майданчики лотками (жолобами) для відводу хімічно забруднених стічних вод у спеціальні колодязі (резервуари);

• своєчасно очищати резервуари (колодязі), відкачувати та вивозити стічні води;

• обладнати місце для збору відпрацьованих нафтопродуктів: зробити для нього навіс, щоб запобігти попадання в них атмосферних опадів; місткості заповнювати через лійку; місткості, у свою чергу, повинні мати зливні пристрої;

• категорично заборонити миття техніки біля водойм.

Щоб запобігти забруднення та нераціонального використан-ня ґрунтів необхідно:

• чітко дотримуватися вимог ґрунтоохоронного законодавства (норм гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у ґрунті та ін.);

• не допускати забруднення ґрунтів наднормативними стічними водами без очищення, різноманітними відходами;

• суворо заборонити неорганізовані звалища сміття на території військової частини, за її межами і під час навчань;

• складувати відходи у спеціальні контейнери, обладнані огорожею;

• систематично очищати, промивати і дезінфікувати контейнери для збору сміття;

• слідкувати за своєчасним вивозом сміття;

• проводити рекультивацію порушеного ґрунту.

Одним із найважливіших заходів з охорони ґрунту є організація санітарної очистки території, тобто збір, видалення, обеззараження та утилізація відходів (твердих, рідких тощо).

Одним із найефективніших заходів по відновленню ґрунтів внаслідок їх нераціонального використання є рекультивація, тобто комплекс робіт, спрямованих на відновлення їх природного стану.

Основними вимогами при проведенні рекультиваційних робіт є:

• зняття родючого шару ґрунту та його складування при проведенні будівельних робіт;

• засипка непотрібних захисних і вогньових споруд (окопів, траншей тощо);

• нанесення знятого шару ґрунту на ділянки, що використовувались;

• внесення за необхідністю мінеральних і органічних добрив;

• засів багаторічними травами, засаджування чагарниками, деревами тощо для захисту від вітрової та водної ерозії.

Керівні особи військових частин повинні нести персональну відповідальність за проведення заходів щодо запобігання випадкам знищення тварин і рослин на закріплених за ними територіях. Вони зобов’язані вживати рішучих заходів для збереження тваринного і рослинного світу.

Для цього необхідно:

• мінімізувати шкідливий вплив на рослинний і тваринний світ (особливо під час навчань);

• організовувати протипожежну і санітарну охорону лісу;

• заборонити нераціональну експлуатацію лісових ресурсів (вирубку) за рахунок системи попереджувальних, заборонних, зобов’язуючих заходів;

• захищати об’єкти рослинного і тваринного світу від шкідливих впливів (хімічних, біологічних, енергетичних тощо);

• проводити лісовідновлювальні роботи після проведення навчань.

У разі проведення навчань, перед їх початком, повинен проводитись інструктаж особового складу і відповідні бесіди щодо додержання вимог природоохоронного законодавства. Після закінчення навчань спеціально створеними комісіями необхідно обстежити район проведення навчань, визначити нанесені військами збитки і заходи щодо усунення правопорушень. До складу комісій включають представників адміністрацій лісництв, місцевих Рад, на території яких проводились навчання. Результати обстеження району навчань і усунення нанесених природному середовищу збитків необхідно оформити відповідними актами.