3.2. Електромагнітний вплив втза на особовий склад та навколишнє середовище

Питання забезпечення безпеки особового складу ВТЗА, населення та навколишнього природного середовища від впливу електромагнітних випромінювань (ЕМВ) має важливе медичне та соціально-економічне значення. Особливу увагу при цьому приділяють санітарному нагляду за джерелами цих випромінювань. Основою організації державного санітарного нагляду є санітарні норми і правила, які містять як норми, так і основні положення гігієнічних вимог до засобів вимірювання.

Основні джерела ЕМВ

Біосфера протягом усієї своєї еволюції знаходиться під цією електромагнітних полів (ЕМП) так званого фонового випромі-нювання, викликаного природними причинами.

Людина як вища біологічна істота зуміла пристосуватись до цього, але з екологічної точки зору, найбільш небезпечними для неї є сучасні ЕМП антропогенного походження.

З цього приводу є актуальним практичне вирішення питання щодо регламентування умов експлуатації і розміщення засобів випромінювання відносно житлової забудови і тим самим забезпечення охорони здоров’я людини від впливу ЕМП, що виникають у навколишньому середовищі (в т.ч. і у військах).

З метою забезпечення практичної реалізації Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 239 від 1 серпня 1996 року затверджені ДСанПіН “Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань”.

До джерел електромагнітного випромінювання (ЕМВ) в населених пунктах належать:

• радіо-, телевізійні і радіолокаційні станції різного призначення, що працюють в смузі радіочастот;

• мережа ліній електропередачі, яка складається з повітряних високовольтних ліній електропередачі та електричних підстанцій (розподільних пристроїв, перетворювачів електро-енергії, трансформаторів, випрямлячів та ін.);

• електротранспорт.

Слід зауважити, що кількість цих джерел з кожним роком зростає.

До основних джерел ЕМВ у військах зв’язку відносяться:

• радіо-, радіорелейні, тропосферні станції та станції космічного зв’язку, тобто радіотехнічні об’єкти (РТО), які працюють в смузі радіочастот;

• електрообладнання автомобільної та спеціальної транспортної техніки;

• станції електроживлення, що включають в себе розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформа-тори, випрямлячі та інші пристрої і споруди;

• радіолокаційні і радіонавігаційні станції.

Навколо передавальних пристроїв РТО, навколо фідерів (ліній, які йдуть від передавачів до антен), електрообладнання автомобілів та станцій електроживлення існує інтенсивне електромагнітне поле (ЕМП), що негативно впливає на особовий склад та навколишнє природне середовище.

Санітарні норми і правила (далі – Правила) захисту населення від впливу ЕМП, що створюються РТО, визначають гігієнічні вимоги до передавальних об'єктів, які випромінюють електромагнітну енергію в навколишнє середовище.

Правила поширюються на існуючу житлову забудову, забудову, що проектується і споруджується, окремі житлові, громадські і виробничі будинки різного відомчого підпорядку-вання, місця масового відпочинку населення, які розміщуються в районах розташування як діючих РТО, так і тих, що проектуються і споруджуються.

Відповідальність за дотриманням цих Правил покладається на міністерства (в т.ч. на Міністерство оборони України), відомства, установи, організації, підприємства, кооперативи та інші юридичні особи і фізичних осіб, які експлуатують, реконструюють або проектують на території України РТО, чи окремі передавальні пристрої, що випромінюють електромагнітну енергію. Узгодження проектів планування та забудови в районах розташування РТО покладається на установи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України і архітектурно-планувальні управління місцевих Рад народних депутатів.

Контроль за дотриманням Правил покладається на органи і установи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

Одиниці вимірювання та гранично допустимі рівні ЕМП

Електромагнітна енергія, що випромінюється антенами передавальних РТО, поширюється в просторі, утворюючи ЕМП, яке прийнято характеризувати двома нерозривно пов’язаними складовими: електричною (Е) і магнітною (Н).

Електромагнітне поле в 5–8 діапазонах частот оцінюється напруженістю поля. Одиницею виміру напруженості поля для електричної складової є вольт на метр (В/м), магнітної складової – ампер на метр (А/м).

Електромагнітне поле у 9–11 діапазонах частот оцінюється поверхневою густиною потоку енергії, надалі ГПЕ. Одиницею виміру ГПЕ є ват на квадратний метр – Вт/м² (1 Вт/м² = 0,1 мВт/см² = 100 мкВт/см²).

З метою оцінки екологічної безпеки людини в Україні створена система нормативів, що включає в себе гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування, а також гранично допустимі рівні (ГДР) акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на людину і на навколишнє природне середовище.

Встановлювані Правилами ГДР ЕМП поширюються на діапазон частот 30 кГц – 300 ГГц (табл. 3.7).

При недотриманні Правил можуть створюватись умови, при яких населення зазнає шкідливого впливу ЕМП. З метою попередження шкідливого впливу ЕМП радіочастот встановлю-ються їх ГДР та гігієнічні вимоги до розміщення РТО і територій, призначених для забудови.

Інтенсивність ЕМП радіопередаючих пристроїв залежить від їх потужності, конструкції, антенних систем, рельєфу місцевості. Вона може бути визначена не лише інструментальними, але й розрахунковими методами, що дає можливість завчасно вирішити питання про раціональне розміщення радіолокаційного об’єкту в місцях дислокації військ передбачити захисні заходи від дії ЕМП.

Таблиця 3.7

Номенклатура діапазонів частот (хвиль)

№ діапазону	Діапазон частот (ви-ключаючи нижню, включаючи верхню межу)	Діапазон хвиль (виключаючи нижню, вклю-чаючи верхню межу)	Відповідний метричний розподіл діапазонів
5	Від 30 до 300 кГЦ	Від 105 до 103 м	Кілометрові хвилі (низькі частоти, НЧ)
6	Від 300 до 3000 кГЦ	Від 103 до 102 м	Гектометрові хвилі (середні частоти, СЧ)
7	Від 3 до 30 МГц	Від 102 до 10 м	Декаметрові хвилі (високі частоти, ВЧ)
8	Від 30 до 300 МГц	Від 10 до 1 м	Метрові хвилі (дуже високі частоти, ДВЧ)
9	Від 300 до 3000 МГц	Від 1 до 0,1 м	Дециметрові хвилі (ультрависокі частоти, УВЧ)
10	Від 3 до 30 ГГц	Від 10 до 1 см	Сантиметрові хвилі (надвисокі частоти, НВЧ)
11	Від 30 до 300 ГГц	Від 1 до 0,1 см	Міліметрові хвилі (надзвичайно високі частоти, НЗВЧ)

У відповідності із прийнятими стандартами ГДР протягом робочого дня за електричною складовою не повинні перевищувати 50 В/м, знижуючись поступово до 5 В/м з підвищенням частоти. За магнітною складовою встановлені ГДР тільки для окремих ділянок діапазону: 5 А/м для частот 60 кГц – 1,5 МГц і 0,3 А/м для частот 30 – 50 МГц. Допускається перевищення цих рівнів, але не більш, ніж дворазове при обов’язковому скорочені робочого часу не менш ніж на 50 % .

Встановлений також поріг поверхневої густини потоку енергії. Для людини він дорівнює 1000 мкВт/см². Для частот 300МГц – 300 ГГц (9–11 діапазону) гранично допустимий рівень густини потоку енергії ЕМП визначається як частка нормованої величини енергетичного поділу навантаження за робочий день на час дії. Енергетичне навантаження протягом робочого дня не повинно перевищувати 200 мкВтгод/см², а у випадку опромінення від обертових і скануючих антен може бути на порядок вище. У будь-якому випадку максимальне граничне значення густини потоку енергії не повинно перевищувати 1000 мкВт/см².

Гранично допустимий рівень ЕМП, що створюється радіоло-каційними засобами, які працюють в імпульсному режимі випромінювання, тимчасово, до розробки індивідуальних нормативів встановлюється 2,5 мкВт/см², або 3 В/м, як для діапазонів ДВЧ та УВЧ.

Оцінку ГДР електромагнітного поля можна провести методом безпосередніх замірів рівнів ЕМП при використанні приладів для вимірювання рівнів ЕМП (ПЗ-9, ПЗ-15, -16, -17, -21).

Гранично допустимі рівні напруженості електричного поля (електрична складова ЕМП), що виражаються середньоквадра-тичним (ефективним) значенням, і рівень ГПЕ, який виражається середнім значенням, визначаються в залежності від частоти (довжини хвилі) і режиму випромінювання за наведеними нижче залежностями.

Гранично допустимі рівні ЕМП, які створюють РТО в діапазоні частот від 48 до 1000 МГц, визначаються за формулою:

, (3.2)

де Е_ГДР – ГДР електричної складової ЕМП, В/м;

f – несуча частота оцінюваного каналу (каналу зображення або звукового супроводу), МГц.

Рівень ЕМП на території, призначеній для забудови, в приміщеннях житлових і громадських будинків, лікувально-профі-лактичних, оздоровчих, дитячих дошкільних і шкільних закладів, в будинках інвалідів і престарілих, в місцях відпочинку, на дитячих і спортивних майданчиках, не повинен перевищувати ГДР.

Біологічна дія електромагнітного випромінювання

Особовий склад найчастіше піддається впливові ЕМП радіочастот РТО, дія яких залежить від частоти коливання хвилі, та електромагнітного випромінювання, що генерується електрооблад-нанням автомобільної та спеціальної транспортної техніки (особливо системи запалення). З підвищенням частоти, тобто із зменшенням довжини хвилі, дія ЕМП стає більш небезпечною. Так, ЕМП довгих хвиль має меншу небезпеку, ніж коротких і ультракоротких. Найбільш небезпечними для людини є наступні спектри радіочастот: високі (ВЧ), ультрависокі (УВЧ) і надвисокі (НВЧ). Можливості прямого опромінення радіохвилями визначаються умовами їх поширення, які залежать від довжини хвилі.

Проведення досліджень дії ВЧ і УВЧ на особовий склад, який безпосередньо працює з радіоапаратурою і знаходиться біля передавачів, пультів управління, комутаторних пристроїв радіо-станцій показало, що в нього спостерігається загальна слабкість, підвищена втомлюваність, пітливість, сонливість, загальний розлад сну, головні і серцеві болі, з’являється дратівливість, губиться увага.

При тривалому та інтенсивному опроміненні після вичерпання пристосувальних реакцій наступають суттєві зміни діяльності нервової та серцево-судинної систем, які є зворотними, хоча носять кумулятивний (накопичувальний) характер, але зменшуються і зникають при виключенні впливу ЕМП.

Досить серйозний вплив мають хвилі НВЧ частоти, опромінення яких діє аналогічно довгохвильовому, але сильніше. Крім цього спостерігається ряд особливостей, зв’язаних із перетворенням енергії опромінення в теплову, а значить із локальними перегрівами тканин та органів. Одним із серйозних ефектів, викликаних НВЧ, є пошкодження органів зору і негайна сльозотеча при гострому опроміненні.

Суттєвим є питання опромінення людей, що проживають в населених пунктах, розташованих в зоні впливу ЕМП.

Електричне поле, що створюється лініями електропередачі, підстанціями, пристроями (ЛЕПП) теж може здійснювати шкідливий вплив на людину.

Розрізняють такі види впливу:

• безпосередній вплив, який проявляється при перебуванні в електричному полі, причому ефект впливу посилюється зі збільшенням напруженості поля і часу перебування в ньому;

• вплив електричних розрядів (імпульсного струму), які виникають при дотику людини до незаземлених конструкцій, корпусів машин, механізмів на пневматичному ходу і протяжних провідників або при дотику людини, ізольованої від землі, до рослин, заземлених конструкцій та інших заземлених об’єктів;

• вплив струму стікання, який проходить через людину, що знаходиться в контакті з ізольованими від землі об’єктами (великогабаритними предметами, машинами і механізмами).

Крім того, електричне поле ЛЕПП може спричинити займання або вибух випарів легкозаймистих речовин внаслідок виникнення електричних розрядів при контакті предметів і людей з машинами і механізмами.

Ступінь небезпеки кожного із вказаних факторів зростає із збільшенням напруженості електричного поля.

Захист особового складу та населення від дії ЕМП

Вплив ЕМП є небезпечною екологічною проблемою. Особливістю у даній ситуації є те, що його неможливо уникнути взагалі. Це по-перше викликано існуванням природного геомагнітного поля, яке впливає і буде впливати на Землю у цілому, на біосферу, на людину і в тому числі на особовий склад ВТЗА. По-друге ЕМП техногенного походження буде здійснювати негативний вплив до тих пір, поки існують ЛЕПП, працюють РТО, станції електроживлення, електрообладнання автомобільної та спеціальної транспортної техніки. Виходом в цій ситуації є суворе додержання норм ЕМП та удосконалення системи контролю за рівнем ЕМП (додаток 5).

Для зниження дії ЕМП на особовий склад та населення, яке знаходиться в зоні дії РТО, необхідно здійснювати ряд захисних заходів. Сюди входять організаційні, інженерно-технічні та лікувально-профілактичні заходи. Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів повинно бути покладене на посадових осіб військових частин, які діють спільно з медичною службою. Вони повинні вживати попереджувальні заходи з гігієнічної оцінки небезпечних об’єктів, проводити поточний санітарний нагляд за ними та організовувати інженерно-технічне забезпечення санітарного нагляду.

Крім цього, повинно бути забезпечене таке взаємне розташування випромінюючих об’єктів та осіб, які піддаються опроміненню, яке б зводило до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити ймовірність знаходження особового складу в зоні великої інтенсивності ЕМП і обмежити час перебування під опроміненням.

Виняткова роль при цьому належить засобам колективного, локального та індивідуального захисту.

Колективний захист організується з урахуванням поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Якщо розташувати антену на підвищеній місцевості, то можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населений пункт, в декілька разів. Аналогічний результат дає відповідне орієнтування діаграми направленості, особливо високоспрямованих антен, наприклад, шляхом збільшення висоти антени. Ефективність такого способу захисту зменшується із зростанням віддалі.

Для зменшення негативного впливу ЕМП доцільно використовувати екрани для захисту від ЕМП. При цьому необхідно враховувати затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, лісову смугу), а також дифракційні явища на верхній і бокових кромках екрану, які збільшують інтенсивність ЕМП поза екраном. Відрізняють природні екрани для захисту від ЕМП (складки місцевості, лісонасадження, насипи) і неприродні.

До неприродних засобів захисту можна віднести:

• суцільні металеві екрани, які забезпечують надійний захист від усіх електромагнітних випромінювань. При товщі екрана в 0,01 мм ЕМП ослаблюється приблизно на 50 дБ (100000 разів);

• сітчасті екрани – мають гірші екрануючі властивості, застосовуються для ослаблення потоку потужності ЕМП на 20–30 дБ (100–1000 разів);

• еластичні екрани – застосовуються для виготовлення екранних штор, чохлів, спеціального одягу.

Захисні можливості прямокутних сітчастих екранів (рівень послаблення ЕМП) можна визначити розрахунковим шляхом. При цьому слід запам’ятати наступне: чим менший розмір “вічка” сітки та чим більша товщина проволоки, тим вищі захисні властивості сітки; чим коротша довжина хвилі, тим густіша повинна бути сітка.

При визначенні послаблення ЕМП К (дБ, рази) слід використовувати номограму для розрахунку прозорості сітчастого екрану. При визначенні К також використовують такі величини як r – радіус проволоки, см; α – сторона вічка, см; λ – довжина хвилі, см; f – діапазон випромінювання, Гц. Значення співвідношень α/λ та α/r позначаються відповідно як Х₁ та У₁ (Х_n та У_n). Відповідні відрізки відкладаються на номограмі (рис. 3.1). Точка перетину з прямою К – значення послаблення К (у дБ, разах).

Іноді довжина хвилі λ невідома, але відомий f – діапазон випромінювання. Знайти λ можна за формулою:

(3.3)

Організація санітарно-захисних зон

Майданчики для розміщення проектованих РТО необхідно вибирати з урахуванням потужності передавачів, характеристик спрямованості випромінювання, висоти розташування і конструк-тивних особливостей антен, рельєфу місцевості, функціонального призначення прилеглих територій, висоти забудови для того, щоб рівні ЕМП на території, призначеній для забудови, не перевищували ГДР.

В окремих випадках допускається розміщення антен переда-вальних радіотехнічних засобів на дахах житлових, громадських та інших будинків, а також передавачів на дахах нежитлових виробничих будинків за умови дотримання ГДР.

Майданчик РТО (технічна територія) обладнується відповідно до будівельних норм і правил, на його території не допускається розміщення житлових та громадських будинків.

З метою захисту населення від впливу ЕМП, яке створюють РТО, встановлюються санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови.

Санітарно-захисною зоною вважається територія, де на висоті до 2 м від поверхні землі перевищуються гранично допустимі рівні ЕМП.

Санітарно-захисна зона, як правило, прилягає до технічної території РТО. Зовнішня межа санітарно-захисної зони визначається на висоті до 2 м від поверхні землі за гранично допустимими рівнями ЕМП.

Санітарно-захисна зона встановлюється з урахуванням перспектив розвитку РТО. Віддалення меж відраховується від основи антени. Використання санітарно-захисних зон регламенту-ється "Санітарними нормами проектування промислових підпри-ємств" (СНиП 2.07.01–89).

При цьому в межах санітарно-захисної зони РТО, засоби випромінювання яких працюють на частотах 30 МГц, не допускається розміщення підприємств і споруд підвищеної пожежної небезпеки, які пов'язані з використанням легкозаймистих рідин або газів (бензосховища, газосховища, гаражі, бензо- і газозаправні станції та ін.).

Заходи щодо організації і благоустрою санітарно-захисної зони у встановленому порядку передбачаються розділом “Заходи з охорони навколишнього середовища” проекту РТО.

Зоною обмеження забудови вважається територія, де на висоті понад 2 м від поверхні Землі перевищуються ГДР. Зовнішня межа даної зони визначається відносно максимальної висоти будинків перспективної забудови, на висоті верхнього поверху, де рівні ЕМП не повинні перевищувати встановлених граничних значень.

На різко пересіченій місцевості можуть зустрічатися ділянки, що не прилягають до території РТО, на яких рівень ЕМП перевищує ГДР, і, отже, на них встановлюються санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови.

Санітарно-захисна зона і зона обмеження забудови встановлюються відповідно до методик, затверджених МОЗ України (або МОЗ СРСР до їх перевидання). Межі санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови при їх встановленні уточнюються на підставі інструментальних вимірів. Санітарно-захисні зони і зони обмеження для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами не спрямованого випромінювання в горизонтальній площині, для телевізійних станцій, а також для радіолокаційних станцій кругового огляду встановлюються навколо РТО.

Для передавальних РТО, обладнаних антенами спрямованої дії, а також для радіолокаційних станцій, антени яких сканують у визначеному секторі або фіксовані в одному напрямку, санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови встановлюються у напрямку випромінювання електромагнітної енергії, з урахуванням бокових і задніх пелюсток діаграми спрямованості антен.

Для передавальних РТО, антени яких випромінюють електромагнітну енергію під визначеним кутом до горизонту і рівень ЕМП змінюється в залежності від висоти, зона обмеження забудови встановлюється диференційовано по вертикалі в межах висоти житлової забудови.

Для зниження ступеня опромінення територій, призначених для забудови, і зменшення розмірів санітарно-захисних зон антени радіолокаційних станцій рекомендується встановлювати на природних узвишшях, насипах, естакадах тощо, збільшуючи мінімальне значення робочого кута нахилу антени.

Планування і забудова в місцях розміщення діючих РТО повинні здійснюватись з урахуванням меж санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови, а в районі проектованих РТО, та таких РТО, що реконструюються, з урахуванням меж цих зон, встановлених у затвердженому проекті будівництва або реконструкції РТО.

Досить ефективним є локальний захист, який базується на застосуванні радіозахисних матеріалів, що забезпечують високе поглинання енергії випромінювання в матеріалі і відбивання від його поверхні. Для екранування шляхом загородження треба використовувати металеві листи та сітки. Захист приміщень від зовнішнього випромінювання можна здійснити шляхом обклеювання стін металізованими шпалерами, закриття вікон металевими сітками, металізованими шторами. Опромінення в такому приміщенні зводиться до мінімуму, але відбите від екранів випромінювання перерозподіляється в просторі і потрапляє на інші об’єкти. Для особового складу, який обслуговує РТО, надійний захист від дії ЕМП може бути забезпечений шляхом екранування апаратури та рядом інших конструкційних особливостей апаратури. Поряд з відбиваючими екранами необхідно широко застосовувати екрани з матеріалів, які поглинають випромінювання (найчастіше застосовуються матеріали на основі вуглецю), причому поверхня екрану повинна бути шорсткою, ребристою чи шипоподібною.

Індивідуальні засоби захисту також є досить ефективними, але вони повинні застосовуватися тільки в тих випадках, коли інші захисні засоби не досить ефективні або їх неможливо застосувати: при проході людини через зону підвищеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних і налагоджувальних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та вимірювання інтенсивності опромінення. До індивідуальних засобів захисту відносяться спеціальні захисні окуляри з металізованими скельцями ОРЗ-5 і захисний одяг (халат з капюшоном), які дозволяють ослабити потужність ЕМП до 30 дБ (1000 разів).

Для зниження негативного впливу ЕМП, що створюється електрообладнанням автомобільної та спеціальної транспортної техніки, необхідно зробити конструкційні перетворення. Значну увагу слід приділити пристроям, які зменшують радіоперешкоди в системі запалення, а також підвищити екранований захист кузова автомобіля. Електромагнітні випромінювання залежать також від пробігу автомобіля: в перший період – 35...40 тис. км. – вони дещо (на 20 %) зменшуються, потім знову зростають. Це пояснюється у першому випадку витиранням пофарбування в місцях контакту металу, в другому – погіршенням електричної герметичності кузова.

З метою захисту населення та особового складу від впливу ЛЕПП також встановлюються санітарно-захисні зони.

Санітарно-захисною зоною вважається територія, на якій напруженість електричного поля (ЕП) перевищує 1 кВ/м.

Санітарно-захисна зона для ЛЕПП встановлюється у вигляді земельної ділянки, межі якої регламентуються по обидві сторони від неї на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів на землю, в перпендикулярному до ПЛ напрямку:

• 20 м для ЛЕПП напругою 300 кВ;

• 30 м для ЛЕПП напругою 500 кВ;

• 40 м для ЛЕПП напругою 750 кВ;

• 55 м для ЛЕПП напругою 1150 кВ.

Якщо напруженість ЕП перевищує ГДР, необхідно вжити заходи щодо її зниження.

У місцях можливого перебування людини напруженість ЕП може бути зменшена шляхом:

• віддалення житлової забудови від ЛЕПП або ЛЕПП від житлової забудови;

• застосування екрануючих пристроїв та інших засобів зниження напруженості ЕП.

Сільськогосподарські угіддя, що знаходяться в санітарно-захисних зонах ЛЕПП, рекомендується використовувати під вирощування сільськогосподарських культур, які не потребують ручної обробки.

Машини і механізми на пневматичному ходу, які знаходяться в санітарно-захисних зонах ЛЕПП, повинні бути заземлені. Заземлювачем може бути металевий ланцюг, що з’єднаний з рамою або кузовом, і торкається землі.

На території санітарно-захисних зон ЛЕПП напругою 750 кВ та вище забороняється проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років.

У межах санітарно-захисної зони забороняється:

• розташовувати житлові, громадські будівлі і споруди, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства по обслуговуванню автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежо- і вибухонебезпечних речовин;

• працювати з легкозаймистими рідинами і газами, виконувати ремонт машин та механізмів.

Найближча відстань від осі проектованих ЛЕПП напругою 750–1150 кВ до межі населених пунктів повинні складати не менше:

• 250 м для ЛЕПП напругою 750 кВ;

• 300 м для ЛЕПП напругою 1150 кВ.

Якщо ЛЕПП напругою 750–1150 кВ проходять по пересіченій місцевості, дану відстань можна скоротити, але не більш, ніж до межі санітарно-захисної зони.

Якщо ЛЕПП напругою 300–750 кВ проходять біля сільських населених пунктів, у виняткових випадках можна зменшити встановлені відстані або дозволити перетин вказаних пунктів за умови:

• напруженість ЕП під проводами не перевищуватиме 5 кВ/м;

• житлова забудова не потрапить у межі санітарно-захисної зони;

• виконано заземлення металевих загорож та покрівель нежитлових будинків, розташованих у межах санітарно-захисної зони.

Додаткова інформація по темі – додатки 6–8.

Контрольні запитання

1. Основні види та джерела ЕМВ.

2. Основні джерела ЕМВ у військах зв’язку.

3. Одиниці вимірювання ЕМП.

4. Гранично допустимі рівні ЕМП.

5. Біологічна дія ЕМП.

6. Основні методи захисту особового складу та населення від негативного впливу ЕМВ.

7. Колективний захист від негативного впливу ЕМВ.

8. Локальний захист від негативного впливу ЕМВ.

9. Індивідуальний захист від негативного впливу ЕМВ.

10. Розрахунок захисних властивостей прямокутних сітчастих екранів (номограма для розрахунку прозорості сітчастого екрану, порядок визначення послаблення ЕМП К).