Рівні звукового тиску джерел шуму

Об’єкт або джерело шуму	Рівень звукового тиску, дБ
Поріг чутності	0
Тиха сільська місцевість	20
Житлова кімната	40
Розмова середньої гучності	60
Робота на друкарській машинці	65–70
Магістральна вулиця	85–90
Ткацький цех	90–95
Виступ поп-оркестру	110
Зліт реактивного літака (100 м)	125
Реактивний двигун (25 м)	140

Шуми можуть відрізнятися за спектром та часовими характеристиками.

За спектром відрізняють тональні шуми: низькочастотні (300 Гц і нижче), середньочастотні (300–800 Гц) та високочастотні (більше 800 Гц). Шум, в якому є різні звукові частоти, вважається широкополосним. Широкополосний шум порівняно з тональним (звук певної частоти) легше переноситься людиною.

За ступенем стабільності звучання відрізняють постійні шуми (рівень звуку змінюється у часі не більше чим на 5 дБА) та непостійні (> 5 дБА).

Постійний шум оцінюється у рівнях звукового тиску L – у децибелах (дБ). Для оцінки непостійних шумів, а також для орієнтованої оцінки постійних шумів використовують “еквівалентний рівень звуку” – загальний рівень звукового тиску, що вимірюється за шкалою “А” стандартного шумовимірювача у дБА.

Непостійний шум поділяється на:

• коливальний – рівень звуку якого безперервно змінюється у часі;

• переривчастий – рівень звуку якого періодично різко падає до рівня фонового шуму, причому тривалість інтервалів, на протязі яких рівень звуку залишається постійним і перевищує рівень фонового шуму, становить 1 сек. і більше;

• імпульсний – який складається із одного або декількох звукових імпульсів, кожний тривалістю менше 1 сек. При цьому рівні звуку, виміряні при включенні часових характеристик, відрізняються не менше, ніж на 7 дБА.

Для проведення ефективної оцінки несприятливого впливу шуму на особовий склад необхідно регламентувати його інтен-сивність, спектральний склад і час дії. В залежності від характеру шуму і умов його впливу нормування допустимих рівнів проводиться для різних місць перебування особового складу ВТЗА (на робочих місцях, у житлових чи господарських приміщеннях). За допустимий рівень шуму прийнятий такий шум, при довготривалій дії якого не відбуваються негативні зміни в органах людини, найбільш чутливих і адекватних шуму, тобто такий, який не має на людину прямого чи опосередкованого шкідливого впливу і неприємної дії, не знижує її працездатності, не впливає на самопочуття та настрій.

В нормативні показники, виходячи із технічних можливостей, характеру шуму і місця розташування об’єктів ВТЗА, можна вносити поправки від –5 до +10 дБА. Нормативні рівні з відповідними поправками називаються допустимими рівнями звуку.

Нормативні показники оцінки шуму визначені “Санітарними нормами допустимого шуму”, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України в 1996 році.

Всі основні джерела шуму на території військової частини зв’язку можна розділити на дві великі групи – джерела шуму на відкритій місцевості і в закритих приміщеннях. До основних джерел шуму на відкритій місцевості відносяться:

• автотранспорт та спеціальна транспортна техніка (робота двигуна, систем зчеплення і передачі, вібрація кузову, підвісок пристроїв кріплення). Він є інтенсивним, непостійним та різночастотним (в залежності від типу техніки). Шум автомобіля зростає на 8–10 дБ при збільшенні від мінімуму до максимуму числа обертів двигуна на 2 дБ – у дизельних і на 10–15 дБ – у карбюраторних двигунів при збільшенні навантаження. Значним є шум гусеничної техніки у порівнянні з колісною. В цілому, з погляду гігієнічних вимог, шум автомобільної та спеціальної техніки повинен бути зменшеним на 20–30 дБ. Гранично допустимі рівні звуку (дБА) на віддалі 7,5 м від осі машини при швидкості 50 км/год наступні: легкові автомобілі – 84; апаратні, вантажівки, автомобілі-тягачі масою до 3500 кг – 84, від 3500...12000 кг – 89;

• станції електроживлення (до складу яких входять автомобільні, причіпні електростанції, генератори відбору потужності);

• пересувні компресорні станції (у складі яких є відбійні молотки, ручні перфоратори, пневматичні ломи) із звуковими рівнями від 90 до 120 дБ;

• шум при учбових стрільбах.

До основних джерел шуму у закритих приміщеннях відносяться:

• в апаратних (станціях) – опалювально-вентиляційні установки, електродвигуни, телеграфні апарати;

• у житлово-господарських приміщеннях – сушильні барабани пральних машин, опалювально-вентиляційні установки.

За сприйняттям до шуму близько 30 % людей – надчутливі, 60 % – нормально чутливі, 10 % – нечутливі. Вплив шуму на організм людини виявляється у великому діапазоні: від суб’єктивного роздратовування до об’єктивних патологічних порушень (табл. 3.3). Медичні дослідження показують, що навіть невисокі рівні звуку порядку 65 дБА при двохгодинній експозиції викликають втрату слуху більш 10 дБА на низьких частотах. Рівень шуму 80 дБА знижує слухову чутливість на 17–25 дБА в усьому спектрі частот, що можна вважати як втому органу слуху.

Таблиця 3.3