Фізичне забруднення – це зміна її фізичних властивостей:

• прозорості;

• вмісту суспензій (піску, частинок глини, намулу, радіоактивних речовин) та інших домішок. Потрапляння: за рахунок площинного змиву дощовими водами сільськогоспо-дарських угідь, з промислових установок гірничодобувної промисловості, у викидах АЕС із радіоактивними домішками, у викидах ТЕС із частками золи;

• температурного режиму.

Внаслідок такого забруднення сповільняються процеси фотосинтезу водяних рослин, забруднюються зябра риб, погіршується смак води.

Біологічне забруднення – відбувається в результаті поступлення із стічними водами: різних видів мікроорганізмів, рослин, вірусів, бактерій, грибків та ін., більшість з яких небезпечні для людей, тварин і рослин.

Найбільші джерела забруднення – комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної та м’ясо-молочної промисловостей, цукрові заводи. Особливу небезпеку біологічне забруднення води становить у місцях масового відпочинку.

Теплове забруднення – спричинене спуском у водоймища теплих вод енергетичних установок АЕС, ТЕС та ін. Скидання теплих вод з температурою більше 45 ^оС є дуже небезпечним для мешканців водоймищ (може призвести до захворювань і загибелі риби, загнивання водоростей).

Найбільш небезпечними скидами у воду є:

1. Хлорорганічні сполуки.

2. Сполуки ртуті, кадмію, миш’яку, міді, цинку, свинцю.

3. Нафтопродуктів.

4. Радіоактивних та побутових відходів.

Основні джерела забруднення водних ресурсів:

1. Промислові, комунальні, сільськогосподарські стоки.

2. Атмосферні опади.

3. Поверхневий стік.

Потенційні джерела забруднення вод у військах:

1. Комунальні об’єкти.

2. Каналізаційні мережі.

3. Комбінати побутового обслуговування.

4. Бази і склади ПММ.

5. Ремонтно-поновлювальні заводи, майстерні.

6. Підсобні господарства.

7. Будівельні майданчики.

8. Пристрої та прилади, які містять токсичні та радіоактивні речовини.

9. Звалища сміття.

Внаслідок атмосферних опадів утворюються зливові стічні води, що стікають з територій військових містечок (частин).

Найбільш забруднені зливові стічні води потрапляють з:

1. Територій автопарків.

2. Територій баз, складів, пунктів заправки ПММ.

3. Територій котельних.

4. Територій майданчиків по ремонту та обслуговуванню військової техніки.

5. Об’єктів, де має місце забруднення ґрунту нафтопродуктами та іншими шкідливими речовинами.

Забруднення нафтопродуктами відбувається шляхом надходження у воду:

1. Відстою – який зливається з резервуарів, складів, паливозаправників та ін.

2. Осаду – який видаляється при чищенні резервуарів.

3. Відпрацьованих масел.

4. Розчинників нафтового походження, які використовують при технічному обслуговуванні техніки.

5. Виробничих та атмосферних стічних вод (з пунктів миття техніки, складів ПММ, пунктів технічного обслуговування і ремонту).

6. Безпосередніх виливів нафтопродуктів при порушенні правил експлуатації техніки.

Перелічені джерела забруднення впливають на стан як поверхневих, так і підземних вод.

Підземні води забруднюються: мікроорганізмами, які потрапляють в грунт з полів асенізації, тваринницьких господарств; через незадовільний стан водопроводів; атмосферними опадами через тріщини порід; через незадовільний технічний стан водогінних труб та їх з’єднань.

В цілому оцінка стану підземних вод України свідчить про зростання впливу інтенсивної господарської діяльності на гідрогеологічні умови України. За останні 30 років встановлено значне збільшення мінералізації ґрунтових вод, що призводить до погіршення якості питної води. Ці зміни якості ґрунтових вод найбільше проявляються у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Черкаській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях. У водах збільшився вміст іонів хлору, кальцію, магнію та сульфатних груп. Високі концентрації фтору (до 6 ГДК) зафіксовано у межах Дніпропетровської області та Приазов’я. В ґрунтових водах Донбасу виявлені значні концентрації миш’яку та свинцю (23–60 ГДК), а в Придніпров’ї – високотоксичного талію. Ґрунтові води Київської та Чернігівської області значно забруднені радіонуклідами, які внаслідок фізичного розпаду стабільно надходять у донні відклади через поверхневий стік Дніпра. У деяких районах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей гідрохімічна обстановка ускладнена зрошуваним землеробством. Вміст нітратів у підземних водах складає 5–30 ГДК. Суттєвому погіршенню якості вод сприяє застосування хімічних засобів захисту рослин (пестицидів), найбільшу загрозу з яких представляє ДДТ. Можна дійти висновку, що екологічний стан підземних та поверхневих вод України є незадовільним по всій її території, що, відповідно, стосується і військових об’єктів.

Нормування якості води та організація зон санітарної охорони водних об’єктів

Нормування якості води в Україні здійснюється за відповідними нормативно-правовими документами. Так, у Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” є спеціальний розділ, в якому викладені вимоги до складу і властивостей води для різних потреб народного господарства; визначені права та обов’язки всіх водокористувачів і водоспоживачів. В додатках до Закону наводяться гранично допустимі концентрації різних забруднювачів води.

Прісні води згідно з “Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення” (СНиП № 4630–88) та згідно з Водним кодексом України поділяються на наступні категорії, в залежності від характеру їх використання:

1. Господарсько-питного водопостачання населення.

2. Культурно-побутового призначення (для спорту, купання та ін.).

3, 4. Рибогосподарського призначення (для розведення більш чутливих і менш чутливих до кисню риб).

Для кожної із категорій встановлені відповідні нормативи на якість води в місцях водокористування за гігієнічними показниками. Гігієнічні гранично допустимі концентрації (ГДК) в воді – це підпорогові концентрації речовин у воді, при яких не проходить помітної зміни функціонального стану організму. В основу гігієнічного нормування 1 та 2 категорій вод покладено три ознаки шкідливої дії речовини на людину – загальносанітарна, органолептична (запах, присмак) і санітарно–токсикологічна.

Із першої і другої категорії вод також нормуються показники шкідливості речовин, плаваючих домішок, мінеральний склад, наявність мікроорганізмів, наявність розчиненого кисню, збудників хвороб, температури.

Існують рибогосподарські ГДК для водних об’єктів 3 і 4 категорій, які базуються на впливі шкідливих домішок на певні види риб.

Гігієнічні ГДК враховуються при затвердженні проектів, визначенні умов скиду забруднених вод у водоймища і при прогнозуванні їх санітарного стану. Водно-санітарне законо-давство має на сьогодні 633 нормативи ГДК, затверджених МОЗ України. Придатність складу і властивостей поверхневих вод, які використовуються для господарсько-питного водопостачання і культурно-побутових потреб населення, а також для рибогосподар-ських цілей, визначається відповідними вимогами і нормативами “Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами”. Склад і властивості води повинні відповідати нормативам в створі, який розташований на водостоках за 1 км вище від найближчого за течією пункту водокористування, а на непроточних водоймищах і водосховищах – за 1 км по обидві сторони від пункту водокористування. Властивості води у пунктах 1 і 2 категорій водокористування за жодним показником не повинні перевищувати нормативи. При надходженні у водні об’єкти речовин з однаковим лімітуючим показником шкідливості сума відношень концентрації (С₁, С₂…С_n) кожної речовини у водному об’єкті до відповідних ГДК не повинна перевищувати одиниці:

. (2.33)

Якість питної води контролюють місцеві органи СЕС в разі централізованого міського водопостачання.

Скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище нормуються шляхом встановлення гранично допустимих скидів (ГДС) речовин зі стічними водами у водні об’єкти.

ГДС – це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з встановленим режимом у даному пункті водного об’єкту в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті. ГДС встановлюються з урахуванням ГДК шкідливих речовин у місцях водокористування, асимілюючої здатності водного об’єкту і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються у водні об’єкти.

У військових частинах і містечках, де немає загальноміського водопроводу відбір проб і лабораторний аналіз питної води організовує начальник медичної служби. Це ж стосується контролю стану очищених і неочищених стічних вод.

У кожній військовій частині повинен бути дозвіл на спеціальне водокористування, який видається місцевими органами екобезпеки згідно положень Водного кодексу України та “Положення про порядок видачі дозволу на спеціальне водокористування”. Органи екобезпеки у дозволі встановлюють ліміти забору води та обсяги скидів забруднених вод. Кожна військова частина повинна мати тимчасово погоджений скид стоків (ТПС), ліміти (норми) скидів або здійснювати їх на рівні гранично допустимих скидів. Термін дії дозволу на водокористування та ГДС встановлюють місцеві органи екобезпеки. При перевищенні встановлених норм військові частини є порушниками згідно Водного кодексу України.

Згідно із вимогами Водного кодексу України та Державних санітарних правил і норм, затверджених МОЗ України, а також ДБН 360–92 передбачені організаційно-будівельні заходи щодо попередження забруднення водоймищ і водостоків, які полягають в організації зон санітарної охорони водних об’єктів.

Зона санітарної охорони (ЗСО) – це територія, що прилягає до водного об’єкта, на якій з метою запобігання забруднення, засмічення та виснаження вод встановлюється спеціальний режим господарської діяльності, який забезпечує санітарно-епіде-міологічну надійність води із обов’язковим дотриманням норм ГДК речовин у водних об’єктах.

ЗСО організуються на усіх водопроводах, незалежно від їх відомчої належності, що постачають воду із поверхневих або підземних водних джерел, що використовуються для господарсько-питних потреб.

У ЗСО заборонено будівництво складів ПММ, автопарків, пунктів технічного обслуговування і миття техніки, розташування звалищ, розміщення тваринницьких комплексів, очисних споруд та інших об’єктів, які негативно впливають на якість води.

Конкретні розміри водоохоронних зон та смуг визначаються залежно від довжини річки (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Розміри водоохоронних зон та берегових водоохоронних смуг

Довжина річок, км	Ширина, м
	водоохоронної зони	берегової водоохоронної смуги
До 10 10...50 50...100 понад 100	15–20 100 200 300	15–20 понад 20 50 50–100

Зони санітарної охорони водних об’єктів повинні включати ЗСО джерела водопостачання, в тому числі каналу, по якому подається вода, та майданчиків водопровідних споруд (водоводів).

ЗСО складається з 1 та 2 поясів.

На території 1 поясу (поясу суворого режиму) забороняються: всі види будівництва; проживання людей; випуск стічних вод; купання; водопій; рибна ловля; прання білизни; застосування хімікатів, органічних та деяких видів мінеральних добрив. Будівлі, які знаходяться на території першого поясу ЗСО, повинні бути обов’язково обладнані каналізацією, а ця територія повинна мати відвід поверхневого стоку за її межі. Територія першого поясу ЗСО водопостачання (майданчики водопровідних споруд, а також ділянки водопостачальних каналів) у межах населених пунктів повинна бути огороджена та озеленена. Необхідно також передбачити постійну сторожову охорону або сторожову сигналізацію (технічні засоби охорони).

Межі 1 поясу ЗСО поверхневих джерел водопостачання повинні встановлюватися в залежності від місцевих санітарно-гігієнічних та гідрологічних умов в радіусі 100–200 м. При цьому забороняється розташування тваринницьких ферм ближче, ніж на 500 м від лінії урізу води в водоймах при найвищому рівні води. Також забороняється в береговій смузі водоймищ ближче 100 м від лінії урізу води розташовувати стійла та випаси (стійбища) тварин.

Границя (межа) 1 поясу ЗСО для підземного водопоста-чання повинна встановлюватися в залежності від забруднення і гідрологічних умов на відстані не менше 30–50 м в радіусі від водозабору. При цьому забороняється розташовувати тваринницькі ферми ближче ніж на 300 м від межі першого поясу; випасати тварин ближче ніж 100 м від межі першого поясу ЗСО.

Відповідно до природоохоронного законодавства України військові частини, підприємства, організації та установи зобов’язані не допускати забруднення (засмічення) поверхневих і підземних водних джерел виробничими, побутовими та іншими стоками, відходами, нафтопродуктами та хімічними речовинами. Винні в порушенні законодавства посадові особи притягуються до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Контрольні запитання

1. Гідросфера Землі (основні відомості, процеси).

2. Проблема водозабезпеченості населення в Україні.

3. Основні види забруднення води.

4. Основні джерела забруднення водних ресурсів у військах.

5. Нормування якості води для різних категорій водокористу-вання.

6. Дозвіл на спеціальне водокористування.

7. Що таке зона санітарної охорони водного об’єкту? Основні правила її встановлення.