Тема 2. Основи адаптації організму до фізичних навантажень.

Мета лекції: ознайомити студентів з основами адаптації, проявами адаптації у спорті, стадіями формування термінових та довгострокових адаптаційних реакцій.

Завдання лекції: розкрити сутність основних понять «адаптація», «деадаптація», «переадаптація», «реадаптація», «генотип», «фенотип», «гіпертрофія», «атрофія»; засвоїти стадії формування термінових та довгострокових адаптаційних реакцій.

Студент повинен:

вміти: надавати визначення основним поняттям дисципліни; характеризувати генотипічну, фенотипічну, термінову, довгострокову види адаптації; характеризувати довгострокову адаптацію; наводити приклади термінової адаптації; використовувати отримані знання при вивченні інших дисциплін;

знати: характеристику процесів адаптації, специфічність адаптації; види адаптивних змін; причини переадаптації, суть гіпертрофії, атрофії.

План

2.1. Загальні принципи і характеристика процесів адаптації.

2.2. Прояви адаптації у спорті.

2.3. Термінова адаптація.

2.3.1. Стадії термінових адаптаційних реакцій.

2.4. Довгострокова адаптація.

2.4.1. Стадії формування довгострокових адаптаційних реакцій.

2.5. Деадаптація, реадаптація і переадаптація у спортсменів.

2.1. Загальні принципи і характеристика процесів адаптації

Адаптація являє собою сукупність фізіологічних реакцій, що забезпечують пристосування будови і функцій організму, його систем або органу до зміни навколишнього середовища. Вона може відбуватися на гено-і фенотипічному рівнях. Під генотипом розуміється сукупність всіх генів організму або його спадкових факторів, а фенотіп – це результат реалізації генотипу в певних умовах середовища.

Виділяють генотипічну і фенотипічну адаптацію. Генотипічна адаптація лежить в основі еволюції, являє собою процес пристосування до умов середовища популяцій (сукупності осіб одного виду) шляхом спадкових змін і природного відбору. Генотипічна адаптація лежить в основі еволюційного вчення – сукупності уявлень про механізми і закономірності історичних змін в живій природі. Фенотипічна адаптація являє собою пристосувальний процес, що розвивається у окремої особи протягом життя у відповідь на дії різних факторів зовнішнього середовища. Саме цей вид адаптації є предметом численних досліджень, що проводяться в останні десятиліття в самих різних областях практичної та наукової діяльності людини.

Генотипічна адаптація являє собою процес пристосування до умов середовища популяції шляхом спадкових змін та природного відбору.

Фенотипічна адаптація – це пристосувальний процес, який розвивається в окремої особи упродовж життя як відповідь на вплив чинників навколишнього середовища [Фізичне вих.].

При визначенні адаптації слід враховувати, що вона розуміється і як процес, і як результат: адаптація використовується для позначення процесу, при якому організм пристосовується до факторів зовнішнього або внутрішнього середовища; під адаптацією розуміється результат пристосувального процесу; адаптація застосовується для позначення відносної рівноваги, яке встановлюється між організмом і середовищем [В.Платонов].