Лікування

Ізоляція в домашніх умовах, ліжковий режим. Дієта має бути молочно – рослинною, збагаченою вітамінами. Дітям старшого віку (після 5 років) призначають етіотропну терапію : амантадин, ремантадин. Призначають протигрипозний імуноглобулін : дітям до 2 років – 1 мл, 3 – 6 років – 2 мл, після 6 років – 3 мл. Лейкоцитарний інтерферон закапують у носові ходи протягом 5 днів, більш ефективне його використання в інгаляціях. Використовують також РНК – азу, яка деполімерізує вірусні нуклеїнові кислоти (внутрішньом’язово). Антибактеріальні препарати призначають лише за умови тяжкого перебігу хвороби дітям перших двох років життя за наявності ускладнень та проявів хронічної інфекції. Важливе значення має патогенетична посиндромна та симптоматична терапія, особливо за тяжкого перебігу хвороби.

Профілактика

Специфічна профілактика полягає у введенні вакцин перорально, інтраназально і парентерально. Але вона має низку недоліків, пов’язаних зі складністю визначення антигенного варіанту вірусу і малими термінами збереження імунітету. Для специфічної профілактики застосовують інактивовані або живі вакцини. Інактивовані вакцини містять віруси грипу типу А і В. Доза для щеплення – 0,5 мл. У дітей застосовують інтраназальний шлях введення вакцини по 0,25 мл у кожний носовий хід дворазово з інтервалом 3 – 4 тижні. Дорослим дозволяється вводити вакцину підшкірно в дозі 0,5 мл. Імунітет короткочасний –1 рік. Живі грипозні вакцини – полівалентні препарати, містять 3 типи вірусу. Вакцини вводять у носові ходи по 0,25 мл з інтервалом 3 – 4 тижні за допомогою апарата РДЖ – 14. Живі вакцини мають слабку реагентність. Імунітет короткочасний – захист на час епідемії грипу.

Неспецифічна профілактика полягає в наступних діях:

1. Ізоляція хворих дітей на 7 днів, проведення карантинних заходів у дитячих закладах під час епідемій, карантин триває 7 днів,

2. Індивідуальна профілактика – застосування марлевих пов’язок,

3. Дітям, які контактували з хворими на грип, рекомендовано застосування лейкоцитарного інтерферону інтраназально,

4. Вологе прибирання ззастосуванням дезінфекційних розчинів, провітрювання, УФ – опромінення кімнати.

Парагрип – гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячковою реакцією й ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Етіологія

Збудником захворювання є РНК – вмісний вірус парагрипу, який належить до родини параміксовірусів. Вірус характеризується відносною антигенною стабільністю і за антигенним складом диференціюється на типи. Усі типи вірусу малостійкі в зовнішньому середовищі, термолабільні, інактивуються при кімнатній температурі через 1 – 3 дні. Швидко руйнуються під впливом прямих сонячних променів. Гинуть у кислому середовищі, а також у розчинах формаліну, хлорвмісних дезінфектантів.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є хвора людина. Виділення вірусу відбувається в останні дні інкубації, тривалість якої 2 – 6 днів. Механізм передачі – повітряно – краплинний. Унаслідок експіраторних актів збудник потрапляє в повітря, а потім уражає сприйнятливих оточуючих людей. Оскільки збудник виживає в умовах кімнатної температури до 5 діб, він може передаватися через забруднені вірусом рушники, предмети побуту. Сезонність захворюваності на парагрип спостерігається протягом усього року з підвищенням її в осінньо – зимовий період. Хворіють переважно діти.

Клініка

Інкубаційний період триває 3 – 4 дні, іноді 2 – 7 днів. Захворювання починається поступово, явища інтоксикації виражені незначно:

- температура тіла субфебрільна,

- млявість, неспокій,

- головний біль,

- порушення апетиту, сну.

Спостерігаються і симптоми катарального запалення:

- нежить,

- незначні серозні виділення з носа,

- сухий кашель,

- помірний біль у горлі, за грудниною,

- захриплість голосу,

- гіперемія м’якого піднебіння, глотки.

Уже протягом першої доби хвороби можуть розвинутися симптоми стенозу гортані (1,2, 3 або 4 ступеня).

Ускладнення Практично єдиним ускладненням парагрипу є пневмонія, яка розвивається внаслідок важкого ларинготрахеїту. Захворювання закінчується одужанням через 7-9 днів, якщо немає ускладнень.

Лікування

Симптоматичне, проводиться в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають лише діти із синдромом крупу і тяжкими бактеріальними ускладненнями. Призначають постільний режим і симптоматичні засоби. Дієта має бути повноцінною.

Профілактика

Специфічну профілактику парагрипу не розроблено. Загальнопрофілактичні заходи такі ж , як і при грипі.

Аденовірусна інфекція – гостре інфекційне захворювання, при якому уражаються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей, кишок та лімфоїдна тканина.

Етіологія

Збудником аденовірусної інфекції є віруси, які належать до родини аденовірусів.

Їх поділяють на три підгрупи – А, В, С. Порівняно з іншими збудниками ГРВІ аденовіруси достатньо стійкі щодо чинниківнавколишнього середовища, швидко інактивуються розчинами лізолу, формаліну, хлорвмісними дезінфектантами.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є хвора дитина або вірусоносій. Виділення аденовірусів триває 7 – 12 днів від початку захворювання і припиняється переважно ще до закінчення хвороби. Особливо довго вірус зберігається в мигдаликах дітей, хворих на хронічний тонзиліт. Механізм передачі інфекції переважно повітряно – краплинний, можливі також аліментарний та контактно – побутовий. Сезонність епідемічного процесу – захворюваність спостерігається цілорічно, але спалахи частіше бувають узимку. Сприйнятливість висока. Хворіють переважно діти віком від 6 міс до 3 років. Після перенесеної інфекції формується типоспецифічний імунітет.