Розділ 4 Проблеми формування Державного бюджету України на сучасному етапі

Ринкова економіка знаходиться під постій­ним суспільним, демократичним Aконтролем державних інститутів. В умовах розвитку демократії громадяни як виборці мають можливість впливати на зміст фінансових операцій та загальний стан державних фінансів. Через представницькі структури демократичним способом вирішується питання про вибір пропорцій розподілу фінансових ре­сурсів між приватних і державним секторами, про складові і баланс бюджету, про структуру державних видатків і суспільних благ тощо. Становлення демократії в Україні як одного з суспільно-економічних факторів розвитку має стати важливим критерієм оцінки фінансово-господарської діяльності держави на суспільну зрілість і, відповідно, напрямів реструктуризації доходів, пріоритетів їхнього розподілу і використання з метою ефективного виконання конституційних зобо­в'язань у процесі здійснення суспільних благ.

Дослідження проблеми сус­пільного вибору в контексті прийняття бюджетних рішень вимагає но­вих підходів та поглядів на вирішення питання підвищення ефектив­ності формування доходів та здійснення видатків бюджету. Правові норми бюджетного процесу та системи оподаткування, проблеми ба­лансування державних доходів і видатків, досягнення балансу попиту і пропозиції на суспільні блага, механізми узгодження бюджетної та по­даткової політики - це ті важливі питання в розвитку бюджетних від­носин, які повинні розглядатись і вирішуватись у контексті вдоскона­лення демократичних процедур прийняття рішень. За цих умов у гро­мадянському суспільстві парламент все більше стає суспільним фору­мом різних політичних груп, де їхні інтереси узгоджуються й трансформуються в державну волю. Тому в процесі прийняття рішень законодавство опиняється під тиском різних суспільних сил і політичних партій, а бюджетні рішення не відображають суспільні потреби і мають відтінок політичних компромісі [10, 17].

У демократичному громадянському суспільстві споживання сус­пільних благ виключає між персональне суперництво між споживачами і допускає безоплатне користування благами. Забезпечення суспільни­ми благами у ринковій демократії вільної торгівлі уподібнюють блага­ми за цінами, рівень яких встановлюється з суспільної згоди за демо­кратично-представницькою процедурою. Віхою у розвитку вчення про бюджетну політику стала монографія Дж. Б'юкенена «Державні фінан­си в демократичному процесі (Фіскальні інститути та індивідуальний вибір)», яка була опублікована в 1967 році. В конкретній боротьбі за го­лоси виборців, — як це довів Дж. Б'юкенен, - політики виборюють вла­ду як право приймати рішення.

Дж. Б'юкенен акцентував увагу на особливому значенні теорії сус­пільного вибору як «основного інструменту вибору рішень» у бюджет­ній політиці держави. Сучасне розуміння бюджетної політики у фінан­сово-економічній частині спирається на ідею суспільного блага, а у по­літичній частині - на здійснення суспільного вибору. Теорія суспільно­го вибору висвітлюється крізь призму конкуренції серед політиків за голоси виборців і зумовлює посилення державного втручання в еконо­міку, розподіл ВВП, формування і перерозподіл бюджетних коштів. Доходи та бюджетні видатки трактуються з точки зору акту обміну по­даткових платежів на державні послуги, здійснюваного між державою, з одного боку, і одержувачами благ — виборцями (платниками подат­ків) — з іншого. Теорію суспільного вибору можна розглядати як засто­сування концепції суспільного договору до сфери державних фінансів. Тому не випадковими є спроби пояснювати бюджетні відносини саме з договірних позицій. [10, 18].

Бюджетна сфера поєднує фінансові та політичні процеси, що постійно підтверджує практика розвитку парла­ментаризму усіх країн світу щодо вибору бюджетних пріоритетів у бо­ротьбі політичних сил за інтереси при прийнятті рішень. Реальний процес прийняття бюджетних рішень і здійснення суспільного вибору базується на голосуванні у парламенті за правилом більшості, оскільки цей спосіб, реалізуючи взаємні вигоди шляхом досягнення публічних компромісів, обходиться суспільству дешевше, ніж забезпечення кон­сенсусу між усіма політичними силами з кожного окремого питання.

Прийняття ефективного, реального і збалансованого бюджету че­рез політичні процедури парламентських дебатів є досить складний процес. Він спричиняється можливостями блокування тих чи інших рі­шень лобістськими силами або надмірними транс акційними витра­тами (зусиль, часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів). За цих умов формування бюджетної політики має відбуватися в контексті узгодженості таких економічних категорій, як «податки» і «суспільне благо» в діалектичному поєднанні з доходами і видатками бюджету в процесі забезпечення виконання конституційних зобов'язань.

Існують різні підходи до оцінки результативності бюджетної фор­ми організації надання суспільних благ, що постійно дискутується і ви­магає вивчення усіх суспільно-економічних факторів впливу на форму­вання бюджетної політики. Громадянське суспільство має відігравати головну роль як у нагляді за державними видатками у діяльності уряду, так і в політиці щодо формування доходів бюджету, ефективності їх­нього розподілу, використання та відтворення. За цих умов необхідно розробити в Україні нові демократичні підходи, які б забезпечували проведення дієвого обговорення урядом з громадянським суспільством рішень прогресивності бюджетної політики, стратегії держави щодо доходів, їхньої ефективності в процесі розподілу, витрачання та відтво­рення, а також механізми необхідного зворотного зв'язку для оцінки результатів діяльності держави сьогодні і на перспективу в процесі на­дання суспільних благ і послуг населенню. [10, 19].

Відсутність дієвих правових форм і методів регулювання суспіль­ного вибору та ефективного менеджменту при прийнятті прозорих, об­ґрунтованих бюджетних рішень негативно впливає на досягнення фі­нансової стабільності і управління потоками державних коштів. Украї­на в питанні застосування бюджетних технологій, на нашу думку, зна­ходиться на досить низькому рівні порівняно із діючими європейськи­ми стандартам управління публічними фінансовими ресурсами. У формуванні та реалізації фінансової політики України відсутній дієвий бюджетний менеджмент та існує проблема кадрового забезпечення прийняття професійних рішень на усіх етапах організації бюджетного процесу. Тому і невипадковим є те, що в останні роки при підготовці проекту державного бюджету та прийняття Закону України «Про Дер­жавний бюджету України на відповідний рік» бюджетні рішення підля­гали досить частим змінам, переосмисленню. Вони мали, як правило, політичний характер, що не сприяло підвищенню ефективності в уп­равлінні потоками бюджетних коштів. Бюджетний процес знаходився під впливом різних політичних сил, а Державний бюджет України як головний фінансовий план став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. [10, 19].

На практиці формування та прийняття Державного бюджету Ук­раїни в умовах незрілості громадянського суспільства відбувається в досить специфічних політико-правових умовах. Державний бюджет України все більше стає основним предметом розгляду та переговорів уряду з політичними групами в парламенті і результатом політичних домовленостей.

Дефіцит зведеного бюджету в 2011 виріс на 64,9%. Дефіцит зведеного бюджету України за 2011 рік склав 11,18 млрд грн, що на 64,9% перевищує показник попереднього року. При цьому дефіцит держбюджету збільшився на 25,74% - до 10,5 млрд грн.

За даними Держказначейства, доходи зведеного бюджету в 2011 році збільшилися на 35,4% - до 297,84 млрд грн або 87,2% від плану. Доходи держбюджету при цьому вдалося наростити на 39,6% - до 231,69 млрд грн або 89,9% від плану.

Мінекономіки відзначає, що реальні доходи зведеного бюджету зросли в 2011 році на 9,2%, державного - на 10,5%.

При цьому питома вага в структурі доходів зведеного бюджету податку на додану вартість склав 30,9% (у 2011 році - 27,0%), на доходи фізосіб - 15,4% (15,8%), на прибуток - 16,1 % (15,6%), на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - 4,1% (4,6%).

Відповідно до публікації, витрати зведеного бюджету досягли 309,22 млрд грн, державного - 241,45 млрд грн, що означає виконання планів відповідно на 92,4% і 95,4%.

Державний бюджет виконано за січень-грудень 2011 р. з дефіцитом 19,866 млрд грн при запланованих річних планових показниках 31,563 млрд грн. Зведений бюджет виконано за січень-грудень 2011 р. з дефіцитом у сумі 21,607 млрд грн.

Погашення основної суми боргу з державного бюджету в січні-грудні 2011 р. становило 31,3047 млрд грн, в т.ч. по загальному фонду 30,552 млрд грн. Погашення внутрішнього боргу становило 17,925 млрд грн, зовнішнього боргу - 13,38 млрд грн, в т.ч. по загальному фонду 12,627 млрд грн.

Державні запозичення до державного бюджету були здійснені в обсязі 97,074 млрд грн, в т.ч. на внутрішньому ринку залучено 55,106 млрд грн, з них до загального фонду - 50,449 млрд грн (зокрема ОВДП на капіталізацію банків на суму 19,624 млрд грн), на зовнішньому ринку було залучено 41,969 млрд грн, в т . ч. до загального фонду державного бюджету 40,074 млрд грн.

Від приватизації державного майна в січні-грудні 2011 р. надійшло 807,8 млн. грн.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень-грудень 2011 р. становила 288,58 млрд грн. Державний бюджет України в січні-грудні 2011 р. отримав 225,32 млрд грн. Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період склали 148,916 млрд грн. Неподаткові надходження до державного бюджету склали 66,296 млрд грн. До загального фонду Державного бюджету за січень-грудень 2011 р. надійшло 172,207 млрд грн.

Загальна сума касових видатків зведеного бюджету України за січень-грудень 2011 р. становила 307,312 млрд грн. Касові видатки Державного бюджету України за січень-грудень 2011 р. становили 242,357 млрд грн, що на 866,7 млн грн, або на 0,4% більше відповідного показника січня-грудня 2010 р. У січні-грудні 2011 р. в загальному фонду державного бюджету відкрито асигнувань на проведення видатків у сумі 188,699 млрд грн.

За 11 місяців 2011 р. державний бюджет України був виконаний з дефіцитом 16,143 млрд грн, в т.ч. загальний фонд 14,509 млрд грн. Податкові надходження до держбюджету за звітний період становили 131,812 млрд грн, неподаткові надходження - 60,485 млрд грн.

Доходи зведеного бюджету України за І кв. 2010 р. склали 67 млрд грн

Держбюджет на 2013 р. на сьогодні не ухвалено. 15 вересня 2012 р. у Верховнiй Раді був зареєстрований законопроект № 5000 "Про державний бюджет України на 2013 р.", проте ВР відправила його на доопрацювання. Згідно з документом, витрати бюджету затверджені в сумі 324 млрд грн, доходи - на рівні 285 млрд грн, дефіцит - 46,7 млрд грн (3,97% ВВП), прогнозований рівень інфляції на 2013 р. - 9,7%.

1 січня 2012 р. набула чинності урядова постанова "Про заходи з організації бюджетного процесу в 2012 р.", у зв'язку з неприйняттям Верховною Радою закону про державний бюджет.

Доходи загального фонду Державного бюджету України в 2011 році (з урахуванням відшкодування податку на додану вартість) становили 172,207 млрд грн, або 93,3% плану. Порівняно з 2010 роком доходи загального фонду державного бюджету зменшилися на 13,647 млрд грн, або на 7,3%.

Заплановані показники надходжень до загального фонду істотно не виконано за основними бюджетоформуючими податками, зокрема: за ПДВ з ввезених на територію України товарів - на 15,7% (недоотримано 12,792 млрд грн); за податком на прибуток підприємств - на 23,4% (недоотримано 9,275 млрд грн); за ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - на 7,4% (недоотримано 3,689 млрд грн). Діаграма, яка зазначена в додатку 1.

За даними Секретаріату президента, також не виконано планові завдання бюджетного відшкодування по ПДВ на 1,981 млрд грн, тобто грошима відшкодовано на 5,4% менше обсягу, визначеного у законі про держбюджет.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за І кв. 2012 р. склала 67 млрд 143,1 млн грн, що на 1 млрд 432,7 млн грн, або на 2,2% більше за аналогічний період 2011 р.

Державний бюджет України у І кварталі 2012 р. отримав 51 млрд 712 млн грн, що на 441,8 млн грн, або на 0,9% більше за відповідний показник 2011 р.

Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 38 млрд 101,2 млн грн, що на 2 млрд 597,3 млн грн, або на 7,3% більше від надходжень за січень-березень 2011 р.

Неподаткові надходження до державного бюджету становили 11 млрд 346,7млн грн, що на 2 млрд 707,1 млн грн, або на 19,3% менше за відповідний показник січня-березня 2011 р.

До загального фонду Державного бюджету за І квартал 2012 р. надійшло 39 млрд 047,1 млн грн, або 85,5% від тимчасового розпису на січень-березень поточного року. Порівняно із аналогічним періодом 2011 р. надходження збільшились на 13,3%, або на 4 млрд 580,1 млн грн. Наочно наведено в додатку А.

Наводить на роздуми і спонукає до окремих висновків наступне. В розвинених країнах парламент слідкує за тим, щоб уряд не завищував доходи, а відповідно й видатки у прагненні більше витрачати коштів. Уряд України, який відповідає за складання й виконання бюджету, пе­реконливо інформує Верховну Раду України про реальність планових показників надходжень з метою недопущення завищення доходної та видаткової частин бюджету та запобігання прийняттю популістських рішень. Схвалення бюджетних висновків і прийняття проекту держав­ного бюджету на 2012 р. достроково є свідченням підтримки парла­ментською більшістю позиції уряду у прийнятті рішень і процедури го­лосування з метою забезпечення досягнення суспільного вибору. Узгодженість позиції уряду і парламентської більшості на відповідному етапі суспільно-економічного розвитку нашої держави підтвердило прийняття позитивного рішення про звіт Кабінету Міністрів України щодо виконання Державного бюджету України за 2012 рік. [10, 20].

З метою упередження негативних наслідків у бюджетній політиці на кожній зі стадій бюджетного процесу, за підсумками проходження Державного бюджету України на відповідний рік, мають бути оцінені досягнуті результати прийнятих рішень відповідно до поставленої мети і визначених завдань на наступний бюджетний рік. При здійсненні сус­пільного вибору в бюджетному процесі необхідно дотримуватись таких принципів:

• досягнення рівноваги та спадкоємності у бюджетній політиці;

• забезпечення балансу попиту і пропозиції на публічні фінансові ресурси;

• демократичності, прозорості і привабливості прийнятих рішень;

- дотримання законності і фінансової культури, відповідальності і поваги до закону при прийнятті бюджетних рішень. [10, 20].

У період розвитку демократії і вдосконалення бюджетних рішень головним критерієм у здійсненні суспільного вибору, на мою думку, має стати принцип рівноваги. Принцип рівноваги, роль якого у розвитку бюджетної політики Української держави недооцінюється, є стрижнем у суспільному виборі, навколо якого мають формуватись уп­равлінські рішення та відбуватись затвердження Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Рівновага у бюджет­ній політиці і в бюджетному процесі, зокрема для бюджету, означає перш за все баланс потреби і фінансової можливості держави та зба­лансування дохідної і видаткової частин бюджету. Принцип рівноваги у прийнятті бюджетних рішень, крім того, полягає у дотриманні і за­безпеченні:

- балансу бюджетної та податкової політики у мобілізації податків та здійсненні державних видатків;

• мінімізації суб'єктивізму і досягнення реального балансування бюджету в досягненні суспільного вибору;

- рівних можливостей в одержанні суспільних благ і послуг;

- ефективності формування і використання бюджетних коштів, їх­ньої результативності в процесі відтворення суспільного продукту і ВВП. [10, 21].

Фінансові можливості і відповідні ресурси в організації бюджетно­го процесу, на мою думку, мають бути домінантою у бюджетній політи­ці щодо державних видатків і бути основою для визначення обсягу з на­дання суспільних благ. З цих позицій важливо зберегти рівновагу по­треби і можливості держави в процесі розгляду та затвердження проек­ту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», а особливо в процесі його виконання.

Суспільний вибір, зроблений Кабінетом Міністрів України, не завжди може бути підтверджений парламентською більшістю у визна­ченні пріоритетів бюджетної політики та формуванні доходів бюджету на відповідний рік. Уряд зобов’язаний подати проект Державного бюджету України на наступний рік, показники якого мають бути реальни­ми, а дохідна і видаткова частини бюджету збалансованими. Від того на скільки вдало уряд здійснить вибір пріоритетів у розподілі доходів на здійснення видатків за умов недостатнього їхнього обсягу, значною мірою залежатиме вибір у прийнятті рішень при затвердженні проекту закону. Зрозуміло, якщо парламентська більшість сформувала уряд, то в цьому випадку логічно виконувати ті зобов'язання, які були покладе­ні в основу програми діяльності Кабінету Міністрів України, затверд­женої парламентом, і певних політичних домовленостей у процесі її формування.

Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України завжди викликає інтерес. Саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості.

У своїх працях вчені відображають доходи бюджету як економічні відносини, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Вони є частиною централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій[1, 81].

Основними проблемами у формуванні доходної частини Державного бюджету України є неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання. Крім того, на сьогодні стоїть завдання досягти такого рівня надходжень до бюджету, щоб була можливість акумулювати ресурси у доходній частині державного бюджету.

Сьогодні Україна опинилась перед надзвичайно складними проблемами: спад виробництва, інфляція, перманентне збільшення затрат та низька конкурентоспроможність на фоні швидкого розповсюдження посередництва та збитковості підприємств, стрімке зростання прихованого безробіття, зубожіння переважної більшості населення, різке падіння купівельної спроможності та погіршення структури споживання. Найбільш гострою проблемою бюджету, яка спровокувала розвиток кризових явищ в інших секторах економіки та дестабілізувала загальноекономічну ситуацію, є проблема незбалансованості бюджетних ресурсів та бюджетних зобов'язань.

Важливою оцінкою в забезпеченні доходами державного бюджету є оцінка співвідношень між податковими і неподатковими надходженнями до бюджету й те, наскільки відбувається одночасна концентрація доходів бюджету за рахунок головних бюджетоутворюючих податків: ПДВ, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, акцизного збору. Наочно зображено на рис. 4.1 і 4.2.

Динаміка щомісячних податкових надходжень державного бюджету

в 2006 – 2011 роках

Рисунок 4.1 – Динаміка щомісячних податкових надходжень державного бюджету в 2006 – 2011 роках

Динаміка щомісячних неподаткових надходжень державного бюджету

в 2006 – 2011 роках

Рисунок 4.2 - Динаміка щомісячних неподаткових надходжень державного бюджету в 2006 – 2011 роках

Формування державного бюджету продовжує здійснюватися за методом "від досягнутого". Процес виконання бюджетів дещо поліпшився в зв'язку із діяльністю казначейської системи. Вона вже дозволила упорядкувати витрати коштів відповідно до прийнятих законів: посилено поточний контроль за цільовою витратою коштів бюджетними установами, реалізовано принцип функціонування єдиного казначейського рахунку. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету (особливо за умови частих змін Уряду) нерідко приймаються рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування. Виникає додатковий тиск на дохідну частину бюджету, внаслідок чого Уряд часто змушений вести пошуки нових, у тому числі неподаткових джерел, залучати внутрішні та зовнішні позики для фінансування бюджетного дефіциту. Серед таких джерел використовуються надходження від приватизації державного майна, що в кінцевому підсумку призводить до скорочення обсягів фінансування розширеного відтворення, оновлення основних фондів і негативно впливає на темпи розвитку економіки[2, 39].

У цих суперечностях криються витоки таких явищ як можливість неузгодженості податкової і бюджетної політики; завищення планових показників доходів бюджету парламентськими комітетами і їх заниження Урядом; перевищення державними зобов'язаннями, що витікають із чинного законодавства, реальних фінансових можливостей держави; ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішень щодо розширення податкової бази, необхідного для збереження бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюжкова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, - загострення проблеми корупції; вибір податкових пільг залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, що лобіюють інтереси певної категорії і платників податків у парламенті[3, 7].

За доцільним проведення фінансово-податкових реформ та вдосконалення економічних відносин, які в свою чергу мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету. Такі реформи мають відбуватися шляхом:

- прийняття ефективного й забезпечення стабільного чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

- пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості; розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб; уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ. На наш погляд, необхідно змінити ідеологію та сутність непрямого оподаткування в інтересах кожного громадянина й держави в цілому.

Таким чином, для вирішення основних проблем формування доходної частини державного бюджету України та наповнення бюджету реальними доходами необхідно провести у державі фінансово-податкові реформи, прийняти Податковий Кодекс та вдосконалювати казначейське обслуговування державного бюджету за доходами.

Положення основних напрямів бюджетної політики, які були схва­лені парламентом, на сьогодні ще не стали однозначними у прийнятті рішень урядом у процесі підготовки і складання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Це викликано, перш за все, тим, що основні напрями бюджетної політики, схвалені постановою Верховної Ради України, не є обов'язковими для виконання. Аналіз стану врахування положень постанови Верховної Ради України від 27.04.2013 р. «Про основні напрями бюджетної політики на 2013 рік» показує, що у поданому проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 р.» до Верховної Ради України враховано 89 ст.. Понад 60% усіх пропозицій і доручень не були вра­ховані в поданому проекті Державного бюджету України на 2013 рік. Не випадково досить складно і з порушенням термінів відбулось прий­няття Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». [10, 22].

Публічне засвідчення факту врахування положень вище зазначених нормативно-правових актів у проекті закону дає можливість парламен­ту визначитись у прийнятті рішень. Тому основне завдання уряду на стадії подання і представлення проекту закону переконливо підтверди­ти, обґрунтувати зроблений вибір та засвідчити парламентську біль­шість або більшість народних депутатів — членів усіх фракцій у реальності показників державного бюджету у доцільності проведеного розподілу коштів на здійснення видатків відповідно до визначених пріоритетів бюджетної політики на наступний рік. На цій відповідаль­ній стадії в процесі підготовки основної думки - позиції парламенту щодо прийняття рішення і визначення суспільного вибору відбува­ється випробування політичних сил на зрілість і розуміння наслідків прийняття (неприйняття) проекту закону до розгляду Верховною ра­дою України.

У разі прийняття позитивного рішення щодо проекту закону в пар­ламенті суб'єкти законодавчої ініціативи подають пропозиції щодо змісту та реальності показників бюджету, які опрацьовує Комітет Вер­ховної Ради України з питань бюджету на предмет їхньої ґрунтовності, доцільності, ефективності та готує висновки до них. Як засвідчує прак­тика, більшість поданих пропозицій до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» стосується збільшення коштів на здійснення тих чи інших видатків.

На стадії подання, розгляду і прийняття рішень по кожній пропо­зиції до проекту закону починає діяти принцип спільної відповідаль­ності комітету, фракції (групи) і Верховної Ради України в цілому. Кабі­нет Міністрів України та безпосередньо Міністерство фінансів України мають визнати правильність і доцільність пропозицій, або не підтримати їх, якщо вони суперечать законодавству України. За цих умов відбу­ваються пошук різних рішень щодо збереження балансу бюджету, рів­новаги фінансової можливості держави із потребою у здійсненні видат­ків з бюджету, недопущення необґрунтованого завищення дохідної частини бюджету з метою задоволення інтересів окремих політичних партій (груп) і збереження реального фінансування видатків з надання суспільних благ за рахунок державних фінансових ресурсів.

Успіх у бюджетній політиці зростатиме, якщо зроблений суспільний вибір у прийнятті рішень Кабінетом Міністрів України буде підтримано парламентом, а законодавчі пропозиції Верховної Ради Ук­раїни стануть ефективними важелями розвитку бюджетного процесу і зміцнення складових суспільних благ та будуть виконані урядом. Прийняття єдиного і спільного рішення законодавчим і виконавчим органам влади у вирішенні тієї чи іншої суспільної проблеми — гарантія фінансової стабільності на перспективу. Невиконання або прийнят­тя неефективного і невиправданого рішення у здійсненні суспільного вибору має передбачати солідарну відповідальність.

Досить широкого поширення набуває практика збалансування по­треби у додатковому здійсненні видатків відповідно до наданих пропо­зицій народних депутатів шляхом внесення змін до діючого податко­вого законодавства в частині ліквідації окремих пільг, розширення бази оподаткування. Такі зміни мали місце при формуванні Державного бюджету України практично кожного року.

Суспільний вибір, зроблений парламентом у напрямку збільшення доходів бюджету за рахунок врегулювання питань у процесі оподатку­вання і ліквідації окремих пільг та спрямування відповідного планово­го ресурсу на здійснення суспільних благ в Україні, за сучасних умов є виправданим. По-перше, це є логічним у досягненні фінансової ста­більності згідно запропонованої автором філософії її досягнення і роз­витку «зобов'язання - доходи - суспільні блага — видатки» [10]. В цьо­му контексті можемо констатувати, що доходи виступають домінантою у визначенні стратегії фінансової можливості із забезпечення виконан­ня конституційних зобов'язань. По-друге, проблема здійснення пуб­лічних видатків є похідною від конституційних зобов'язань, отже, їхнє забезпечення залежить від наявності доходів бюджету і фінансової можливості держави в цілому. [10, 24].

Наявність суб'єктивних факторів впливу в процесі управління по­токами державних фінансових ресурсів на практиці проявляється шля­хом застосування різних форм і методів у реалізації державної політи­ки, організації та здійсненні державного регулювання суспільно-еко­номічних процесів. Здійснення суспільного вибору можна назвати та­кож суб'єктивним підходом, однак він є виправданим за умови його прозорості, реального прогнозування ситуації в досягненні позитив­них результатів в інтересах усіх та кожного. Наявність об'єктивних та суб'єктивних факторів суспільного розвитку тою чи іншою мірою при­таманна кожній країні. Тому демократичні процедури та технології у прийнятті бюджетних рішень вимагають особливої уваги і забезпечен­ня правової основи їхнього функціонування і забезпечення державного регулювання. Лобіювання окремих інтересів та відстоювання держав­них інтересів є предметом постійних дискусій та компромісів на шляху формування суспільного вибору у прийнятті рішень щодо державного бюджету.

Проблема мінімізації впливу суб'єктивного фактору на перерозпо­діл ВВП, його використання та мобілізацію коштів до державної казни залишається актуальною в усі періоди розвитку людства, особливо в процесі розгляду і затвердження Закону України «Про Державний бюд­жет України на відповідний рік». Першочерговим завданням для нашої країни у питанні забезпечення усунення суб'єктивних важелів впливу на економічний розвиток та здійснення максимально виваженого сус­пільного вибору має стати підготовка та прийняття нормативно-право­вих актів, які забезпечили б додержання і реалізацію об'єктивних зако­нів суспільного розвитку незалежно від політичної волі та діяльності органів влади. [10, 26].

З метою досягнення прозорості та підвищення відповідальності пе­ред суспільним вибором у бюджетному процесі пропонується у Бюд­жетний кодекс України ввести такі поняття як «бюджетні компроміси», «відповідальність за прийняття бюджетних рішень» і «спільна (солідар­на) відповідальність». Це надасть можливість перш за все попередити прийняття незаконних рішень, а також рішень, які мають не суспіль­ний характер у використанні публічних фінансових ресурсів. Крім то­го, визначення таких понять посилить роль процедури розгляду і вибо­ру технологій прийняття рішень, забезпечить їхню прозорість та підви­щить відповідальність на всіх етапах бюджетного циклу у управлінні потоками фінансових ресурсів в процесі виконання конституційних зобов'язань України.