ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра правового регулювання економыки

САМОСТІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Податкове право»

Виконала:

студентка 4 курсу, 8 групи

Спеціальності «Правознавство»

заочної форми навчання

Ксюк Я.Г.

Київ-2015

Правова характеристика самостійного узгодження податкового зобов’язання (процедура адміністративного та апеляційного оскарження).

Актуальність теми. Аналіз проблем процедурного регулювання відносин оподаткування на сьогодні стає нагальним завданням, що потребує найскорішого вирішення. Важливість та глибинність цих процесів слід розглядати в двох аспектах. По-перше, йдеться про значущість піднятого питання в контексті адміністративної реформи, яка здійснюється в Україні та безпосередньо стосується адміністрування податків і зборів, засад адміністративного судочинства, завданням якого є неупереджене вирішення податкових спорів, як різновиду публічно-правових спорів. По-друге, важливість чіткого врегулювання процедур справляння податків та зборів, своєчасного та повного виконання податкового обов’язку складно переоцінити як фактору, за рахунок якого формується фінансова незалежність, гарантується виконання всіх завдань та функцій держави. До того ж важливість цих проблем підсилюється і тенденціями, які обумовлюють перспективи входження України до європейського співтовариства.

Окремі проблеми процедурного врегулювання податкових спорів вже досліджувались вітчизняними фахівцями в галузі правознавства, які висловлювали конструктивні пропозиції щодо вдосконалення адміністративної процедури вирішення податкових спорів, звертали увагу на необхідність визначити єдині принципові засади судочинства при вирішенні конфліктів у сфері оподаткування. При цьому підкреслювалось велике значення для узгодженості податкового регулювання, приведення його у відповідність із конституційними принципами і загальноєвропейськими стандартами змістовного вдосконалення саме процедурного аспекту правового регулювання податкових відносин.

Актуальність наукового дослідження проблем процедурного вирішення податкових спорів проявляється на межі декількох галузей права: фінансового, адміністративного, господарського, і обумовлюється комплексністю проблем, вирішення яких сприятиме формуванню конструкції, що найбільш об’єктивно та раціонально застосовуватиме саме галузеві механізми впливу на поведінку осіб. Йдеться про специфічне поєднання конституційно-правового, адміністративно-правового, фінансово-правового поглядів з окремими аспектами адміністративно-процесуального та податково-процесуального впливу на вирішення податкових спорів.

Особливістю вже здійснених у вітчизняній науці досліджень податкових процедур є те, що процедурне регулювання стосувалось переважно різних аспектів позитивного правозастосування, торкалося процесуального забезпечення виконання окремих складових податкового обов’язку: реєстрації, обліку, сплати, звітності. Разом з тим, виконання податкового обов’язку може призвести і до конфлікту між представниками владної і зобов’язаної сторони податкового правовідношення, що обумовить виникнення спору. Цьому аспекту в науці та юридичній літературі приділено недостатньо уваги. В той же час, виникнення податкового спору не є остаточним моментом у поведінці учасників податкового відношення, що протистоять одне одному (платник податків та владний суб’єкт), а вимагає розвитку – динамічного розв’язання протиріччя, що породило такий спір. Складність цієї проблеми обумовлена специфічним поєднанням податкових, адміністративних, бюджетних процедур, які виражають природу вирішення податкового конфлікту на певній стадії та за участю відповідних суб’єктів.

Порядок узгодження податкових зобов’язань

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», яка доповнює і конкретизує конституційний обов’язок кожного щодо сплати податків (ст. 67 Конституції України), платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми в установлені законами терміни.

Закон Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181) впровадив у практику господарювання термін «узгоджене податкове зобов’язання». Цей термін, хоча і не визначений прямо в законі, проте використовується як зрозумілий і може бути пояснений дуже просто — як сума податку (збору), яку платник зобов’язаний сплатити до бюджету (цільового фонду) у визначений строк.

Названий закон містить кілька шляхів узгодження податкових зобов’язань, кожен з яких втілюється в певній процедурі, розгляду яких і присвячений сьогоднішній урок права.

Отже, відповідно до Закону № 2181 податкове зобов’язання може бути узгоджене одним із таких способів:

- самостійно, шляхом подання платником контролюючому (податковому чи іншому) органу податкової декларації (розрахунку)¹ — самостійне узгодження;

- внаслідок нарахування контролюючим органом, рішення якого можуть бути оскаржені в адміністративному (адміністративне оскарження) або судовому порядку —апеляційне узгодження.

¹ Податкова декларація (розрахунок) — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з п. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Особливістю є те, що узгоджене в такий спосіб зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Отже, при самостійному узгодженні моментом узгодження податкового зобов’язання є дата подання податкової декларації (розрахунку) контролюючому органу.

На практиці трапляються випадки, коли платники податків виявляють помилки в самостійно узгоджених ними сумах податкових зобов’язань.

В таких умовах Закон передбачає можливість їх виправити, надавши контролюючому органу уточнюючі показники в одній із форм (на власний вибір):

- шляхом подання уточнюючого розрахунку;

- шляхом їх відображення у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому іноді платники мають проблеми з податковими органами.

Так, наприклад, якщо платником податку за даними податкового обліку нараховано та сплачено до бюджету за звітний період податок на прибуток у сумі 17900 грн, однак унаслідок друкарської помилки до відповідного рядка декларації потрапила сума 71900 грн. Розпочинаючи з 51 дня після закінчення звітного кварталу в підприємства виникне податковий борг на суму несплаченого узгодженого податкового зобов’язання (71900 – 17900 = 54000 грн). У такому випадку платнику необхідно подати уточнюючий розрахунок або відобразити в черговій звітності відповідні виправлення шляхом наведення зменшеної суми податкових зобов’язань (про судову практику з цього питання див. «ДК» № 6/2008).

На практиці податкові органи намагаються застосувати до платників у таких випадках штраф за заниження податкових зобов’язань (сума штрафу узгоджується в порядку апеляційного узгодження). Однак платникам, оскаржуючи їх рішення, слід мати на увазі, що заниження податкових зобов’язань ними не здійснено; вчинене порушення є, навпаки, завищенням податкового зобов’язання, належного до сплати (відповідальності за таке завищення законом не передбачено).

Трапляються також випадки, коли підприємства помилково подають податкову декларацію з податку (збору) щодо якого вони не є платниками. Наприклад, підприємством, яке в звітному періоді отримало статус платника єдиного податку, помилково (а точніше «традиційно») подано розрахунок комунального податку. Не зважаючи на те, що підприємство не є платником цього податку згідно зі ст. Указу № 527², єдиним шляхом виправлення помилки в такому випадку є подання уточнюючого податкового розрахунку зі зменшенням нарахованих сум до нульового значення (на зразок «сторно»).