С.Людкевич. Огляд творчості

Станіслав Пилипович Людкевич увійшов в історію музичної культури як видатний композитор, музикознавець, фольклорист, педагог і музично-громадський діяч.

         С.Людкевич народився 24.01.1879 р. в містечку Ярославі на Західній Україні (зараз входить до складу Польщі) у родині шкільного вчителя. Мати знала й розуміла мистецтво, була першою вчителькою Станіслава з фортепіано.

        Навчаючись у Ярославській гімназії, Станіслав Пилипович прагне глибше вивчати музику. Він співає у хорі, а згодом стає його керівником, починає писати твори. Закінчуючи цей заклад, Людкевич уже мав у своєму доробку хори на сл.Т.Шевченка “Гамалія”, “Поклик до слов’ян”, 7 п’єс для фортепіано. Мініатюри Людкевича щирі, ліричні, мелодій сповнені інтонацій українських народних пісень.

         З 1898 р. по 1901 р. Людкевич навчається у Львівському університеті на філологічному факультеті. Після його закінчення він викладає українську мову в одній із гімназій Львова. Займаючись музичною самоосвітою. С.Людкевич особливу увагу звертає на вивчення особливостей народної пісні, готує до друку “Галицько-руські народні мелодії”, виступає з музикознавчими статтями та рецензіями тощо.

З 1903 року Людкевич працює у щойно заснованому Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка у Львові. Згодом, у 1907 р. він їде до Відня, щоб поповнити свої професійні знання. Протягом року Людкевич навчається у О.Цемлінського та Г.Греденера. Повернувшись додому, з 1908р. Людкевич стає директором Музично-драматичного Інституту ім.Лисенка.

         З початком першої світової війни 1914 р. Людкевича призивають до австрійської армії, невдовзі він потрапляє в полон і до кінця війни перебуває в Церовську (Казахстан). Повертаючись у 1918 р. додому через Київ, Станіслав Пилипович зустрічається із К.Стеценком і М.Леонтовичем. Він знайомиться з їхньою творчістю, веде розмову про дальші шляхи розвитку української музики.

        Протягом 1902-1918 рр. Станіслав Пилипович пише багато музики. Це хорові, вокальні, фортепіанні та оркестрові твори. Серед них кантата-симфонія “Кавказ”, романс “Черемоше, брате мій”, кантата “Вільній Україні”, цикл варіацій “Елегія” для фортепіано. На той час Людкевич був уже зрілим композитором. Творча зрілість прийшла завдяки його глибокому вивченню музики композиторів ХVIII-ХІХ ст., внаслідок постійної композиторської праці, серйозних пошуків власного музичного стилю.

         У 1919-1939 рр. Людкевич написав багато музики різних жанрів. Та провідними у його творчості залишається вокально-симфонічний жанр. Назвемо 2 кантати – “Заповіт” (сл.Шевченка) і “Наймит” (на вірші І.Франка). Також працює у хорових та романсових жанрах, обробляє українські народні пісні. Значних успіхів композитор досяг у симфонічному жанрі. Головним чином це одночастинні композиції - поеми, картини, рапсодії, увертюри. Варто згадати “Меланхолійний вальс”, “Каменярі”, “Галицька рапсодія”, “Веснянки”, “Мойсей” та ін. Разом з Л.Ревуцьким та Б.Лятошинським Ст.Людкевич є засновником сучасного симфонізму.

Кантату «Заповіт» було написано 1934 року (друга редакція – 1954р.) Твір одночастинний, має шість розділів, які контрастують між собою. За трагедійним першим розділом слідує епічний другий та ліричні третій і четвертий розділи. П’ятий розділ близький до драматичного першого за настроями, а урочистий шостий підводить підсумок всьому твору. Композитор використовує поліфонічний і гармонічний виклад матеріалу. Кантата є яскравою сторінкою творчості композитора.

З 1939 р. до 1972 р С.Людкевич – професор Львівської консерваторії ім.Лисенка, старший науковий працівник філіалу Інституту фольклору Академії Наук УРСР. У 40-х роках пише хоровий твір “За мир”, завершує кантату “Наймит”, 2 симфонічні поеми – “Дніпро” і “Пісня юнаків”, переробляє раніше створену кантату “Вільній Україні”.

         У 50-х роках Людкевич завершив “Прикарпатську симфонію”, ф-ний концерт та оперу “Довбуш”. Згодом композитор пише ряд програмних симфонічних творів. Багато сил віддає вихованню молодих музикантів, науковій праці. Ним розпочато підручник з народної творчості та хрестоматію з історії гармонії.

         Помер С.П.Людкевич на 101 році життя у вересні 1979.