Симфонія №3 сі мінор

Симфонія була закінчена на початку 50-х років та вперше виконана на 1951 році в Києві на концерті пленуму Спілки композиторів України. Думки критиків розійшлися. Офіційні кола дали творові негативну оцінку, разом з тим висловивши композитору деякі побажання. Через чотири роки Третя симфонія з успіхом прозвучала у новій редакції. Справа в тому, що наприкінці 40-х і на початку 50-х років велась урядова кампанія «боротьби з формалізмом», під яку попало багато геніальних творів композиторів тих років.

Тема Симфонія №3 навіяна подіями Великої Вітчизняної війни. Музичні образи твору є символами народної сили і могутності, добра, страждання, зла. Симфонія сі мінор – це великий чотиричастинний твір, у якому послідовно розкриваються картини боротьби. У фіналі стверджуються ідея добра і світла, радість перемоги над злом.

У вступі першої частини звучать дві протилежні за образами теми: грізна, агресивна і лірико-скорботна, зосереджена. Кілька разів звучить могутній заклик мідних інструментів на інтонації нисхідної септими. Їм відповідає соло скрипки, жалісне через часту опору на інтонацію малої секунди. Надалі ці теми часто зустрічатимуться в музичній тканині симфонії.

Головна партія експозиції сповнена драматизму, героїки. Мелодія рухається невеликими різкими мотивами з раптовими акцентами. Мелодія побічної партії основана на мелодії народної колядки та символізує образ могутності народу. Унісонно-октавне проведення теми надає їй величності, епічності. Розробку витримано в гостродраматичному характері і її можна вважати епіцентром боротьби. Її сформовано з мотивів усіх раніше вказаних тем. Весь тематичний матеріал драматизується, навіть скорботна тема зі вступу набуває загостреного звучання. Невелике заспокоєння помітно наприкінці розробки, при проведенні побічної партії в низькому регістрі.

Реприза відновлює образно-емоційний зміст експозиції. Епічність звучання підсилено завдяки проведенню головної та побічної партії в основній тональності. Завершує частину велична кода, заснована на мелодії побічної партії.

До розкриття змісту другої частини – andante – композитор підійшов по-своєму. У крайніх розділах Б.М.Лятошинський подає стримані лірико-скорботні образи. Одна за одною звучать декілька тем: «акорди заціпеніння», траурна тема та друга тема зі вступу, які витримані в одному образно-емоційному руслі. Середина andante помітно динамізована. Тон оповіді стає активним, динамічним, з’являються глибокі спалахи драматизму, що нагадують про недавню боротьбу.

Скерцо – третя частина симфонії – повертає нас до боротьби. Це особливо відчутно в крайніх розділах частини. Вона має тричастинну форму з динамізованою репризою. Швидкий темп суттєво змінює музичні теми, що вже знайомі з попередніх частин. Починається скерцо темою, близькою до теми вступу першої частини, але вона звучить з несамовитою силою. Такий же характер має наступна тема, що виконується у низькому регістрі віолончелей та контрабасів. Тема розвивається, до неї додаються все нові голоси і дуже скоро вона досягає своєї першої кульмінації. Середній розділ Скерцо вносить яскравий образний контраст. Музика повертає слухача у сферу світлих спогадів, вона сповнена теплом людських почуттів. Музична тема з кожнім наступним проведенням драматизується. В останньому проведенні звучить як крик людської душі, повертаючи знов до картин боротьби.

Фінал вносить яскравий образний контраст, стверджує нову емоційну сферу. Головна партія інтонаційно близька до теми вступу, але створює урочистий, величний образ. Побічна партія звучить широко, співуче та нагадує тему середнього розділу третьої частини. Вже в експозиції ці теми зазнають значного розвитку. Розробка невелика та продовжує стверджувати загальний характер частини. Реприза дзеркальна, це зумовлено бажанням композитора розмежувати одноплановий музичний матеріал (розробку та головну партію репризи) ліричною музикою побічної та заключної партії. Кода є логічним висновком фіналу. В ній сконцентровано могутність, сила, урочистість і величність. Симфонія №3 – це героїко-епічна розповідь про роки воєнного лихоліття, про велич народу-борця. Вона започатковує героїко-епічний напрям оркестрової музики ХХ століття.