Борис Миколайович Лятошинський

Б.М.Лятошинський належить до найвидатніших українських композиторів ХХ століття. За спрямування своєї творчості він був композитором-новатором, неперевершеним майстром оркестрового письма. Особливо великими є здобутки в жанрі симфонічної, камерно-інструментальної та хорової музики. В творчості Б.М.Лятошинського яскраво відобразився його інтелект, філософське сприйняття життя, відчуття нервового пульсу І половини ХХ століття.

Б.М.Лятошинський народився 3 січня 1985 року в Житомирі в інтелігентній родині. Батьки намагались дати синові гарну освіту і виховання. Заняття грою на скрипці та фортепіано розпочались в ранньому дитинстві і тривали до закінчення Житомирської гімназії. Борис створював невеликі п’єси – мазурки, вальси та інші, які мали успіх серед його друзів-гімназистів.

У 1913 році Б.М.Лятошинський вступає до Київського університету на юридичний факультет та знайомиться з Р.М.Глієром. Прагнучи поглибити свої музичні знання, наступного року він стає студентом Київської консерваторії по класу композиції Р.М.Глієра. Творчих заповітів свого вчителя - бути щирим у своїх музичних висловлюваннях, постійно підвищувати свій професіоналізм – Б.М.Лятошинський притримувався все життя. У 1918 році він закінчує університет, а у 1919 році – консерваторію. З творів тих років виділяються Струнний квартет №1 та Симфонія №1.

З 1919 року Б.М.Лятошинського запрошують на посаду викладача музично-теоретичних дисциплін до Київської консерваторії. Там композитор працював маже півстоліття, лише у 1935-1937 роках поєднував з роботою у Московській консерваторії. Творче життя Б.М.Лятошинського надзвичайно плідне та багатогранне. У 20-ті роки остаточно формується творчий стиль композитора. Він цікавиться сучасною музикою, стежить за здобутками російських та зарубіжних композиторів. У 1922-1925 роках очолює Асоціацію сучасної музики при Музичному товаристві ім. Леонтовича. У той час композитор звертався переважно до камерних жанрів. Він написав Струнний квартет №2, Тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі, 2 фортепіанні сонати, цикл п’єс «Відображення» та ряд романсів. Його творам властиві складна музична мова, ламаний ритм, насичена гармонія. З творів великих форм виділяються «Увертюра на чотири українські народні теми», опера «Золотий обруч». Також Б.М.Лятошинський редагує опери «Тарас Бульба» та «Енеїда» М.Лисенка, балет «Комедіанти» та оперу «Шах Сенем» Р.Глієра. Пише музику до кінофільмів «Кармалюк», «Два бійці», «Іван» та інших.

До творів 30-х років належать Симфонія №2, сюїта з музики до кінофільмів, романси, десяток обробок українських народних пісень, дві кантати та опера «Щорс». У 1935 році Б.М,Лятошинському присвоєно звання професора, а у 1939 році його обирають головою правління Спілки композиторів України. У воєнні 1941-1944 роки Київську консерваторію евакуювали до Саратова. У той час Б.М.Лятошинський співпрацює з радіостанцією «Тарас Шевченка», що вела свої передачі для партизанського підпілля України. За 40-ві роки були написані Струнний квартет №4, ряд сюїт, романсів, близько 80 обробок народних пісень. Образи Великої Вітчизняної війни найповніше відобразились в «Українському квінтеті» та симфонії №3. За останній період життя з новою силою розкрився талант композитора-симфоніста. Були написані симфонії №4, 5, симфонічна балада «Гражина», «Слов’янська сюїта», «Лірична поема», Фортепіанний концерт.

Помер Б.М.Лятошинський у квітні 1968 року. Своєю творчою та викладацькою діяльністю він заклав міцні основи композиторського професіоналізму. З рядів його учнів вийшли такі композитори як Г.Таранов, Р.Верещагін, І.Шамо, Л.Грабовський, В.Сильвестров, Є Станкович.

Яскравою сторінкою творчості композитора є його хорові твори. Найвідомішими є хоровий цикл «Пори року» за мотивами пушкінської поезії, два хори на вірші Т.Шевченка - «Тече вода в синє море» і «Із-за гаю сонце сходить».

Цикл «Пори року» має чотири хори. Хор «Осінь» - це лірична мініатюра, в якій втілено елегійний образ осені з її сумним, журливим настроєм. В середній частині хору музика дещо пожвавлюється, а в невеличкій стиснутій репризі знову відновлюється меланхолійний настрій. За музичною мовою твір близький до романсової музики російських композиторів І половини ХХст.

Хор «Тече вода в синє море» - один з найпоетичніших творів композитора. Його музика передає риси українського фольклору – історичних пісень та дум. Твір складається з трьох частин та коди. Починається одноголосним заспівом басів, згодом вступає решта голосів. Виникає образ бідолаги-козака, який пішов шукати свою долю. Середина біль жвава і передає боротьбу думок героя. Реприза динамічна, передає драматизм ситуації. В коді нещастя козака втілює образ похмурого безкрайнього моря.