5. Господарські одиниці та їх історичні форми. Взаємодія складових господарської системи.

1. Створення благ і послуг – прийнято називати виробництвом, а місце та учасники цього процесу отримали назву виробничих господарських одиниць.

2. Кожна господарська одиниця виконує свою функцію і є необхідно ланкою у функціонуванні господарської системи. (на ту чи іншу функцію вказує призначення кожної господарської одиниці, її місце в структурі господарської системи).

3. Суть господарських одиниць та їх історичних форм розкривається через їх приналежність до конкретної історичної господарської системи (наприклад: місце господарських одиниць в суспільному поділі праці (сфера, галузь, підгалузь виробництва тощо), форми власності на засоби виробництва, спосіб організації даної господарської системи (централізований, децентралізований, змішаний), вплив цивілізаційних факторів, притаманних цій системі).

4. Системний підхід передбачає розглядати господарські одиниці як підсистему господарської системи, аналізувати їх як відносно самостійні та цілісні утворення (тому при дослідженні природи господарських одиниць важливо урахувати не лише вплив з боку господарської системи (зовнішнього середовища), а і внутрішні фактори, насамперед, особливості їх внутрішньої організації).

5. Цілісність господарської одиниці відображає готовий (кінцевий) продукт, що є результатом її функціонування.

6. Організація господарської одиниці зводиться до певного способу поєднання окремих її ланок, що приймають участь у створенні продукту.

7. На організацію господарської одиниці впливають такі фактори:

• поділ праці та рівень розвитку техніки, що застосовується у виробництві;

• кооперація та технологія, що поєднують виробничі операції;

• форма власності на засоби виробництва і мотиви діяльності учасників виробничих процесів;

• методи координації (управління) взаємодії людей.

Зазначені фактори впливу на господарські одиниці є проявом процесів диференціації та інтеграції, що лежать в основі розвитку кожного системного об’єкту.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ГОСПОДАРСЬКІ ОДИНИЦІ
Фактор	Зміст фактору та суть його впливу
Поділ праці	Полягає у диференціації процесу праці, коли в ньому відбувається відносне відокремлення окремих видів діяльності людей з наступною спеціалізацією на виконанні певних трудових операцій. З точки зору результатів діяльності господарської одиниці (готового продукту), поділ праці представляє собою сукупність органічно пов’язаних між собою виробничих операцій.
Кооперація праці	Характеризує взаємодію людей при виконанні виробничих операцій, їх спільну діяльність, що є головним напрямком розвитку живої праці. Під кооперацією розуміють спільні дії окремих індивідів в процесі створення матеріальних благ і послуг. З організацією виробництва на засадах поділу праці вона стає обов’язковим елементом виробничого процесу і перетворює діяльність окремих працівників у єдиний, планомірно організований, взаємно узгоджений процес праці – у сукупну працю. Живу працю в процесі виробництва представляє комбінований за спеціальностями і кваліфікацією сукупний працівник.
Технологія виробництва	Являє собою раціональне поєднання виробничих операцій, що виникли внаслідок поділу праці, при отриманні готового продукту. Включає в себе кооперацію праці та взаємозв’язок між технічними знаряддями, які використовував сукупний працівник. Головними критеріями розвитку технології є: результати виробництва, обсяги, якість та номенклатура створеної продукції. Реалізує такі організаційні принципи як: раціональна спеціалізація виробничих операцій, пропорційність різних складових виробничого процесу, його безперервність та ритмічність, гнучкість і надійність.

8. важливою характеристикою господарських одиниць, є виявлення категорій осіб та системи мотивації їх дій, які входять до неї.

9. Історичні форми господарських одиниць:

– етап натурального виробництва (антична община): латифундія та ергістрерія, вілла та сальтус, клерухії, парцели та ін.

– господарська система феодального періоду: алод, гурф, помістя сеньйорів, феоди, маноріальні помістя васалів тощо.

– господарська система товарного виробництва: цехова організація господарств, мануфактурна форма господарств, фабрика.

– грошове господарство: акціонерні компанії, міжгалузеві та транснаціональні корпорації.

Взаємодія складових господарської системи.

1. Суть взаємодії усіх структурних складових господарської системи пов’язана з реалізацією взаємної залежності, що притаманна кожному елементу господарської системи.

2. Взаємодія дозволяє розкрити причини та напрямки прояву активності господарських одиниць, умови та фактори що впливають на неї (активність).

3. Поняття взаємодії інтегрує в собі інформацію про історичні форми господарських одиниць, їх місце та функції в тій чи іншій господарській системі, інтереси якими вони керуються та напрямки їх діяльності.

4. Дослідження процесів взаємодії вимагає аналізу всією сукупності економічних зв’язків що притаманні господарській системі.

5. Економічні зв’язки бувають:

а) вертикальні – між господарськими одиницями, що займають різні структурні рівні системи та організаційним центром (органами державної влади) –

Способом у який тут здійснюється взаємодія є дія сил державної влади.

б) горизонтальні , між різними господарськими одиницями.

Спосіб здійснення взаємодії – взаємний інтерес.

6. Вплив господарської системи на взаємодію її складових відбувається за посередництва тих чи інших суспільних умов.

До них відносяться, окрім:

– створення інфраструктури взаємообміну,

– створення грошової та мірної систем,

також

– правил та норм проведення актів взаємодії (сукупність умов, що забезпечують взаємодію господарських одиниць прийнято називати економічними інститутами господарської системи).

До економічних інститутів можна віднести мито, податки, гроші, власність, торгівля тощо.

Для історико-економічної науки актуальним є дослідження еволюції економічних інститутів, відмирання одних і поява нових.

Реформи господарських систем направлені перш за все на удосконалення економічних інститутів, на підвищення їх дієвості.

Отже, суть та складові предмету ІЕ та ЕД передбачають:

• Виявлення та визначення нових форм господарських одиниць;

• Вивчення особливостей поділу праці і кооперації, техніки і технології, соціального статусу працівників та їх економічних інтересів що дозволяє розкрити суть господарських одиниць;

• З’ясування способів та форм взаємодії складових господарської системи, яка може здійснюватися на основі застосування сили влади чи на основі урахування взаємних інтересів, свідомо чи стихійно, з використанням різних економічних інститутів;

• Формування напрямів економічної думки, що відображали реальні процеси історичного розвитку господарських систем та стали основою формування сучасної економічної теорії.

! Лише в єдності зазначених складових розвитку господарських систем стає можливим наукове пізнання історичного процесу.